Рішення

від 12.02.2013 по справі 5011-10/16526-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/16526-2012 12.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-94»

до Малого приватного підприємства «Гетьман»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Моторний В.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 12 лютого 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

16 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-94» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Малого приватного підприємства «Гетьман» (відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу № б/н від 16 лютого 2009 року в сумі 56 829,83 грн. з них основного боргу - 51 754,72 грн. (п'ятдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири гривні 72 копійки), пені - 4 230,71 грн. (чотири тисячі двісті тридцять гривень 71 копійка) та 3% річних - 844,40 грн. (вісімсот сорок чотири гривні 40 копійок).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 12.02.2013р. в судовому засіданні подав до суду уточнення до позовної заяви в частині основного боргу в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-94» просить суд стягнути з Малого приватного підприємства «Гетьман» 29 258,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № б/н від 16 лютого 2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 13.12.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. справу № 5011-10/16526-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-94» до Малого приватного підприємства «Гетьман» про стягнення заборгованості передано для розгляду судді Морозову С.М. у зв'язку з перебування судді Коткова О.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 13.12.2012р. суддя Морозов С.М. прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні 10.01.2013 о 12:50.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р справу № 5011-10/16526-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-94» до Малого приватного підприємства «Гетьман» про стягнення заборгованості, у зв'язку із виходом судді Коткова О.В. з відпустки передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року призначено розгляд справи № 5011-10/16526-2012 на 10.01.2013р. о 12:50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року розгляд справи було відкладено до 12.02.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2009 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір купівлі-продажу б/н (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується постачати, а Покупець прийняти та оплатити Продовольчі товари згідно з накладними, які є невід'ємною частиною договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 51 754,72 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі - 22 496,58 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором, що становить 29 258,14 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 16 лютого 2009 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу б/н згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується постачати, а Покупець прийняти та оплатити Продовольчі товари згідно з накладними, які є невід'ємною частиною договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з січня по травень 2012 року позивач передав товар на суму 51 754,72 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 18 від 27.01.2012 p., № 21 від 31.01.2012 р. № 22 від 31.01.2012 p., № 24 від 31.01.2012 р., № 30 від 9.02.2012 р. , № 31 від 9.02. 2012 р. , № 32 від 9.02.2012 р. ,№ 33 від 13.02.2012 р., № 34 від 13.02.2012 p., № 35 від 13.02.2012 р. № 36 від 14.02.2012 p., № 38 від 16.02.2012р., № 40 від 23.02.2012 p., № 41 від 23.02. 2012 p., № 45 від 29.02.2012 р., № 46 від 29.02.2012 р., № 51 від 6.03.2012 p., № 52 від 6.03.2012 р., № 53 від 7.03.2012 p., № 55 від 13.03.2012р., № 59 від 21.03.2012 р., № 60 від 22.03. 2012 p., № 61 від 27.03.2012 р., № 62 від 27.03.2012р., № 63 від 27.03.2012 p., № 65 від 28.03.2012 р., № 66 від 28.03.2012 p., № 67 від 28.03.2012р., № 68 від 29.03.2012 p., № 72 від 04.04.2012 р., № 75 від 12.04.2012 p., № 76 від 12.04.2012 р., № 78 від 19.04.2012 p., № 79 від 20.04.2012 р., № 82 від 24.04.2012 p., № 83 від 26.04.2012 р. № 85 від 26.04.2012 р., № 86 від 26.04.2012 p., № 87 від 26.04.2012 p., № 88 від 26.04.2012 р., № 89 від 26.04.2012 p., № 91 від 10.05.2012 p., № 93 від 11.05.2012 p., № 94 від 11.05.2012р. № 96 від 15.05.2012 p., № 97 від 15.05 2012 p., № 98 від 15.05.2012 р., № 100 від 16.05.2012 р., № 101 від 16.05.2012 p., № 103 від 24.05.2012 р., № 104 від 24.05.2012 p., № 107 від 29.05.2012р., № 108 від 29.05.2012 p., № 109 від 29.05.2012 р., № 110 від 29.05.2012р. і № 111 від 29.05.2012р. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний провести оплату за одержаний товар не пізніше 7 (сім) банківських днів з часу отримання товару.

З матеріалів слідує, що на загальну суму 22 496,58 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. та 10.01.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати товару по Договору згідно відповідних видаткових накладних у більшому розмірі, а ніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на лютий 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 29 258,14 грн. з розрахунку: 51 754,72 грн. (загальні вартість товару) - 22 496,58 грн. (сума часткової оплати за товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 5.2. Договору випливає, що у при порушенні термінів оплати Продавець нараховує пеню Покупцю в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 862,18 грн. пені за порушення термінів оплати товару по Договору.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що при порушенні Договору однієї із сторін, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 771,13 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення вимог в частині основного боргу, підлягають частковому задоволенню про стягнення 33 891,45 грн. з них основного боргу - 29 258,14 грн., пені - 3 862,18 грн. та 3% річних - 771,13 грн.

Щодо господарських витрат у справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 34 333,25 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 588,73 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Гетьман» (ідентифікаційний код: 21635903, адреса: 03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 34, кв. 48, п/р 2600130004446 в ГУ по м. Києву та Київській обл. AT «Ощадбанк» код. 09322277, МФО 322669), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-94» (ідентифікаційний код: 21609165, адреса: 02132, м. Київ, вул. Іжевська, 28 б, п/р 26000300608525 в ГУ по м. Києву та Київській обл. AT «Ощадбанк», МФО 322629 ), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 29 258,14 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 14 копійок), пені - 3 862,18 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 18 копійок), 3% річних - 771,13 грн. (сімсот сімдесят одна гривня 13 копійок) та судові витрати - 1 588,73 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім гривень 73 копійки). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 5011-10/16526-2012.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя О.В. Котков