Рішення

від 11.02.2012 по справі 0417/11219/2012

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 0417/11219/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2012 року

Справа № 0417/11219/2012

2 /202/312/2013

11 лютого 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Абаровському І.О.,

за участю прокурора Шустової В.А., представника позивача РВ ФДМ України по Дніпропетровській області Доброгорського О.В., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» - Балбашова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд», ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариства «Імексбанк», про визнання права державної власності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернувся з зазначеним позовом на предмет повернення до державної власності майна, яке вибуло із власності держави поза волею власника через порушення процедури корпоратизації та в подальшому до недобросовісного набувача, в обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року у справі №40/287, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, позов Регіонального відділення ФДМУ задоволено частково, визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №7 по вул. Калиновій, 10, №8 по вул. Тверській,29, №9 по вул. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по АДРЕСА_1 та №4 по вул. Б. Хмельницького, 10; визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27 січня 1995 року №114 в частині включення в уставний фонд ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» цих гуртожитків; визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного БМТ «Дніпроважбуд», затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську: №7 по вул. Калиновій, 10, №8 по вул. Тверській, 29, №9 по вул. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по АДРЕСА_1, №4 по вул. Б. Хмельницького,10; визнано право власності за державою в особі регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області на вказані гуртожитки: №7 по вул. Калиновій, 10, №8 по вул. Тверській, 29, №9 по вул. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, підвал та прибудинкові споруди гуртожитку №3 по АДРЕСА_1 та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку №4 по вул. Б. Хмельницького,10; вилучено із незаконного володіння ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» вказані гуртожитки. В іншій частині позову відмовлено у зв'язку з тим, що решта приміщень вже не є власністю ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» і на час розгляду справи частина майна знаходиться у третіх осіб, яким воно відчужене, зокрема, ТОВ «Трейд технолоджі інвестмент», ОСОБА_6, ОСОБА_2, ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Інсток». Виходячи з встановлених у цьому судовому рішенні обставин недійсності правових підстав набуття ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» права власності на вказані гуртожитки та того, що це майно підлягає поверненню у власність держави, а також у зв'язку з тим, що частина житлового фонду - гуртожитків, була відчужена третім особам, зокрема, ОСОБА_2 - ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1, загальною площею 2666,5 кв.м., що на час такого відчуження було заборонено законом і про що набувач повинна була знати, позивач просив суд визнати право власності за державою в особі регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області - ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1, загальною площею 2666,5 кв.м.; витребувати із володіння ОСОБА_2 вказане майно на користь позивача; зобов'язати ОСОБА_2 повернути вказане нерухоме майно на баланс ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд».

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав.

Представник позивача - регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області позов підтримав у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, наголошуючи на тому, що спірне майно вибуло із власності держави поза волею власника.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі заперечуючи тим, що спірне приміщення гуртожитку увійшло до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» відповідно до діючого на час проведення корпоратизації законодавства і право власності на це майно було зареєстроване в КП «ДМБТІ» ще 07 вересня 2005 року. ОСОБА_2 ж набула право власності у встановленому законом порядку за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 серпня 2008 року, який нотаріально посвідчений і на час набуття нею права власності ніяких спорів стосовно цього майна не було. Таким чином підстав вважати, що гуртожитки вибули із власності держави поза волею власника немає, оскільки в комісії по приватизації був представник регіонального ФДМУ, а так само немає підстав вважати, що ОСОБА_2 недобросовісний набувач, оскільки такі твердження не відповідають дійсним обставинам.

Представник відповідача ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» Балбашов О.В. позов не визнав, заперечуючи тим, що корпоратизація товариства була проведена у відповідності із вимогами діючого на той час законодавства, спірний гуртожиток увійшов до статутного фонду підприємства за погодженням із облвиконкомом, у склад комісії з приватизації входив також і представник ФДМУ і з 08 вересня 2005 року ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» набув права власності на спірний гуртожиток, що було зареєстровано в КП «ДМБТІ», а ОСОБА_2 набула права власності на спірний гуртожиток на підставі договору про відступлення права вимоги іпотекодержателя від 14 липня 2008 року та є добросовісним набувачем, а судове рішення про неправомірність набуття права власності товариством на гуртожиток встановлена лише у 2010 році з постановою ВГСУ від 15.06.2010, тому підстав для задоволення позову немає.

Представник третьої особи ПАТ «Імексбанк» Сушко Р.В. у поданих письмових запереченнях позов не визнав у повному обсязі, у зв'язку з тим, що 23 січня 2008 року між АТ «Імексбанк», ОСОБА_2 та ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» був укладений договір поруки за яким ОСОБА_2 зобов'язалася перед банком солідарно частково на суму 320000,00 грн. відповідати за виконання ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та штрафних санкцій за договором кредитної лінії від 23 січня 2008 року №2301/6, укладеним між АКБ «Імексбанк» та ВАТ «БМВ «Дніпроважбуд». Цього ж дня, 23 січня 2008 року, ОСОБА_2 уклала з АКБ «Імексбанк» договір застави майнових прав №2301/8-3 за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником надала у тимчасове користування банку грошові кошти в сумі 320000,00 грн. в подальшому збільшивши цю суму до 1000000,00 грн. В свою чергу ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» 23 січня 2008 року укладено з банком договір іпотеки, предметом якого стали 2,3,4,5 поверхи житлового будинку гуртожитку по АДРЕСА_1. У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 03 червня 2008 року виконала за ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» зобов'язання, у зв'язку з чим стала іпотекодержателем та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14 липня 2008 року набула права власності на спірний гуртожиток. Таким чином, оскільки право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване в установленому законом порядку і ОСОБА_2 набула його у відповідності до наведених нотаріально посвідчених правочинів, підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, перевіривши доводи позивача в межах заявлених вимог, вважає за необхідне ухвалити рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ДМБТІ» ДОР станом на 25 вересня 2012 року право власності на будівлю гуртожитку №3 по АДРЕСА_1, літ. А-5 - ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи загальною площею 2666,5 кв.м. зареєстроване з 13 серпня 2008 року за ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №2057 (а.с.117).

За умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14 липня 2008 року, укладеного між ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» та ОСОБА_2, остання набула право власності на вказане майно, передане в заставу ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» банку - АКБ «Імексбанк» за договором іпотеки від 23 січня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» за договором кредитної лінії від 23 січня 2008 року з банком (а.с. 118). Право вимоги за договором кредитної лінії перейшло до іпотекодержателя ОСОБА_2 у зв'язку з погашенням нею заборгованості по кредиту в розмірі 891647,58 грн. та відповідно до Акту приймання документів поручителем, що виконав зобов'язання від 06 червня 2008 року (а.с. 20, 21).

Передумовою укладення цього договору стала низка правочинів, укладених 23 січня 2008 року ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», ОСОБА_2 та АКБ «Імексбанк».

Так, між АКБ «Імексбанк» та ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» 23 січня 2008 року був укладений договір кредитної лінії №2301/6, за яким банк зобов'язався надавати кошти траншами з максимальним лімітом 1250000,00 грн., зі сплатою за користування коштами 19% річних строком до 21 січня 2008 року, а позичальник зобов'язався використати кошти за цільовим призначенням (інвестиційна діяльність), повертати кошти в установлені договором та графіком строки зі сплатою відсотків та інших платежів (а.с.76-78).

В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором з погашення тіла кредиту, відсотків, неустойки за умовами п.1.3 цього договору укладені були договори іпотеки та з поручителями - договори застави майнових прав на кошти на депозитних рахунках. Зокрема, 23 січня 2008 року ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» був укладений договір іпотеки, за яким предметом іпотеки стало зареєстроване на праві власності за ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» нерухоме майно - будівля гуртожитку №3 (2,3,4,5 поверхи) загальною заставною вартістю 1210721,00 грн. по АДРЕСА_1 (а.с.79-81).

