УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2013 р. Справа № 69152/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Діамохорона» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року у справі за позовом Львівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Діамохорона» про стягнення адміністративно-господарської санкції,-
В С Т А Н О В И В :
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до приватного підприємства «Діамохорона» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 11682 грн. та пені 20,45 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що згідно ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875 від 21.03.1991 року підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року позов задоволено з тих підстав, що відповідачем самостійно не здійснено працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць та, у зв'язку з цим, самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі та в строки передбачені ст. 20 вказаного Закону України.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ПП «Діамохорона», яке просить скасувати дану постанову та винести нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно запереченням на заявлений позов, зокрема зазначає, що обовязок підприємства із створення робочого місця для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки згідно із ст.18 Закону України № 875 від 21.03.1991 року працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади, з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Окрім цього вказує, що на підприємстві з листопада місяця працював інвалід і цього позивачем при розрахунку штрафних санкцій не взято до уваги.
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули та не поступило клопотань сторін про розгляд апеляції за їх участю, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону України за № 875-ХІІ від 21.03.1991 року та п.4 Порядку обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з Інструкцією щодо заповнення форми № 10 ГП (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженою наказом Мінпраці України 10 лютого 2007 року № 42. Вищевказаний звіт подається роботодавцями щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані.
ПП «Діамохорона» 28.02.2011 року подало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за вказаною формою до відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, порядок подачі якого встановлюється за якою при середньообліковій кількості штатних працівників підприємстав облікового складу 17 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 0 чол., при нормативі 1 штатних працівників. Відповідачем відповідно до нормативу не працевлаштовано інвалідів в кількості 1 особи.
Внаслідок не виконання відповідачем нормативу щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2010 році у кількості визначеним законодавством, Львівським обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів було нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 11682,35 грн. та 20,45 грн.
Частина 2 ст. 19 Закону України за № 875-ХІІ від 21.03.1991 року визначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону України за № 875-ХІІ від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України за № 875-ХІІ від 21.03.1991 року встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості звітність щодо зайнятості та працевлаштуванню інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Так відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України № 875 від 21.03.1991 року адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 18-1 Закону України за № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСБК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що подання відповідного звіту до центру зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створених місць для працевлаштування інвалідів, а законодавством України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладений на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів, а щодо виконання вказаної вимоги відповідачем не представлено жодних доказів.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, дана належна оцінка дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
В зв'язку з цим необхідно вказати, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року - без змін.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Діамохорона» - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року у справі №2а-5197/11- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Р.Б.Хобор
Я.О.Яворський
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2013 |
Оприлюднено | 20.02.2013 |
Номер документу | 29430871 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Сапіга В.П.
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Журомська Майя Вікторівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Журомська Майя Вікторівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Журомська Майя Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні