Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а/2370/2590/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2590/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Геращенко В.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГЕН-ОЙЛ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року адміністративний позов ТОВ «РЕГЕН-ОЙЛ» до ДПІ у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «РЕГЕН-ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у відносинах з ТОВ «Екосвіт Україна». За результатами перевірки складено акт від 22 лютого 2012 року № 146/23-2/31141693.

За висновками вказаного акту ТОВ «РЕГЕН-ОЙЛ» в порушення норм п. 198.3 та 198.6 статті 198, п. 201.4 та 201.7 статті 201 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 100 000, 00 грн. за травень 2011 року.

03 березня 2012 року на підставі даного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 000962301, яким визначено 100 000, 00 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та 1, 00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до п. 200.1 статті 200 Кодексу визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Екосвіт Україна» укладений договір купівлі-продажу товару від 17 травня 2011 року № 17/05-11, за яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках до даного договору, разом із усім його приладдям та документами, що стосуються товару, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах вказаного договору.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажені будівельні матеріали проводились у вексельній формі, зокрема на адресу ТОВ «Екосвіт Україна» позивачем виписано два прості векселі номіналом 300 000, 00 грн. серії АА № 2340765 та № 2340767 від 30 листопада 2011 року, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі векселів в погашення заборгованості за отриманий по договору товар від 30 листопада 2011 року.

При цьому, відповідно до п. 4.1 договору - покупець здійснює оплату за відвантажений товар протягом 220 банківських днів з моменту переходу права власності.

Виконання договору підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, зокрема, це видаткова накладна від 31 травня 2012 року № РН-31056 та податкова накладна за № 44 від 31 травня 2011 року на суму 600 000, 00 грн., з яких 100 000, 00 грн. - ПДВ.

Доказом використання отриманих за укладеним договором матеріалів є довідка від 16 серпня 2012 року за № 29, в якій позивачем зазначено, що будівельні матеріали на загальну суму 600 000, 00 грн. використані для ремонту автозаправочної станції згідно актів на будівельно-монтажні роботи від 30 червня 2011 року та 18 листопада 2011 року. Таким чином підтверджується придбання позивачем товару у ТОВ «Екосвіт Україна» для його використання у власній господарській діяльності.

Між тим, відповідачем ставиться під сумнів дійсність господарських операцій позивача з ТОВ «Екосвіт Україна» на підставі того, що укладена між ними угода стосовно поставки товару фактично не виконана і не спричинила реального настання юридичних наслідків, а навпаки, спрямована на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Підставою для таких висновків податкової інспекції стали дані, викладені в акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22 вересня 2011 року №1087/3-23-40 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екосвіт Україна» код за ЄДРПОУ 37119024 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд Лайн Сімферополь» код за ЄДРПОУ 34523187 за травень, червень 2011 року».

Проте, Окружним адміністративним судом м. Києва прийняте рішення від 02 листопада 2011 року по справі № 2а-14687/11/2670, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Екосвіт Україна» стосовно визнання незаконними дій державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення 22 вересня 2011 року зустрічної перевірки ТОВ «Екосвіт Україна» про підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд Лайн Сімферополь »за травень, червень 2011 року та дій державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Екосвіт Україна» з контрагентами, зазначеними в акті перевірки № 1087/3-23-40-37119024.

Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012

В силу частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.

Таким чином, визначені відповідачем порушення в акті перевірки стосовно ТОВ «РЕГЕН-ОЙЛ» спростовуються, оскільки вони ґрунтуються переважно на доводах, викладених у недійсному акті перевірки.

Крім того, необхідно зазначити, що податкова накладна позивача містить всі необхідні реквізити та оформлена належним чином відповідно до вимог наказу ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні в ході проведення перевірки не встановлено.

Таким чином, усі первинні документи позивача, оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та дійсне свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищевказане, необґрунтованим є висновок податкового органу, викладений ним в зазначеному акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.