Ухвала

від 28.03.2013 по справі 812/1010/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року справа №812/1010/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Юрченко В.П., Чебанова О.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 р. у справі № 812/1010/13-а за позовом Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до фермерського господарства "Хлібороб" про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань у фермерського господарства "Хлібороб" станом на 15.10.2012 року утворився податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість на загальну суму 1 190 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив податковий борг і у нього відсутнє майно для погашення боргу, позивач просив накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову Краснодонської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України до фермерського господарства "Хлібороб" про накладення арешту на кошти фермерського господарства "Хлібороб", що знаходяться у банках відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фермерське господарство "Хлібороб" є юридичною особою, засноване з метою ведення фермерського господарства, перебуває на обліку у ДПІ як платник податків і станом на 15.10.2012 року має податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість на загальну суму 1 190 грн.

З наданих позивачем до матеріалів справи: листа № 32 Інспекції Державного технічного нагляду від 07.09.2011 року, інформаційної довідки з ВРЕР УДАІ УМВС України в Луганській області від 07.09.2011 року та листа № 1643 комунального підприємства «КМБТІ» від 15.09.2011 року вбачається, що сільськогосподарська, тракторна техніка та транспортні засоби за ФГ "Хлібороб" не зареєстровані, а в реєстрі прав власності на нерухоме майно, відомості про право власності на майно за ФГ "Хлібороб" відсутні.

Колегія суддів зазначає, що пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, можливе тільки у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на листи за 2011 рік, але до суду він звернувся з вказаним позовом в січні 2013 року, тобто на день звернення до суду позивач не обстежив територію відповідача, не встановив наявності у відповідача земельних ділянок, іншого рухомого чи нерухомого майна, його балансової вартості.

Таким чином, на час звернення до суду з позовом позивачем не надано доказів щодо наявності або відсутності у відповідача майна, яке може бути використане у якості джерела погашення заборгованості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано лише, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

94.2.1.платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2.фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3.платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

94.2.4.відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5.відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація єобов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6.платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7.платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Отже, адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано лише при наявності обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Згідно п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

А застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, згідно підпункту 94.6.2 пункту 94.6 цієї статті, здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу.

Таким чином, арешт коштів на рахунку платника податків може бути застосовано лише при наявності обставин, передбачених ст. 94 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено необхідність застосування арешту коштів на рахунках відповідача, що знаходяться в банку платника податків, як виняткового способу забезпечення виконання останнім податкових зобов'язань, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 р. у справі № 812/1010/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 р. у справі № 812/1010/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий М.І. Старосуд

Судді В.П.Юрченко

О.О.Чебанов