Рішення

від 11.02.2013 по справі 5011-5/13576-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/13576-2012 11.02.13

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама"

до 1. Фізичної особи-підприємця Скітейкіна Максима Юрійовича

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трак Україна"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Комунальне підприємство по благоустрою Печерського району м. Києва "Печерськблагоустрій"

про розірвання договору оренди та виселення

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Печерська брама" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Скітейкіна Максима Юрійовича (далі - відповідач), яким просило виселити всі організації незалежно від правових підстав щодо набуття права користування на нежиле приміщення розміром 126, 00 кв.м. за адресою: м. Київ, вулиця Залізничне шосе, 41, які перебували в орендному користуванні відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 15.02.2008 р. між КП "Печерськблагоустрій" та ФОП Скітейкін М.Ю. було укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва № 4, за умовами якого останньому було передано в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 273, 3 кв.м. для виробництва продовольчих товарів за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 41. Додатковою угодою № 1 від 30.08.2011 р. до Договору № 4 було зменшено орендовану площу до 126, 00 кв.м. та підписано акт передачі нежитлового приміщення на площу 147, 3 кв.м. Розпорядженням Печерської РДА № 258 від 29.05.2012 р. було пере закріплено виробничу базу за адресою: вулиця Залізничне шосе, 41 у складі нежитлових приміщень з КП "Печерськблагоустрій" на КП УЖГ "Печерська брама". Листом від 09.08.2012 р. позивач повідомив ФОП Скітейкін М.Ю. про необхідність сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 28 950, 00 грн. та до 07.09.2012 р. передати на підставі акту прийому-передачі нежитлові приміщення площею 126, 00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Залізничне шосе, 41. При обстеженні вказаного приміщення комісією позивача 22.08.2012 р. було виявлено, що воно використовується працівниками ТОВ "Фуд Трак Україна" з посиланням на укладений з ФОП Скітейкін М.Ю. Договір оренди обладнання № 1 від 21.07.2012 р. Укладенням вказаного Договору, на думку позивача, ФОП Скітейкін М.Ю. порушив умови Договору оренди № 4, яким заборонялося передавати орендовані приміщення в суборенду або в користування без рішення органу, уповноваженого управляти комунальним майном. Враховуючи вказані обставини, позивач вирішив звернутись до суду з позовом про виселення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/13576-2012, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Трак Україна", розгляд справи призначено на 23.10.2012 р.

23.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника ФОП Скітейкін М.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника ФОП Скітейкін М.Ю. та третьої особи, розгляд справи було відкладено на 13.11.2012 р.

13.11.2012 р. від представника ФОП Скітейкін М.Ю. надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою засобів звукозапису, залучення в якості третьої особи КП "Печерськблагоустрій", а також про виклик працівників відповідача: Педан Н.П. та Фінке І.В. для дачі пояснень по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 20.11.2012 р. При цьому, розгляд клопотань відповідача відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

14.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника ФОП Скітейкін М.Ю. надійшли письмові заперечення, в яких він вказує на те, що між відповідачем та третьою особою укладено договір лише щодо використання обладнання, а не передачі приміщення в суборенду. Крім того, вказує на належне виконання ним взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати та соціально-економічний внесок у розвиток Печерського району міста Києва.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. від представника ТОВ "Фуд Трак Україна" надійшли письмові пояснення, в яких воно зазначає, що ним використовується визначене в Договорі обладнання для фасування продуктів харчування, які доставляються до місця знаходження обладнання, фасується та відвозяться за призначенням. Доступ у приміщення надає представник відповідача.

Від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. судом винесено ухвалу, якою продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 11.12.2012 р.

У судовому засіданні 11.12.2012 р. від представника позивача надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача ТОВ "Фуд Трак Україна".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - КП "Печерськблагоустрій", та в якості відповідача-2 - ТОВ "Фуд Трак Україна", розгляд справи відкладено на 25.12.2012 р. При цьому, розгляд клопотання про виклик працівників відповідача-1 для дачі пояснень відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

25.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких він просить суд прийняти рішення про примусове виселення відповідачів з нежитлового приміщення загальною площею 126, 00 кв.м., яке знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, вулиця Залізничне шосе, 41, повернувши його позивачу.

У судовому засіданні 25.12.2012 р. судом прийнято до розгляду подані позивачем письмові уточнення до позовної заяви, у зв'язку з чим вирішено позовні вимоги розглядати в редакції вказаних уточнень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2013 р.

16.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 05.02.2013 р.

05.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові уточнення до позовної заяви, відповідно до яких він просить п. 2 прохальної частини позовних вимог доповнити словами: "прийняти рішення про розірвання Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва № 4 від 15.02.2008 р.

У судовому засіданні 05.02.2013 р. від представників позивача та відповідача-1 надійшли додаткові документи у справі. Судом розглянуто подані позивачем письмові уточнення до позовної заяви та вирішено позовні вимоги розглядати в редакції вказаних уточнень.

Так, судом враховано роз'яснення, надані в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначається, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Оцінюючи заяву позивача про уточнення позовних вимог суд зазначає, що вона за своїм змістом свідчить про заявлення додаткової позовної вимоги про розірвання договору оренди та її об'єднання з поданим раніше позовом про виселення.

При цьому, додаткова вимога, заявлена позивачем, не порушує правил об'єднання позовних вимог.

Відповідно до п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

В даному випадку позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявляється додаткова позовна вимога, в межах однієї справи.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Спосіб захисту опосередковує предмет позову, яким є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона визначається спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

У свою чергу об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

В даному випадку, заявлені позивачем вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення з такого приміщення відповідачів, - пов'язані між собою підставами позову, підтверджуються тими самими доказами та спрямовані на захист майнових прав позивача.

У зв'язку із зазначеним, на думку суду, позивачем також не порушено приписів ст. 22 ГПК України щодо заборони одночасної зміни підстав та предмету позову, оскільки підставою усіх зазначених позовних вимог визначено відсутність права у відповідача-1 на передачу спірного приміщення в суборенду, та відповідно відсутність у відповідача-2 правових підстав перебувати у такому приміщенні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 11.02.2012 р.

Представники учасників судового процесу у судове засідання 11.02.2013 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників учасників судового процесу не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.02.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача-1 про виклик для дачі пояснень його працівників та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки в клопотанні не наведено обставин, які відповідні особи здатні повідомити суду, а також як такі обставини можуть вплинути на розгляд справи, враховуючи відповідний предмет доказування даного спору. Крім того, відповідачем-1 не зазначено, що перешкоджає йому надати суду письмові пояснення відповідних осіб.

У судовому засіданні 11.02.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.2007 р. № 47 "Про реорганізацію комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" шляхом поділу" вирішено виділити частину майна ЖЕО- 606 КП УЖГ "Печерськжитло" і передати на баланс комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району "Печерська брама" згідно з додатком 2 до цього рішення.

Додаток 2 вищезазначеного рішення визначає Перелік об'єктів нерухомого майна (жилі будинки), що вилучаються з оперативного управління КП УЖГ "Печерськжитло" та закріплюються на праві оперативного управління за КП УЖГ "Печерська брама".

Рішенням Печерської районної у м. Києві ради від 26.12.2007 р. № 44 КП "Печерськблагоустрій" було надано дозвіл самостійно на підставі власних рішень надавати в орендне користування тимчасово вільні нежилі приміщення, що обліковуються на балансі підприємства, незалежно від площ терміном до одного року.

15.02.2008 р. між КП "Печерськблагоустрій" (орендодавець) та ФОП Скітейкін М.Ю. було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва № 4 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування (без права приватизації) нежиле приміщення, будівлю, споруду за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 41, загальною площею 273, 3 кв.м. для виробництва продовольчих товарів (розфасовка) - 7. 5 % (п. 13 Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Печерського району міста Києва).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 273,3 кв.м. Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим звітом про незалежну (експертну) оцінку станом на 31.12.2007 р. становить 1 110 230,00 грн.

Орендар зобов'язаний щомісяця сплачувати орендну плату та інші платежі по цьому договору і додатках до нього, у тому числі - комунальні платежі та здійснювати платежі в рахунок компенсації експлуатаційних витрат експлуатуючим організаціям, що сплачуються за окремими договорами (п.3.4.10 договору).

Положеннями п.п. 4.1, 4.1.1 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розрахунок якої здійснюється відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Печерського району міста Києва, що затверджена рішенням Печерської районної у місті Києві ради № 105 від 12.06.2003 р., з урахуванням всіх доповнень до неї. Орендна плата за перший місяць оренди становить 8 568,21 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці (п. 4.2 договору).

У відповідності до п. 4.4 Договору платежі за поточний місяць, що зазначені у пункті 4.1 цього договору, вносяться орендарем на рахунок орендодавця до 20-го числа поточного місяця.

Згідно із п.п. 9.1, 9.2 договору цей Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє з 15.02.2008 р. по 15.02.2011 р. У разі продовження користування майном після закінчення строку договору, за відсутності взаємних заперечень, договір вважається пролонгованим на той самий строк.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання сторонами договору, що дає підстави вважати його чинним на момент розгляду справи.

При цьому, враховуючи наявність в матеріалах справи наявність двох копій Договору, які різняться між собою змістом п. 9.2., судом було зобов'язано сторін надати оригінал Договору та з'ясувати, яка саме редакція є дійсною, внаслідок чого представниками сторін надано пояснення, що дійсною є редакція Договору, яка передбачає можливість пролонгації його дії, внаслідок чого позивачем і було заявлено позовну вимогу про розірвання Договору.

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 5011-48/2047-2012 за позовом Комунального підприємства по благоустрою Печерського району міста Києва "Печерськблагоустрій" до ФОП Скітейкін М.Ю. про стягнення 40 243,95 грн. боргу за користування орендованим майном, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, викладених в постанові від 07.11.2012 р. (номер в ЄДРСР - 27376529), на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 273,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 41, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення в м. Київ, Залізничне шосе, 41 від 15.02.2008 р.

Листом від 18.05.2011 р. відповідач звернувся до позивача з проханням переглянути умови договору щодо зменшення площі орендованого об'єкта оренди на 147,5 кв.м. та залишити у користуванні відповідача частину площі об'єкта оренди у розмірі 125,5 кв.м.

30.08.2011 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої було зменшено площу переданого відповідачу у користування об'єкта оренди за Договором до 126,0 кв.м.

Відповідно до Акта прийняття-передачі нежилого приміщення від 30.08.2011 р. відповідач повернув, а КП "Печерськблагоустрій" прийняло частину площі об'єкта оренди у розмірі 147,3 кв.м. Площа, що залишилась в користуванні орендаря становить 126,0 кв.м.

Відповідно до Рішення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 258 від 29.05.2012 р. було вирішено перезакріпити виробничу базу за адресою: вулиця Залізничне шосе, 41 у складі нежитлових приміщень КП "Печерськблагоустрій" на КП УЖГ "Печерська брама".

Враховуючи наявність заборгованості у відповідача-1 по орендній платі Листом від 09.08.2012 р. Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до відповідача-1 з вимогою в термін до 07.09.2012 р. сплатити заборгованість по орендній платі та здати орендоване приміщення по акту прийому-передачі

При цьому, як зазначає позивач, та не спростовано жодною зі сторін, під час проведення 22.08.2012 р. комісією у складі представників КП "Печерська брама" обстеження спірного приміщення, було виявлено, що воно використовується співробітниками ТОВ "Фуд Трак Україна" на підставі Договору оренди обладнання № 1 від 21.07.2012 р.

Так, 21.07.2012 р. між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) було укладено Договір оренди обладнання № 1, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування обладнання згідно з Додатком № 1, що розташоване за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 41.

Відповідно до пояснень відповідача-2 ним використовується визначене в Договорі обладнання для фасування продуктів харчування, які доставляються до місця знаходження обладнання, фасуються та відвозяться за призначенням.

Оскільки обладнання, наведене в Договорі оренди обладнання № 1 від 21.07.2012 р. та Акті прийому-передачі від 21.07.2012 р. є стаціонарним та не може використовуватись у іншому місці без попереднього демонтажу, позивач дійшов висновку про порушення відповідачем-1 умов Договору № 4, згідно з п. 3.4.8. якого орендар зобов'язаний не передавати об'єкт оренди повністю або частково в суборенду та не укладати будь-яких договорів з іншими юридичними і фізичними особами, предметом яких є використання об'єкту оренди без рішення органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

Пунктом 9.4.2. Договору його сторони визначили, що дострокове розірвання договору можливе на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду в разі неузгодженої з орендодавцем передачі об'єкту оренди частково або повністю в суборенду, на умовах спільної діяльності чи на інших умовах стороннім юридичним або фізичним особам.

