Ухвала

від 05.02.2013 по справі 2а-9331/12/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9331/12/0170/22

05.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Радчук А.А. ) від 09.10.12 у справі № 2а-9331/12/0170/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдорзнак" (вул. Сельвинского, 108 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95038)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдорзнак" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0002972204 від 15.08.2012. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2012, прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання 05.02.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з СПД-ФО ОСОБА_3 у січні 2012 року, за наслідками перевірки складено акт №4246/22-3/36915662 від 02.08.2012.

За висновками даного акту встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1 120 грн. На підставі акту, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0002972204 від 15.08.2012.

Перевіркою встановлено, що підставою для нарахування вказаних сум є те, що договірні зобов'язання по договору постачання нафтопродуктів №04/01-2012, укладеного між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_3 не виконувались та є нікчемними.

До зазначеного висновку відповідач дійшов з того, що згідно акту №1668/17-1/НОМЕР_2 від 08.05.2012 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 з питання достовірності формування податкового кредиту і податкового зобов'язання за січень 2012 року. Під час проведення перевірки та за її результатами встановлено не надання СПД-ФО ОСОБА_4 первинних документів по придбанню нафтопродуктів та встановлено зайве включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварним операціям з метою одержання податкової вигоди і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям.

З наведених підстав, при перевірці позивача та складенні акту №4246/22-3/36915662 від 02.08.2012 зроблено висновки про недійсність договорів із СПД-ФО ОСОБА_4, а відповідно позивач неправомірно сформував податковий кредит в розмірі 1120грн.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним. Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладеного правочину не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Позивачем надані первинні, бухгалтерські та інші документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання, а саме: договір постачання нафтопродуктів №04/01-2012 від 03.01.2012, сертифікати відповідності та паспорт якості, податкову та видаткову накладну та ін.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд першої інстанції правомірно зробив висновок про їх необґрунтованість.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований у якості СПД, ідентифікаційний код НОМЕР_2. Відомості про те, що державну реєстрацію - анульовано, в матеріалах справи відсутні. Вищезазначене свідчить про те, що висновки викладені в акті відповідача є непідтвердженими.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.12 у справі № 2а-9331/12/0170/22 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.12 у справі № 2а-9331/12/0170/22 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко