Рішення

від 12.02.2013 по справі 18/111-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2013 р. Справа № 18/111-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Добробут», с.Хотянівка

за участю третьої особи Вишгородського вузлу поштового зв"язку Київської обласної дирекції УДППВ "Укрпошта"

про стягнення 23588,53 грн., розірвання договору та повернення майна

Суддя А.Кошик

Представники:

Від позивача: Макоцьоба Ю.А.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м.Київ (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Добробут», с.Хотянівка (далі - відповідач) за участю третьої особи Вишгородського вузлу поштового зв"язку Київської обласної дирекції УДППВ "Укрпошта" про стягнення 23588,53 грн., розірвання договору та повернення майна.

Провадження у справі №18/111-12 порушено відповідно до ухвали суду від 14.12.2012 року та призначено справу до розгляду на 10.01.2013 року.

В судовому засіданні 10.01.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.01.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 29.01.2013 року. В судовому засіданні 29.01.2013 року розгляд справи відкладався до 12.02.2013 року.

В судовому засіданні 12.02.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти стягнення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КП» «Добробут» (Орендар, відповідач) 17.05.2005 року було укладено Договір оренди №180 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, а саме: приміщення Відділення поштового зв'язку (Майно) площею 46,0 м, розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Хотянівка, вул. Садова, 14 (надалі - Договір).

Вказане майно перебуває на балансі Вишгородського Вузла поштового зв'язку Київської обласної дирекції УДППВ «Укрпошта». Оціночна вартість майна згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2004 року становить 24 060,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 209,24 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Як передбачено п. 3.3 Договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця у співвідношенні, орендна плата Балансоутримувачу в розмірі 30%, орендна плата перераховується до державного бюджету України в розмірі 70%.

Пунктами 5.2, 5.8 Договору визначені одні з основних обов'язків Орендаря, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, щомісяця, до 12 числа, надавати регіональному відділенню ФДМУ по Київській області інформацію про перерахування частини орендної плати до державного бюджету, копію платіжного доручення з відміткою банку.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує позивач, орендар своєчасно та в повному обсязі не виконував обов'язок щодо сплати коштів за користування державним майном, зокрема, за наданим позивачем розрахунком за період з початку дії Договору по 27.11.2012 року орендна плата, яка підлягає сплаті до бюджету, складає всього 19246,62 грн., з яких відповідачем сплачено в період з кінця 2007 року по кінець 2008 року 2231,80 грн., таким чином, заборгованість по сплаті орендної плати до бюджету складає 11240,91 грн.

Також, у зв'язку з простроченням сплати орендних платежів позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 2542,61 грн. за період з 17.05.2005 року по 27.11.2012 року та на підставі п. 3.5 Договору пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за період з 27.05.2012 року по 27.11.2012 року в сумі 9805,01 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що користувався спірним приміщенням протягом 2 років, однак в грудні 2008 року за розпорядженням керівника Вишгородського вузла поштового зв'язку Київської обласної дирекції УДППВ «Укрпошта» (Балансоутримувача) орендні відносини фактично були припинені з незалежних від відповідача обставин шляхом обмеження доступу до орендованого приміщення (заміна замків Балансоутримувачем).

У зв'язку з наміром Балансоутримувача припинити орендні відносини, було підписано Акт передачі приміщення «Балансоутримувачу» - Вишгородському Вузлу поштового зв'язку Київської обласної дирекції УДППВ «Укрпошта». Однак, всі екземпляри такого акту були передані Балансоутримувачу для передачі оформлення їх «Орендодавцю» - Регіональному відділеню Фонду державного майна України по Київській області і належний відповідачу примірник не було повернуто.

Відповідні обставини було з'ясовано позивачем, не заперечено та не спростовано в ході розгляду спору.

Пунктом 5.6 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого мана орендарю.

Таким чином, з наданих відповідачем пояснень, проти яких позивач не заперечив, вбачається, що орендні відносини фактично припинились в грудні 2008 року, про що було складено відповідний Акт приймання-передачі майна Балансоутримувачу, тому станом на день розгляду справи відсутній спір у відповідній частині позову, що є підставою для припинення провадження згідно з п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідач у відзиві наголошує, що позивач протягом чотирьох років без поважних причин не скористався правом захисту свого порушеного права, що свідчить про сплин строків позовної давності і є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи, що орендні відносини з відповідачем фактично були припинені з ініціативи Балансоутримувача з грудня 2008 року, станом на день звернення позивача з даним позовом, минув строк давності за вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати та нарахованих на таку заборгованість штрафних санкцій, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій задоволенню не підлягають. В частині розірвання Договору оренди та повернення мана провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки, спір виник з незалежних від відповідача обставин, суд вважає, що судові витрати, сплачені позивачем, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, в діях якого відсутні порушення.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову в частині стягнення 23588,53 грн. відмовити.

2. В частині вимог про розірвання Договору оренди № 180 від 17.05.2005 року та повернення майна провадження у справі припинити.

Суддя Кошик А. Ю.