А також, між АКБ «Імексбанк», ОСОБА_2 та ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» 23 січня 2008 року був укладений договір поруки №2301-4-П за яким ОСОБА_2 зобов'язалася перед кредитором (АКБ «Імексбанк») солідарно частково в розмір 320000,00 грн. відповідати за виконання позичальником - ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій за укладеним з цим банком договором кредитної лінії від 23 січня 2008 року (а.с.84).

Договором від 14 лютого 2008 року про внесення змін до договору поруки від 23 січня 2008 року внесені зміни стосовно збільшення розміру солідарної часткової поруки до 1000000,00 грн. (а.с.74).

Одночасно, 23 січня 2008 року, між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір застави майнових прав №2301/8-3 предметом якого була передача ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» зобов'язань за вищевказаним договором кредитної лінії, майнових прав - права вимоги на одержання грошових коштів в сумі 320000,00 грн. за договором банківського вкладу від 21 січня 2008 року між ОСОБА_2 та наведеним банком.

Відповідно до договору від 26 березня 2008 року про внесення змін до договору застави майнових прав від 23 січня 2008 року змінено умови договору в частині розміру наданих у тимчасове користування банку грошових коштів до 950000,00 грн. (а.с.73).

У зв'язку з порушенням позичальником ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» умов договору кредитної лінії, виникла заборгованість та 30 травня 2008 року цей договір було розірвано (а.с.72).

У зв'язку з погашенням за згодою позичальника ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» (а.с.71) поручителем ОСОБА_2 частини боргу ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» в сумі 891647,58 грн. за згаданою кредитною лінією відповідно до Акту приймання документів поручителем, що виконав зобов'язання від 06 червня 2008 року був укладений нотаріально посвідчений договір про відступлення АКБ «Імексбанк» прав іпотекодержателя ОСОБА_2 (а.с.108).

Листом від 01 липня 2008 року ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» повідомило ОСОБА_2 про неможливість виконання грошового зобов'язання перед нею та згоду на добровільну передачу у власність предмету іпотеки, після чого був укладений 14 липня 2008 року та нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя і спірне майно гуртожитку перейшло у власність ОСОБА_2 (а.с.67, 66).

Відповідно до п.3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя гуртожиток №3 літ. А-5 (2,3,4,5 поверхи) загальною площею 2666,5 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську належав ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» на підставі наказу №12/62-3ВП Регіонального відділення Фонду Держмайна України по Дніпропетровській області «Про завершення приватизації ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» від 01 жовтня 1998 року; Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному облдержадміністрацією шляхом корпоратизації, підтвердженого наказом Управління майном області Дніпропетровської обласної Державної адміністрації №2-В від 10 вересня 1999 року, зареєстрованого КП «ДМБТІ» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08 вересня 2005 року за реєстраційним №11981789 (а.с.66).

Положення ст. 4 ЖК УРСР встановлюють, що до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, а жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Статтями 127 - 131 ЖК УРСР та п. 3 примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України №2163-XІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 15.02.1995, що діяла на момент приватизації спірного гуртожитку) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. При цьому, спеціальним Законом, які регулюють приватизацію державного житлового фонду є Закон України від 19.06.1992 №2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» статтею 1 якого визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

З огляду на викладене, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягають приватизації.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року №40/287, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, задоволено частково позов регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області до Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», треті особи - ОСОБА_2, ТОВ «Торгівельно-офісного центру «Інсток», ТОВ «Трейд технолоджи інвестмент», ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про визнання актів недійсними та визнання права власності:

визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №7 по вул. Калиновій, 10; №8 по вул. Тверській, 29; №9 по вул. Тверській, 31; №10 по вул. Тверській, 31-а; №3 по АДРЕСА_1 та №4 по вул. Б. Хмельницького, 10;

визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 №114 в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську: №7 по вул. Калиновій, 10; №8 по вул. Тверській, 29; №9 по вул. Тверській, 31; №10 по вул. Тверській, 31-а; №3 по АДРЕСА_1 та №4 по вул. Б. Хмельницького, 10;

визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд», затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №7 по вул. Калиновій, 10; №8 по вул. Тверській, 29; №9 по вул. Тверській, 31; №10 по вул. Тверській, 31-а; №3 по АДРЕСА_1 та №4 по вул. Б. Хмельницького, 10;

визнано право власності за державою, в особі Регіонального відділення Фонду держмайна по Дніпропетровській області на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: №7 по вул. Калиновій, 10; №8 по вул. Тверській, 29; №9 по вул. Тверській, 31; №10 по вул. Тверській, 31-а та 2,4,5 поверхи ,прибудинкові споруди гуртожитку №4 по вул. Б. Хмельницького, 10, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку №3 по АДРЕСА_1;

вилучено з незаконного володіння ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: №7 по вул. Калиновій, 10; №8 по вул. Тверській, 29; №9 по вул. Тверській, 31; №10 по вул. Тверській, 31-а та 2,4,5 поверхи ,прибудинкові споруди гуртожитку №4 по вул. Б. Хмельницького, 10, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку №3 по АДРЕСА_1;

припинено провадження у справі №40/287 в частині визнання недійсним Переліку (додаткового) нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 №372-р в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; №8 по вул. Тверській, 29; №9 по вул. Тверській, 31; №10 по вул. Тверській, 31-а на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України;

припинено провадження у справі №40/287 в частині визнання недійсним Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» згідно наказу Облдержадміністрації від 10.09.1999 №2-В «Про надання переліку нерухомого майна» в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №3 по АДРЕСА_1 та №4 по вул. Б. Хмельницького, 10 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України; вирішено питання про розподіл судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з тим, що у даній справі беруть участь особи, які брали участь у розгляді господарським судом справи №40/287, а саме: Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області, ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» та ОСОБА_2 і стосовно яких господарським судом встановлені обставини з правомірності набуття права власності на спірний у даній справі гуртожиток (корпоратизації та приватизації), це рішення суду має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що рішення у господарській справі не можна брати до уваги як преюдиційне для даної справи через те, що обставини неправомірності набуття ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» встановлені господарським судом без залучення ПАТ «Укрексімбанк», суд до уваги прийняти не може оскільки ні рішенням господарського суду, ні при вирішенні даної справи обставини правомірності вибуття спірного майна з власності держави та набуття права власності на нього ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» не встановлюють для ПАТ «Ексімбанк» прав та обов'язків стосовно предмета спору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року встановлено, що в порушення вимог діючого законодавства, засновник ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», включивши до статутного фонду створеного в процесі корпоратизації підприємства спірні гуртожитки, не врахував положень чинного на той момент законодавства…На момент створення ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд» виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів не дотримано вимог п.42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717, та п.39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 №36 щодо зміни акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд», а саме: п.16 - вартість майна, яке підлягає приватизації, та п.17 - розмір статутного фонду акціонерного товариства, що призвело до безпідставного збільшення вартості статутного фонду акціонерного товариства на вартість спірних гуртожитків (а.с.15-зворот).

Також встановлено, що «…Дніпропетровською обласною державною адміністрацією вчинено дії з корпоратизації ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» без урахування спеціальних норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а відтак, такі дії судом вважаються неправомірними ...» (а.с. 16).

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що спірний гуртожиток №3 по АДРЕСА_1, увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд».

При цьому, регіональне відділення ФДМУ, яке відповідно до Закону України №2163-ХІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» та Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №412, що здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснює повноваження власника державного майна у процесі приватизації, а також захист майнових прав держави на території України та за її кордоном, відповідно, здійснювало лише продаж акцій ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», створеного в процесі корпоратизації Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, що вбачається з наказу регіонального відділення ФДМУ від 01 жовтня 12/62 «Про завершення приватизації ВАТ БМФ «Дніпроважбуд»» доручено ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» здійснити видачу акцій (сертифікатів) покупцям (а.с.199).

Одночасно постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року встановлено, що «…матеріали справи не містять доказів того, що позивач (регіональне відділення ФДМУ) брав участь у створенні статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та затверджував Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства та доказів, що засновником було надано позивачеві (регіональному відділенню ФДМУ) інвентаризаційні описи, що підтверджують включення відповідних об'єктів до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд». Отже, дані обставини у своїй сукупності свідчать про необізнаність позивача щодо включення до статутного фонду вказаного підприємства спірних гуртожитків…».

Так само, не встановлено таких доказів і за розгляду даної справи, а відповідачами дані обставини не спростовані з наданням відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України належних, допустимих та достатніх доказів за правилами ст. 57-61, 64 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно статті 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За встановлених обставин підстава, за якої ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» набуло право власності на приміщення гуртожитків, в тому числі і приміщення поверхів ІІ, ІІІ, ІV, V у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1, визнана недійсною, а вибуття спірного майна із володіння власника - держави в особі регіонального ФДМУ, відбулося поза волею власника.

Разом з тим, оцінюючи наявні у справі докази на предмет встановлення обставин з добросовісності набувача, суд приходить до висновку, що з огляду на укладені угоди, які були нотаріально посвідчені та зареєстровані у належних органах реєстрації речових прав на майно, з укладенням яких було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну нерухомість, на те, що ці угоди ніким не оспорювались та недійсними визнані не були, а також на те, що на час укладення цих угод та посвідчення права власності ОСОБА_2- 13 серпня 2008 року - заборона відчуження цього майна була відсутня, спорів стосовно цього майна не було, і з позовом до господарського суду регіональне відділення ФДМУ звернулося вже після реєстрації цих угод, а відтак, суд приходить до висновку, що недобросовісність ОСОБА_2, як набувача спірного майна, позивачем не доведена належними доказами, які б беззаперечно свідчили про це.

При цьому, доводи позивача про те, що ОСОБА_2 знала або повинна була знати про заборону на відчуження гуртожитків як державного житлового фонду, спростовуються матеріалами справи та наявними в них письмовими доказами відповідно до яких, право власності було зареєстроване на спірний гуртожиток за ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» органами державної влади, при цьому, ОСОБА_2 вчинила низку правочинів і набула права вимоги від іншої особи, якій таке право належало на це майно - право іптокодержателя (ПАТ «Імексбанк»), обізнаність яких стосовно заборони набуття права власності, відчуження гуртожитків, з чого можна було б дійти висновку про обізнаність про ці обставини і ОСОБА_2 не встановлена. Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.

Відповідно до приписів ст.387 ЦК України під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого відпала; або правова підстава якого недійсна.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п.2).

За встановлених обставин, права позивача згідно ст. 16 ЦК України підлягають захисту шляхом витребування із володіння ОСОБА_2 спірного нерухомого майна з визнанням права власності на нього за державою в особі регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області.

Вимоги про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 передати на баланс ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» спірні приміщення гуртожитку задоволенню не підлягають, оскільки, позивачем не наведено і судом не встановлено правових підстав для спонукання відповідача до здійснення зазначених правових дій, з огляду на те, що позивачем заявлені вимоги про витребування спірного майна на користь держави в особі регіонального відділення ФДМУ, яке як власник за ст.319 ЦК України здійснює право власності на власний розсуд, у відповідності з вимогами діючого законодавства та з дотриманням відповідної процедури передачі в господарське відання, оперативне управління, тощо.

За правилами ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню на користь держави з відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Визнати право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 13467337, вул. Комсомольська, 58, м. Дніпропетровськ) на нерухоме майно: ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1, загальною площею 2666,5 кв.м.

Витребувати на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 13467337, вул. Комсомольська, 58, м. Дніпропетровськ) від ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) нерухоме майно: ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1, загальною площею 2666,5 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» (ідентифікаційний код 01238488) на користь держави судовий збір в розмірі 3441,00 грн. по 1720,50 грн. з кожного.

З повним текстом рішення особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 15.02.2013.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Головуючий О.В. Колесніченко