Рішення

від 04.02.2013 по справі 5009/4384/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/79/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна, 4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.13 Справа № 5009/4384/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степанівка» (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша, вул. Мартинова, 1-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс» (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша, вул. Мартинова, 1-А)

про визнання договору недійсним, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Дядько О.М., довіреність б/н від 10.09.2012 р.;

від відповідача: Горобченко В.В., довіреність № б/н від 08.01.2013 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степанівка» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс» про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 19.10.2010 р., укладеного між сторонами, зареєстрований за № 041027700028, та зобов'язання ТОВ «Агротіс» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 92, 203, 215, 216, 236, 238, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 95, 125 Земельного кодексу України. Вказує, що договір суборенди земельної ділянки від 19.10.2010 р. суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства і має бути визнаний недійсним. Відзначає, що договір оренди землі ТОВ «Агрофірма Степанівка» зареєстровано 21.02.2008 р., даний договір діє до 21.02.2056 р., при цьому, строк дії договору суборенди земельної ділянки відповідно до реєстрації до 28.10.2059р., що перевищує строк оренди земельної ділянки ТОВ «Агрофірма Степанівка». Вважає, що в даному випадку укладення договору суборенди землі суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки, відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечить йому, а строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Крім того, за твердженням позивача, в даному випадку порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель, оскільки основний договір оренди встановлює цільове використання земельної ділянки - землі водогосподарських підприємства і та не передбачає права суборендаря на його зміну, проте, відповідно до п. 14 договору суборенди, земельна ділянка надається за цільовим призначенням - для промислового використання. Також, як на підставу визнання недійсним договору суборенди позивач вказує, що пунктом 25 договору оренди землі визначені обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки і це є однією з істотних умов договору, яка відсутня в договорі суборенди. Крім того, посилається на той факт, що спірний договір був укладений між ТОВ «Агрофірма

Степанівка», в особі директора Чубенко Олександра Володимировича, та ТОВ «Агротіс», керівником якого на момент його укладення також був Чубенко О. В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4384/12, присвоєно справі номер провадження № 30/79/12, розгляд якої призначено на 13.12.2012 р.

Ухвалою суду від 13.12.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.01.2013 р.

15.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Запорізької області отримано клопотання ТОВ «Агротіс» від 14.01.2013 р. про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 908/32/13-г за позовом ТОВ «Агротіс» до ТОВ «Агрофірма Степанівка» та Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області про визнання правовідносин припиненими та припинення дії договору оренди.

Ухвалою суду від 17.01.2013 р. у зв'язку з невиконанням сторонами в повному обсязі вимог суду щодо надання доказів та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів і пояснень, а також зважаючи на неможливість їх надання у визначені законом строки, судом задоволено клопотання представника позивача, підтримане відповідачем, про продовження строку розгляду спору у справі № 5009/4384/12 на п'ятнадцять днів - до 04.02.2013 р., судове засідання відкладено до 04.02.2013 р.

В судовому засіданні 04.02.2013 р. розгляд справи продовжено.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях на неї.

Також, у судовому засіданні 04.02.2013 р. представником позивача надано письмову заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить визнати недійсним договір суборенди від 19.10.2010 р., зареєстрований за № 041027700028.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Розглядаються вимоги позивача про визнання недійсним договору суборенди від 19.10.2010 р., зареєстрований за № 041027700028.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротіс» - вимоги ухвал суду від 23.11.2012 р., від 17.01.2013 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив та підтримав раніше подане клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 908/32/13-г за позовом ТОВ «Агротіс» до ТОВ «Агрофірма Степанівка» та Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області про визнання правовідносин припиненими та припинення дії договору оренди.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Дослідивши матеріали та обставини справи в їх сукупності, суд відзначає, що зупинення провадження у справі № 5009/4384/12 не є доцільним, оскільки предмети позовних вимог, які розглядаються в межах господарських справ № 5009/4384/12 та 908/32/13-г не є пов'язаними між собою. Предметом заявлених ТОВ «Агротіс» позовних вимог у справі № 908/32/13-г є визнання правовідносин припиненими та припинення дії договору оренди, і в разі задоволення позовних вимог договір оренди та правовідносини за ним будуть припинені на майбутнє. Отже, рішення у справі № 908/32/13-г безпосереднього значення для значення для вирішення справи № 5009/4384/12 не має. Якщо навіть будуть встановлені обставини, які можуть впливати на оцінку доказів у даній справі, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні 04.02.2013 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2007 р. між Степанівською сільською радою (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степанівка» (Орендарем, позивачем у справі) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавцем було передано Орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Степанівської Першої сільської ради, с. Степанівна Перша, вул. Мартинова, 1-А, для розміщення рибстану.

За визначенням п. 2 Договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2787 га, в т.ч. 0,2387 га пасовища та 0,0400 га піски.

Пунктом 7 Договору оренди визначено строк дії договору - на 49 років.

19.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аргофірма Степанівка» (Орендарем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротіс» (Суборендарем, відповідачем у справі) було укладено договір суборенди земельної ділянки (надалі - Договір суборенди), за умовами якого в суборенду передано земельну ділянку площею 0,2787 га, в т.ч. 0,2387 га пасовища та 0,0400 га піски.

Згідно з п. 7 Договору суборенди, цей договір укладено на 49 років.

В пункті 14 Договору суборенди визначено цільове призначення земельної ділянки - для промислового використання.

За твердженням позивача, допущені при укладанні договору суборенди порушення, а саме: строк договору суборенди перевищує строк дії оренди; зміна цільового призначення земель; відсутність у договорі суборенди обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки, що є однією з істотних умов і наявна у основному договорі оренди; договір суборенди укладено від імені ТОВ «Агрофірма Степанівка» Чубенко О.В. в інтересах ТОВ «Агротіс», директором якого він одночасно був на момент укладення договору; є достатньою підставою для визнання його недійсним.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору суборенди від 19.10.2010 р., зареєстрований за № 041027700028, укладеного між ТОВ «Агрофірма Степанівка» та ТОВ «Агротіс», є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши сторін , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).

Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди землі, є Закон України «Про оренду землі»; за частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин з оренди земельних ділянок, якщо з Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» не вбачається наявність іншого, спеціального регулювання.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, серед яких, зокрема, об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечить йому.

В силу наведеної статті, строк дії договору суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

За умовами Договору оренди, договір укладено на 49 років, відповідно, з урахуванням п. 36 цього Договору щодо набрання чинності після його підписання та державної реєстрації та ст. 125 Земельного кодексу України, за якою право користування земельною ділянкою виникає з моменту реєстрації договору, строк його дії - до 21.02.2057 р.

За змістом п. 7 Договору суборенду, договорі укладено також на 49 років, що з урахуванням дати реєстрації - 28.10.2066 р.

Отже, строк дії Договору суборенди є значно більшим, ніж строк, на який укладено Договір оренди, що є прямим порушення встановленим Законом вимог.

Також судом встановлено невідповідність в умовах Договору оренди та Договору суборенди цільового призначення земельної ділянки.

За змістом ст. 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Відповідне звернення орендаря про надання дозволу на передачу земельної ділянки в суборенду та дозвіл на її передачу наявні у матеріалах справи (арк. справи 34, 35).

Проте, при укладення Договору суборенду сторонами здійснено зміни цільового призначення земельної ділянки, з «землі господарських підприємств» на «для промислового використання».

В силу приписів ст. 19 Земельного кодексу України, землі водогосподарського та промислового використання належать до різного цільового призначення.

Згідно з п. б ст. 21 цього Кодексу наслідком порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Крім того, як вже зазначалось вище, до переліку істотних умов договору оренди землі, обов'язковість яких передбачено ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відноситься і існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Частиною 1 статті 110 Земельного кодексу України встановлено, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.

Згідно з приписами статті 111 вказаного Кодексу обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель, як-то умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт (пункт ґ) частини 2 цієї норми).

При укладенні Договору оренди Орендодавцем, Степанівською Першою сільською радою, пунктом 25 цього договору було встановлено певні обмеження:

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

б) влаштування вигребів для накопичування господарсько-побутових стічних вод понад 1 кубічний метр на добу;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і зараження рідних відходів;

г) застосування сильних пестицидів.

Разом з тим, умовами Договору суборенди таких обмежень (обтяжень) не передбачено, лише зазначено про відсутність арештів та обтяжень третіх осіб.

З врахуванням вказаного, приписів ст. 15 Закону України «Про оренду землі», згідно якої відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою, зокрема, для визнання договору недійсним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду про відсутність у оспорюваному договорі такої умови, як існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, а також зважаючи на його невідповідність умовам Договору оренди щодо дії договору та цільового використання земельної ділянки.

Також, важливим в даному випадку суд вважає той факт, що спірний договір оренди земельної ділянки був укладений між ТОВ «Агрофірма Степанівка», директором якого на час укладення був Чубенко Олександр Володимирович, та ТОВ «Агротіс» керівником якого також на момент укладення договору Чубенко Олександр Володимирович, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається із змісту договору оренди земельної ділянки від 07.05.2007 р., договору суборенди земельної ділянки від 19.10.2010 р., актів прийому-передачі земельної ділянки та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Чубенко Олександр Володимирович на час вчинення оспорюваного правочину був керівником обох підприємств - сторін договору суборенди земельної ділянки.

Суд враховує, що згідно інформації державного реєстратора Приазовської районної адміністрації, відомостей реєстраційної справи ТОВ «Агротіс», даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ «Агротіс» станом на 19.10.1010 р. значився Чубенко Олександр Володимирович.

Згідно з частинами першою, третьою ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. з подальшими змінами та доповненнями, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Дані щодо осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори містяться в єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що Чубенко Олександр Володимирович не мав права вчиняти договір суборенди від імені ТОВ «Агрофірма Степанівка» в інтересах ТОВ «Агротіс», керівником якого він одночасно був на момент укладення договору.

Згідно ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зокрема, ТОВ «Агрофірма Степанівка»

Зобов'язання, згідно ст. 509 ЦК України, в тому числі, що виникають з договору суборенди, повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а керівник юридичної особи згідно ст. 92 ЦК України має діяти добросовісно в інтересах юридичної особи, зокрема, ТОВ «Агрофірма Степанівка».

На органи юридичної особи поширюються положення щодо представництва, зокрема, норми ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Аналогічна норма зазначена в ст. 208 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимога про визнання недійсним договору суборенди від 19.10.2010 р., зареєстрований за № 041027700028, укладеного між ТОВ «Агрофірма Степанівка» та ТОВ «Агротіс», заявлена обґрунтовано, з урахуванням норм чинного законодавства, та підлягає задоволенню.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приходить до висновку, що позивач документально довів та нормативно обґрунтував позовні вимоги.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степанівка» (Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс» (Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша) задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір суборенди від 19.10.2010 р., зареєстрований за №041027700028, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степанівка» (Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша, код ЄДРПОУ 03750799) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротіс» (Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша, код ЄДРПОУ 31692092).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс» (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша, вул. Мартинова, 1-А; код ЄДРПОУ 31692092; р/р 26002288282 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Степанівка» (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша, вул. Мартинова, 1-А; код ЄДРПОУ 03750799; р/р 26005272132 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. витрат із сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.02.2013 р.