Постанова

від 18.02.2013 по справі 4/119-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа№ 4/119-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Пушенко Н.В.;

відповідача: не з'явились;

третьої особи-1: Дядюк О.В.;

третьої особи-2: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської

області

на рішення Господарського суду Київської області

від 10.12.2012р.

у справі №4/119-12 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської

області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-

будівельний комбінат „Моноліт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельного

кооперативу "Трипільська брама"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Обслуговуючий кооператив "Житлово-експлуатаційне

об'єднання „Веста"

про розірвання договору оренди земельної ділянки від

13.01.2004р.

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт" (далі - відповідач) про дострокове припинення шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9 га від 13.01.2004р., укладеного між сторонами, під будівництво житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв в м. Обухові біля будинку №22 по вул. Лермонтова та повернення земельної ділянки до земель запасу м. Обухова Київської області, обґрунтовуючи свої вимоги наступним:

- відповідач в порушення умов договору оренди несвоєчасно здійснив його державну реєстрацію, порушував строки внесення орендних платежів та використовував земельну ділянку не за її цільовим призначенням;

- відповідач спроектував та збудував торгово-побутовий комплекс площею 2000 кв. м., а також паркінг для легкових автомобілів, що не було зазначено в договорі;

- всупереч Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" відповідач продав побудоване нерухоме майно без згоди управителя і довірителів - громадян, які інвестували власні кошти на будівництво житлового комплексу;

- нецільове використання відповідачем земельної ділянки підтверджується Актом позапланової перевірки від 10.06.2009р., складеним Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- питання щодо цільового використання земельної ділянки вже розглядалось під час вирішення спору у адміністративній справі №2а-5/12 і в судовому порядку було підтверджено безпідставність доводів Обухівської міської ради щодо нецільового використання відповідачем спірної земельної ділянки;

- проект будівництва пройшов державну експертизу, а Обухівська міська рада листом №1243 від 22.06.2006р. погодила черговість проектування та будівництва житлового комплексу;

- договір оренди, який просить розірвати позивач, вже припинив свою дію, оскільки спірну земельну ділянку на підставі рішення Обухівської міської ради №366 від 30.07.2009р. надано в оренду третім особам у даній справі;

- рішення позивача №366 від 30.07.2009р. хоч і було скасовано в судовому порядку, однак договори оренди, укладені з третіми особами, наразі є чинними.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 29.10.2012р. та від 12.11.2012р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Трипільська брама" (далі - третя особа-1) та Обслуговуючий кооператив "Житлово-експлуатаційне об'єднання "Веста" (далі - третя особа-2).

Треті особи підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю, з наступних підстав:

- відповідач станом на час розгляду справи так і не закінчив будівництво житлового комплексу, всі будівельні роботи були призупинені, строк дії дозволу на їх проведення закінчився;

- фактично відповідач утримує спірну земельну ділянку, не використовуючи її під забудову, як було передбачено в договорі оренди;

- треті особи власними силами та силами інвесторів провели комунікації, уклали угоди з обслуговуючими комунальними підприємствами та закінчили будівництво;

- будинок №28 по вул. Лермонтова у м. Обухів введено в експлуатацію і більшість інвесторів вже отримала свідоцтво про право власності на житлові та нежитлові приміщення;

- відповідно до п.п. „г", „е" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставами для припинення права користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2012р. у справі №4/119-12 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2012р. у справі №4/119-12 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились позивачем під час розгляду справи в Господарському суді Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.01.2013р.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання 28.01.2013р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.02.2013р.

В судовому засіданні 18.02.2013р. представники позивача та третьої особи-1 підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2012р. у справі №4/119-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання 18.02.2013р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін і третіх осіб в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін і третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача та третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.02.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

13.01.2004р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 2.2, 3.1) орендодавець на підставі рішення виконкому Обухівської міської ради №1440 від 16.12.2003р. надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,9 га під будівництво житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв в м. Обухові біля буд. 22 по вул. Лермонтова. Орендодавець зобов'язується на виконання рішення виконкому Обухівської міської ради №1440 від 16.12.2003р. надати орендарю в тимчасове користування на умовах оренди строком на 49 років вищевказану земельну ділянку. Орендар зобов'язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Орендар гарантує здійснення на орендованій земельній ділянці згідно умов договору доступ орендодавця, повноважних представників державних органів управління та місцевого самоврядування (охорони природи, водного, цілісного господарства, земельних ресурсів, санітарних, пожежних, землевпорядкування, архітектури) до орендованої земельної ділянки для виконання обов'язків в межах їх повноважень.

В п.6.1 Договору оренди передбачено, що останній може бути розірваний за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами їх зобов'язань, передбачених у договорі, а також з підстав визначених ст. 26 Закону України "Про оренду землі".

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди в частині здійснення державної реєстрації договору, дотримання строків внесення орендних платежів та використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, позивач просив суд достроково припинити Договір оренди шляхом його розірвання.

Місцевий господарський суд відмовив в позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст. 792 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відносно доводів позивача про те, що відповідачем не було своєчасно проведено реєстрацію спірного договору, оскільки останній був укладений 13.01.2004р., а реєстрація договору здійснена лише 18.04.2008р., судом було встановлено наступне.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

В ч.2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, з наведених вище правових норм вбачається, що несвоєчасне здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не є тією обставиною, з якою законодавець пов'язує наявність підстав для розірвання договору оренди чи припинення орендних правовідносин.

Посилання позивача на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором оренди не може бути прийнято судом до уваги, з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

У відповідності до п.„в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Обов'язковість своєчасного внесення орендних платежів була передбачена умовами спірного Договору оренди.

Згідно зі ст. ст. 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

В п.3.1 Договору оренди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена на рівні 2,5 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки: 13 619,88 грн. в рік (в т.ч. ПДВ) і сплачується щомісячно в рівних долях на протязі року (том справи - 1, аркуш справи - 15).

В матеріалах справи наявний лист Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області №1071/9/19-005 від 19.06.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 34), згідно з яким за період з 18.04.2008 року по 10.06.2009р. відповідачем було сплачено орендної плати з юридичних осіб в загальній сумі 51 367,35 грн., в т.ч.: 36 840,02 грн. за 2008 рік та 14 527,33 грн. за 2009 рік.

Наведене свідчить про те, що орендні платежі сплачувались відповідачем належним чином. Доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем було надано довідку Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області №197/10/19-009 від 14.02.2013р. про наявний борг у відповідача з податків і зборів (платежів), що контролюються органами ДПІ в Обухівському районі, відповідно до якої станом на 14.02.2013р. відповідач має податкову заборгованість з орендної плати за землю у сумі 4 491,4 грн. Однак вказана довідка не може бути прийнята до уваги, оскільки з неї не вбачається, за який період виникла ця заборгованість (до звернення з позовом до суду чи під час вирішення спору місцевим господарським судом). Окрім того, в оскаржуваному позивачем рішенні суду (сторінка 6 рішення, абзац 6 - том справи - 2, аркуш справи - 205) зазначено про те, що під час розгляду справи Господарським судом Київської області, зокрема, в судовому засіданні 10.12.2012р., позивач підтвердив відсутність у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів.

В матеріалах справи також наявна постанова Господарського суду Запорізької області від 26.11.2012р. у справі №25/141/09 про визнання відповідача (ТОВ „Виробничо-будівельний комбінат „Моноліт") банкрутом (том справи - 2, аркуші справи - 191-197), згідно з якою відкрито ліквідаційну процедуру. Тобто, підприємницька діяльність відповідача припинена і вимоги щодо наявної у нього заборгованості розглядаються в порядку, визначеному Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про непідтвердженість доводів позивача щодо систематичного порушення відповідачем грошових зобов'язань за спірним Договором оренди і наявність заборгованості з орендної плати станом на дату звернення з позовом до суду.

Відносно твердження позивача про нецільове використання відповідачем земельної ділянки, переданої за Договором оренди, судом було встановлено наступне.

10.06.2009р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було проведено позапланову перевірку відповідача з питань правомірності виконання будівельних робіт, наявності дозволу на виконання будівельних робіт, погодженої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, факту проведення будівельних робіт, про що складено Акт (том справи - 1, аркуші справи - 25-26). За результатами проведеної перевірки було встановлено, що:

- нормативно-технічна, проектна та виконавча документація, необхідна для виконання покладених на відповідача функцій, на об'єкті будівництва відсутня та при перевірці не надана;

- відсутній загальний журнал робіт, журнал авторського нагляду та спеціальні журнали робіт за видами робіт, без наявності яких неможливо оцінити результати проведення авторського та технічного нагляду на всіх етапах будівництва об'єкта;

- відсутні акти прихованих робіт та акти проміжного приймання відповідальних конструкцій;

- не виконано влаштування огорожі будівельного майданчика;

- відсутня інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт, а також відомості про замовника та підрядників будівельних робіт на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляді місці.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач спроектував та збудував торгово-побутовий комплекс площею 2000 кв. м. та паркінг для легкових автомобілів, що не було зазначено в договорі. В подальшому, всупереч положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" відповідач без згоди управителя і довірителів (громадян, які інвестували власні кошти на будівництво житлового комплексу) продав побудоване нерухоме майно. На думку позивача, наведені порушення з боку відповідача свідчать про нецільове використання ним земельної ділянки, що в свою чергу є безумовною підставою для дострокового розірвання Договору оренди.

Однак колегія суддів вважає помилковими такі висновки позивача, виходячи з наступного.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", згідно зі ст. 1 якого невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - є невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель наведені в ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до яких віднесено виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, згідно зі ст. 15 Земельного кодексу України, ст. ст. 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 16 Закону України "Про охорону земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №312 від 12.12.2003р. було затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, відповідно до п.5.1 якого при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

В ст. 144 Земельного кодексу України наведено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

З наведених правових норм випливає, що порушення землекористувачем вимог земельного законодавства (в даному випадку - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням) повинен бути зафіксований в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеному Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель або її територіальним органом, у встановленому порядку та відповідної форми.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не було надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження нецільового використання переданої йому за Договором оренди земельної ділянки, зокрема, акту перевірки Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель або її територіального органу.

Посилання позивача на Акт перевірки від 10.06.2009р., складений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, правомірно не прийнятий місцевим господарським судом до уваги, оскільки вказаний Акт складений органом, не уповноваженим на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також не містить інформації щодо нецільового використання земельної ділянки. В Акті лише містяться відомості про порушення, допущені у сфері будівництва.

Посилання позивача на те, що відповідач в порушення умов Договору оренди та діючого законодавства спроектував і побудував торгово-побутовий комплекс площею 2000 кв. м. з паркінгом для легкових автомобілів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач здійснював будівництво на спірній земельній ділянці відповідно до розробленого, погодженого і затвердженого компетентними державними органами проекту будівництва, в тому числі й позивачем.

Проект будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв по вул. Лермонтова в м. Обухів розроблено відповідачем у 2006р. на підставі архітектурно-планувального завдання №20/5, затвердженого відділом містобудування та архітектури Обухівської райдержадміністрації від 17.10.2005р. та погодженого відділом обласного управління містобудування та архітектури 24.01.2005р. (том справи - 2, аркуші справи - 24-30). Будівництво передбачалось у дві черги. Залучення коштів здійснювалось через механізми Фондів фінансування будівництва, які були створені відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Проект першої черги передбачав будівництво будинку, який складається з 2-х 16-ти поверхових секцій з розміщенням в цокольно-підвальному поверсі офісних приміщень. До проекту другої черги будівництва було включено школу мистецтв, трьох секційний 16-ти поверховий житловий будинок, підземний паркінг, будинок комунально-побутового призначення.

Обухівська міська рада в листі №1243 від 22.06.2006р. погодила черговість проектування та будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв по вул. Лермонтова, 22а в м. Обухів (том справи - 2, аркуш справи - 16).

Проект будівництва також пройшов державну експертизу, про що свідчить зведений комплексний висновок Державного підприємства "ЦС Укрінвестекспертизи" №102 від 16.06.2006р. та №95А від 19.09.2007р. (том справи - 2, аркуші справи - 9-15, 17-23).

В п.4 ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов Договору оренди, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про розірвання цього договору.

Позовна вимога про повернення спірної земельної ділянки до земель запасу м. Обухова Київської області є похідною від вимоги про розірвання Договору оренди, а тому визнається судом такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові та в апеляційній скарзі.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2012р. у справі №4/119-12 - без змін.

2. Матеріали справи №4/119-12 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.