Рішення

від 14.02.2013 по справі 913/87/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.13 Справа № 913/87/13-г

Провадження № 11/913/87/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Сєвєродонецького виробничого управління підземного зберігання газу філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 73916 грн. 57 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - Фабрістова С.В., довіреність № 2-211 від 09.01.2013;

від відповідача - Великодний Г.С., довіреність № 09 від 02.01.2013;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 46182 грн. 04 коп. за період з 01.11.2009 по 30.10.2012 та 3 % річних у сумі 27734 грн. 53 коп. за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Луганської області від 23.10.2001 у справі № 8/247.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.01.2013 здійснено заміну сторони (позивача) у даній справі її правонаступником, а саме Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Сєвєродонецького виробничого управління підземного зберігання газу філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» на Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі Сєвєродонецького виробничого управління підземного зберігання газу філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» .

У судове засідання прибули повноважні представники сторін у даній справі, позивачем позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Письмовим відзивом № 01/13-51 від 16.01.2013 на позовну заяву відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві (а.с. 73-75). У підставу заперечень проти позову відповідачем покладені доводи про те, що ДП «Лисичанськвугілля» не є правонаступником ДХК «Лисичанськвугілля» у правовідносинах за рішенням господарського суду Луганської області від 23.10.2001 у справі № 8/247.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши повноважних представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.10.2001 у справі № 8/247 позовні вимоги ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії УМГ «Донбастрансгаз» до ДХК «Лисичанськвугілля» задоволено частково, з ДХК «Лисичанськвугілля» на користь позивача стягнуто борг у сумі 307880 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 4580 грн. 25 коп., інфляційні нарахування у сумі 7831 грн. 83 коп., пеню в сумі 15831 грн. 20 коп., державне мито в сумі 1659 грн. 37 коп. та 67 грн. 35 коп. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного вище судового рішення виданий наказ від 23.10.2001 № 8/247, який було пред'явлено позивачем для виконання до органів державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.10.2003 здійснено заміну відповідача у справі № 8/247 його правонаступником, а саме Державної холдінгової компанії «Лисичанськвугілля» на Державне підприємство «Лисичанськвугілля».

На час розгляду справи № 913/87/13-г стягнуті вказаним вище рішенням господарського суду Луганської області грошові суми відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань у розмірі 46182 грн. 04 коп. за період з 01.11.2009 по 30.10.2012 та 3 % річних у сумі 27734 грн. 53 коп. за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на усій території України.

Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 23.10.2001 у справі № 8/247 позивачем в рамках вказаної справи заявлялися вимоги щодо стягнення з ДХК «Лисичанськвугілля» боргу за договорами № 704/Т від 28.12.1998, № 5/3Д від 21.09.1999 та додатковою угодою № 5466ДП від 30.12.1999 до договору № 5/3Д від 21.09.1999, на підставі яких позивачем надавалися послуги по транспортуванню природного газу, інфляційних нарахувань за період з 01.11.1999 по 01.01.2001 у розмірі 7831 грн. 83 коп., 3% річних за період з 01.02.2001 по 31.07.2001 у сумі 4580 грн. 25 коп. та пені за період з 01.02.2001 по 31.07.2001 у розмірі 15831 грн. 20 коп.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що ДХК «Лисичанськвугілля» має перед позивачем прострочену заборгованість на суму 307880 грн. 28 коп.

Оскільки стягнута рішенням суду грошова сума ДХК «Лисичанськвугілля» не сплачена, позивачем в рамках даного позову нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з 01.11.2009 по 30.10.2012 у розмірі 46182 грн. 04 коп. та 3 % річних за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 у сумі 27734 грн. 53 коп.

Судом встановлено, що в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду Луганської області від 23.10.2003 у справі № 8/247 здійснено заміну відповідача - ДХК «Лисичанськвугілля», на його правонаступника - ДП «Лисичанськвугілля».

Вказана ухвала суду набрала законної сили та є обов'язковою до виконання відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного вище судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача щодо відсутності факту правонаступництва відповідача щодо обов'язку ДХК «Лисичанськвугілля» з виконання рішення господарського суду Луганської області від 23.10.2001 у справі № 8/247.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

Доказів часткової або повної сплати суми заборгованості відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання ДХК «Лисичанськвугілля» щодо сплати грошового зобов'язання, а саме боргу в сумі 307880 грн. 28 коп., ґрунтується на умовах договорів № 704/Т від 28.12.1998, № 5/3Д від 21.09.1999 та додаткової угоди № 5466ДП від 30.12.1999 до договору № 5/3Д від 21.09.1999 з надання послуг з транспортування природного газу. Обсяг цього зобов'язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 23.10.2001 у справі № 8/247.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов'язання не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», вул. Маліновського, 1, м. Лисичанськ Луганської області, код 32359108, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Сєвєродонецького виробничого управління підземного зберігання газу філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», вул. Маяковського, 1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, код 00153169, інфляційні нарахування у розмірі 46182 грн. 04 коп., 3 % річних у розмірі 27734 грн. 53 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 14.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 19.02.2013.

Суддя М.О. Москаленко