Постанова

від 19.02.2013 по справі 812/1010/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2013 року Справа № 812/1010/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

при секретарі - Шибаєвої Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: Зезюкіна Є.І., довір. від 03.01.2013р.,

відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за позовом Краснодонської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України до Фермерського господарства "Хлібороб" про накладення арешту на кошти Фермерського господарства "Хлібороб" що знаходяться у банках,-

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Краснодонської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України до Фермерського господарства "Хлібороб" про накладення арешту на кошти Фермерського господарства "Хлібороб" що знаходяться у банках.

У позові зазначено, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань у Фермерського господарства "Хлібороб" станом на 15.10.2012 року утворився податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість на загальну суму 1190,00грн.

Позивач вказує, що у зв'язку із несплатою у встановлені строки податкових зобов'язань, Краснодонською об'єднаною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби України було направлено податкову вимогу.

Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості добровільно не сплачена, позивач просив, на підставі викладеного, накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, суду надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розгляд справи було призначено на 08.02.2013р.

04 лютого 2013 року до суду повернувся конверт від відповідача з позначкою "за зазначеною адресою не знаходиться" (а.с.19-20). У зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи було відкладено на 19.02.2013р.

Сторони були повторно викликані в судове засідання.

18 лютого 2013 року до суду повернувся конверт від відповідача з позначкою "за зазначеною адресою не знаходиться" (а.с.24-25).

Відповідно до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається належним чином повідомленим. У встановлений законодавством строк, відповідач не надав до суду заяви про визнання позову або заперечення на позов.

Згідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що, згідно наданої позивачем Довідки з ЄДР від 04.02.2009 року, правовий статус Фермерського господарства "Хлібороб"- юридична особа, ідентифікаційний код - 21848319. (арк. справи 5).

Довідки з ЄДР на час звернення до суду, відносно Фермерського господарства "Хлібороб", позивачем до суду не надано.

Фермерське господарство "Хлібороб", згідно Статуту, засноване з метою ведення фермерського господарства. (арк. справи 6-8).

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків, підприємство перебуває на обліку платником податків у ДПІ як платник податків. (а. с. 9).

Судом встановлено, що у відповідача, на час розгляду справи, утворився податковий борг на загальну суму 1190 грн. 00 коп. (арк. справи 11).

На підтвердження позовних вимог позивачем до суду надано слідуючі документи:

Так, згідно листа № 32 Інспекції Державного технічного нагляду від 07.09.2011р. про те, що за Фермерським господарством "Хлібороб", сільськогосподарської та тракторної техніки не зареєстровано. (а.с.13).

Згідно листа № 1643 Комунального підприємства «КМБТІ» від 15.09.2011р., в реєстрі прав власності на нерухоме майно, відомості про права власності за ФГ "Хлібороб", відсутні. (арк. справи 14).

Згідно наданої до суду позивачем інформаційної довідки з ВРЕР УДАІ УМВС України в Луганській області від 07.09.2011р.: по обліковим даним Краснодонського ВРЕР за ФГ "Хлібороб", транспортні засоби не зареєстровані.(а.с.14).

Таким чином позивач посилається на застарілі дані відносно підприємства, з позовом до якого він звернувся.

Посилання позивача на вищезазначені листи за 2011 рік, тоді коли з позовом до суду позивач звернувся в 2013 році, не підтверджує факту проведення позивачем обстеження території відповідача.

З метою погашення податкового боргу: обстеження території відповідача позивачем не було проведено, оскільки позивачем, до суду не надано акту проведення обстеження території відповідача.

Отже, акт проведення обстеження території відповідача, позивачем взагалі не складався.

Позивачем до суду надано ксерокопію вимоги №298 від 31.05.2011р. відносно відповідача на суму штрафних санкцій - 1190 грн.(а.с.12).

Згідно повідомлення про вручення, від відповідача повернувся конверт з позначкою "за зазначеною адресою не знаходиться" (а.с.12).

Суд вважає за необхідне зазначити, що складання вимоги відносно відповідача, не являється підставою для накладення арешту на кошти Фермерського господарства "Хлібороб" що знаходяться у банках.

Інших документів, на підтвердження позовних вимог, складених позивачем відносно відповідача, на час звернення до суду, позивачем суду не надано.

Не надано також до суду позивачем даних відділу держкомзему відносно того, чи є зареєстровані за відповідачем, на час звернення до суду з позовом, земельні ділянки, хоча розгляд справи було відкладено і у позивача було достатньо часу для надання довідок та підготовки до судового засідання.

Також позивачем до суду не надано жодної довідки щодо балансової вартості основних коштів ФГ "Хлібороб" та не зазначено чи вони перевищують суму боргу, зазначеного позивачем у позовній заяві.

Згідно ч.4 ст.71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 6 ст.71 КАС України зазначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України можна зробити висновок, що накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, можливе тільки у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, обов'язковою умовою для такого звернення є наявність балансової вартості, меншої за суми податкового боргу.

Проте, позивачем до суду не надано даних щодо балансової вартості основних засобів відповідача, станом на час звернення до суду та розгляду справи у суді.

За таких обставин, позивачем у судовому засіданні не доведено, що балансова вартість основних коштів відповідача перевищує суму боргу у розмірі 1190 грн. - зазначеного позивачем у позовній заяві, а відтак, в даному випадку, накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, виключається.

Крім того, позивачем не надано доказів, щодо наявності або відсутності у відповідача майна на час звернення до суду з позовом, яке може бути використане у якості джерела погашення заборгованості.

До суду не надано довідки, коли підприємством сплачувалась податкова заборгованість з податку. Згідно наданої позивачем у судовому засіданні, зворотнього боку облікової картки платника, Скорочена форма, станом на 07.12.2011 року: згідно декларації №35443 від 20.01.2011р., нараховано ПДВ - не зазначено. Донараховано 16.03.2011р. за актом пот. року- 170грн., донараховано 31.03.2011р. за актом пот. року- 1020грн., а всього за травень - 1190 грн. (а.с.26).

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Поняття, підстави та порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків визначені статтею 94 Податкового кодексу .

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано лише, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Перераховані вище обставини для застосування арешту майна відповідача, позивачем суду не доведено.

Згідно із п.94.4 ст.94 цього Кодексу, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, згідно підпункту 94.6.2. пункту 94.6. цієї статті здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Права органів державної податкової служби закріплені статтею 20 Податкового кодексу.

Згідно пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як слідує з наведеної норми, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Наявність у відповідача - платника податків податкового боргу, позивачем доведена, але ним не доведено відсутність у відповідача майна для погашення зазначеного боргу.

Відповідно до п. 1.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398 (далі - Порядок), цей Порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно п.7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.7.3 цього Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків, орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку,

передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

Позивачем до суду надано рішення від 24.11.2011р., згідно якого ФГ "Хлібороб" присвоєно стан боржника: платник не забезпечений майном для погашення податкового боргу.(а.с.15).

Позивачем не зазначено в позові та не надано суду завіреної належним чином копії рішення про накладення арешту на майно ФГ "Хлібороб", оскільки у ОДПІ виникає право на звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, необхідною умовою для набуття права звернення до суду із адміністративним позовом про накладення арешту коштів на рахунку платника податків є прийняття керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Як встановлено судом, докази прийняття рішення про застосування адміністративного арешту керівником Краснодонської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України або його заступником відсутні, представник податкового органу у судовому засіданні підтвердив, що дане рішення прийнято не було.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Стосовно посилання представника позивача у судовому засіданні на норми п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України, суд зазначає, що норми даної статті визначають загальні права органів податкової служби.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

В даному випадку слід керуватися спеціальними нормами, якими по відношенню до наведеного є ст. 94 Податкового кодексу України та Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, які є обов'язковими для виконання органами державної податкової служби.

З огляду на наведене, суд зазначає, що реалізація права податкового органу на подання позову про арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, можливе лише після прийняття в установленому порядку керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку.

Таким чином, позивачем не дотримано встановленого законом порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених вище обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вище наведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, за відповідачем рахується майно на яке може бути звернено стягнення податкової заборгованості, проте яка балансова вартість основних коштів відповідача та чи менша вона суми податкового боргу вказаного у позовній заяві, позивачем у суді не доведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено суду необхідність застосування арешту коштів на рахунках відповідача, що знаходяться в банку платника податків, як виняткового способу забезпечення виконання останнім податкових зобов'язань, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таку ж правову позицію висловлено Донецьким апеляційним адміністративним судом по справі №2а/0570/22511/2011 від 20.01.2012р., №2а/0570/7757/2012 від 25.10.2012р., по справі №2а/1270/3096/2012 від 20.07.2012р., по справі №2а/1270/6345/2012 від 12.10.2012р., яким апеляційні скарги ДПІ про скасування постанов окружних адміністративних судів про відмову в задоволенні позову про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, залишено без задоволення, а постанови окружних адміністративних судів - без змін.

Така ж правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 жовтня 2012 року по справі К/9991/55213/12, 06 вересня 2011 р. по справі К/9991/37202/11 про накладення арешту, якими касаційні скарги ДПІ -залишено без задоволення та зазначено, що висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Краснодонської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України до Фермерського господарства "Хлібороб" про накладення арешту на кошти Фермерського господарства "Хлібороб" що знаходяться у банках, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Н.В. Мирончук