Враховуючи зазначені обставини, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів вирішив звернутись з даним позовом до суду, вимагаючи в судовому порядку розірвати Договір оренди № 4 та виселити відповідачів зі спірного приміщення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва № 4 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України вони є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщень в оренду та користування ним відповідачем-1.

При цьому, вбачається, що під час дії Договору відповідачем-1 було порушено його умови в частині зобов'язань зі сплати орендної плати, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 р. у справі № 5011-48/2047-2012 (номер в ЄДРСР - 27376529) та в частині вимог не передавати орендовані приміщення в користування іншим особам.

Так, суд звертає увагу, що відповідачами не спростовано доводів позивача про те, що фактично шляхом укладення між відповідачами Договору оренди обладнання № 1 приховано в тому числі відносини суборенди приміщень, в яких розташоване відповідне обладнання для фасування продуктів.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.4.8. Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва № 4 його сторони погодили, що орендар зобов'язаний не передавати об'єкт оренди повністю або частково в суборенду та не укладати будь-яких договорів з іншими юридичними і фізичними особами, предметом яких є використання об'єкту оренди без рішення органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

При цьому, пунктом 9.4.2. Договору його сторони визначили, що дострокове розірвання договору можливе на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду в разі неузгодженої з орендодавцем передачі об'єкту оренди частково або повністю в суборенду, на умовах спільної діяльності чи на інших умовах стороннім юридичним або фізичним особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання пропозицій про розірвання договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору оренди не позбавляє права звернутися до суду з позовом про розірвання договору.

Правову позицію про те, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 р. № 3-53гс12 у справі № 28/5005/640/2012 (номер в ЄДРСР - 27870079).

Враховуючи зазначене, а також те, що Договором № 4 прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок передачі орендарем орендованого приміщення в користування іншим особам без узгодження з уповноваженим органом, позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З припиненням Договору відповідач-1 втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідачі не надали, то вимога позивача про їх виселення зі спірних приміщень є обґрунтованою.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин викладених позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-1 порушив умови Договору, проте як відповідач-2 не має законних підстав користуватись спірним приміщенням, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів.

При цьому, оскільки позивачем у справі було сплачено за пов'язані підставою виникнення немайнові вимоги судовий збір в розмірі 1 102, 00 грн., проте як відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та п. 4.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" мало бути сплачено 1 073, 00 грн., на його користь має бути повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України 29, 00 грн.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 29, 00 грн., про що виносить відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва № 4 від 15.02.2008 р., укладений між Комунальним підприємством по благоустрою Печерського району міста Києва "Печерськблагоустрій" та Фізичною особою-підприємцем Скітейкіним Максимом Юрійовичем.

3. Виселити Фізичну особу-підприємця Скітейкіна Максима Юрійовича (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 8, кв. 23, ідентифікаційний номер 2583902598) з нежитлового приміщення, загальною площею 126,00 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 41, та повернути його Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства "Печерська брама" (01042, м. Київ, Печерський район, бульвар Марії Приймаченко, будинок 3, код ЄДРПОУ 34239762).

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Трак Україна" (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Щорса, будинок 32-В, квартира 63, код ЄДРПОУ 38291700) з нежитлового приміщення, загальною площею 126,00 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 41, та повернути його Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства "Печерська брама" (01042, м. Київ, Печерський район, бульвар Марії Приймаченко, будинок 3, код ЄДРПОУ 34239762).

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скітейкіна Максима Юрійовича (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 8, кв. 23, ідентифікаційний номер 2583902598) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" (01042, м. Київ, Печерський район, бульвар Марії Приймаченко, будинок 3, код ЄДРПОУ 34239762) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трак Україна" (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Щорса, будинок 32-В, квартира 63, код ЄДРПОУ 38291700) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" (01042, м. Київ, Печерський район, бульвар Марії Приймаченко, будинок 3, код ЄДРПОУ 34239762) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

7. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013 р.

Суддя В.С. Ломака