Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а-6979/12/0170/9

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-6979/12/0170/9

04.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим- Мандзюк Інна Михайлівна, довіреність № 1 від 09.01.13

представник відповідача - Головного Управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення- Василенко Катерина Вікторівна, довіреність № 01-43/193 від 20.11.12

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 25.09.12 у справі № 2а-6979/12/0170/9

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим (вул. Київська, 125-б,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Головного Управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення (вул. Воровського, буд.20,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

про стягнення 22771,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2012 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим до Головного Управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення про стягнення в сумі 22771,89 грн., - задоволені частково.

Стягнуто з Головного Управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення (95000, м. Сімферополь, вул. Воровського, 20; ЄДРПОУ 14373012; МФО 824026, р/р 35416002002227 в ДУ ДКУ в АРК, або з іншого рахунку) на користь Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 125-б; р/р 2560570445712 в ВАТ "Державний ощадний банк України"; МФО 324805; ЄДРПОУ 20725930) недоїмку по сплаті страхових внесків в розмірі 9893,07грн.

В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.12. та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 04.02.13 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Головне Управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення зареєстровано як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим.

30.05.2011р. Управлінням Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим була проведена перевірка Головного Управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення. За результатами перевірки складено Акт №192 від 30.05.11р., на підставі якого відповідачу нараховані страхові внески за 2008-2010р.р. на суму 9893,07грн., про що відповідачу виставлено вимогу про сплату боргу №Ю-918 від 30.05.2011р.

Вищенаведена вимога отримана відповідачем 01.06.11р.

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження вимоги про сплату заборгованості, або доказів сплати заборгованості за вищенаведеною вимогою у повному обсязі.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон №1058), страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 17 Закону №1058, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з п. 4. ст. 17 Закону №1058, п.5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі - Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платники сплачують до Пенсійного фонду України в установлені строки та в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини 6 статті 20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з п.п. 1 п. 8 Прикінцевих положень Закону №1058, до набрання чинності законом про направлення частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески до солідарної системи сплачуються страхувальником та застрахованими особами у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне страхування для відповідних платників".

Відповідно до ч.13 ст. 106 Закону №1058, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

На підставі п.6 ст.17, п.4 ч.9 ст. 106 Закону №1058, до відповідача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10498,82грн. за рішенням №1143 від 31.05.2011 р. (а.с.10)

На підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону №1058, до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 2380,00грн. за рішенням №1366П від 16.06.2011р. (а.с.11)

Судом встановлено, що вищенаведені рішення про застосування фінансових санкцій були отримані відповідачем, але заборгованість з фінансових санкцій не сплачена та складає 12878,82грн.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Судова колегія звертає увагу, що до 01.01.11р., тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11р.

Відповідно, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11р., слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином.

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Органи пенсійного фонду з 01.01.11р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11р. суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача застосованих фінансових санкцій на суму 12878,82грн., отже позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків в розмірі 9893,07 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів сплати ним заборгованості.

З такими висновками суду не погоджується судова колегія з огляду на таке.

Згідно з ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення вищевказаних норм процесуального права, позивачем не надані належні та допустимі доказі обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоїмки по сплаті страхових внесків в розмірі 9893,07 грн., у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Вказаним обставинам судом першої інстанції не дана належна оцінка, постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.12 у справі № 2а-6979/12/0170/9 - скасувати, прийняти нову постанову: у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва