Ухвала

від 11.02.2013 по справі 2а-7252/11/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7252/11/0170/12

11.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Санаторій "Орлине гніздо" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - Хорошко Наталія Іванівна, довіреність № б/н від 02.08.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

прокурор, Автономної Республіки Крим- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 12.11.2012 у справі № 2а-7252/11/0170/12

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Орлине гніздо" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Комунарів-Сеченова, 5/8, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98635)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 адміністративний позов Дочірнього підприємства «Санаторій «Орлине гніздо» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим від 31.05.2011№0002262301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 244498,00грн. та штрафних санкцій у сумі 61125,00грн. та №0002202301 про донарахування податку на прибуток у сумі 305622,00грн. та штрафних санкцій у сумі 76406,00грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Дочірнє підприємство «Санаторій «Орлине гніздо» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 №0002202301 та №0002262301, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначенні рішення прийняті із порушенням норм податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність завищення валових витрат у періоді, що перевірявся на суму 1222489,00грн. та про необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.04.2010 по 30.09.2010 на 244498,00грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи 31.05.2011 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0002262301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 244498,00грн. та штрафних санкцій у сумі 61125,00грн. та №0002202301 про донарахування податку на прибуток у сумі 305622,00грн. та штрафних санкцій у сумі 76406,00грн.

Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 244498,00грн. та штрафних санкцій у сумі 61125,00грн. та про донарахування податку на прибуток у сумі 305622,00грн. та штрафних санкцій у сумі 76406,00грн.став акт №1172/23-1/02650630/95 від 20.05.2011 документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинам із Дочірнім підприємством «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за період з 01.04.2010по 30.09.2010.

Перевіркою було встановлені порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 305622,00грн.; підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 244498,00грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход- це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених статтею 7 зазначеного закону (підпункти 4.1.1 та 4.1.3).

Стаття 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).Підпункт 5.3.9 пункту5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між позивачем та ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» укладено договір постачання товару (продуктів харчування) №5 від 05.03.2010. В підтвердження його виконання позивачем надані платіжні доручення про сплату товару за зазначеним договором, у тому числі податку на додану вартість.

ДП «Ялтакурорт» утворено юридичною особою-ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» відповідно до рішення зібрання акціонерів товариства. Згідно пункту 1.4 Статуту ДП «Ялтакурорт» має право утворювати свої філії. Філією підприємства, у тому числі, є санаторій «Орлине гніздо».

Обставини , встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини(частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2012, яка набрала законної сили по справі №2а-5186/11/0170/2 за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Орлине гніздо» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій, у якій був встановлений факт здійснення операцій між ДП «Ялтакурорт», та ТОВ «ТБ «Цитрінус», їх сплата, отримання товарів за зазначеними операціями та використання його у своїй господарській діяльності ДП «Ялтакурорт».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що рішенням Господарського суду Донецької області від 12.08.2011 №13/103 також встановлено, що ТОВ «ТБ «Цитрінус» передача товару ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за накладними здійснювалась на виконання умов договору поставки №б/н від 10.03.2010. До того ж, ними був складений двосторонній акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, скріплений печатками підприємств без розбіжностей.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність та формування та внесення позивачем до податкової звітності валових витрат за рахунок господарських операцій з ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на підставі належних документів бухгалтерського обліку, а отже неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про завищення позивачем валових витрат у сумі 1222489,00грн. у періоді, що перевірявся, оскільки висновок базується на наявних у справі доказах та судом першої інстанції дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з наступним.

Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання-це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість").

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, у платника податків відсутнє право включати в податковий кредит суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагента за укладеним договором. Відповідачем, в обґрунтування своєї позиції, не було надано доказів щодо неналежного оформлення первинних бухгалтерських документів, отриманих від контрагента- ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», податкових накладних та відсутності оплати. Отже, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме підпункт 7.5.1. пункту 7.5. статті7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було. Законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість. Товар та роботи від ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, у тому числі податок на додану вартість та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно. Отже, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі, з надання послуг та виконання робіт, що повністю узгоджується з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», статті 80 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом першої інстанції при перевірки факту здійснення господарських операцій вірно встановлено, що товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі, податок на додану вартість, що підтверджується виписками з банку та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Помилковими вважаються твердження заявника апеляційної скарги щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.04.2010 по 30.09.2010 на 244498,00грн., оскільки формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011:№0002262301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 244498,00грн. та штрафних санкцій у сумі 61125,00грн. та №0002202301 про донарахування податку на прибуток у сумі 305622,00грн. та штрафних санкцій у сумі 76406,00грн., а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011:№0002262301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 244498,00грн. та штрафних санкцій у сумі 61125,00грн. та №0002202301 про донарахування податку на прибуток у сумі 305622,00грн. та штрафних санкцій у сумі 76406,00грн. діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012 у справі № 2а-7252/11/0170/12 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко