Ухвала

від 14.02.2013 по справі 908/610/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.02.13 Справа № 908/610/13-г м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26, ідентифікаційний код 00130926)

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку 42 (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 42, ідентифікаційний код 33308824)

про врегулювання розбіжностей

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Запоріжжяобленерго" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ОСББ 42 про врегулювання розбіжностей за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 23-20 від 01.02.2012р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 13.02.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 2, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес ;

у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

В позовній заяві позивач просить врегулювати розбіжності з ОСББ 42 за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 23-20 від 01.02.2012р., а саме: вважати договір про спільне використання технологічних електричних мереж з додатками укладеним в редакції позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 179, 181, 184 ГК України, ст. 1, 2, 4, 36, 54-57 ГПК України, Правила користування електричної енергії, договір від 17.10.2005р. № 734 про постачання електричної енергії.

Позивач зазначає, що відповідно до ПКЕЕ укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов'язковим та у разі не укладання між позивачем та відповідачем договору про спільне використання технологічних електричних мереж, у електропередавальної організації будуть відсутні технічні можливості забезпечення електроенергією субспоживачів. Тому позивач, направивши копію проекту договору та не отримавши на цей час від відповідача підписаного проекту договору чи протоколу розбіжностей, просить вважати договір про спільне використання технологічних електричних мереж з додатками укладеним в редакції позивача.

Проте, позивачем не вказані конкретні норми чинного законодавства, на підставі яких суд може врегулювати розбіжності в тексті певного договору та визнати такий договір укладеним, не викладені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не зазначені докази, що підтверджують позов. Зокрема, в позовній заяві відсутнє посилання на ст. 187 ГК України, згідно якої спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору

Позивач просить суд врегулювати розбіжності, однак, при цьому в позовній заяві позивач не вказує, що під час укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 23-20 від 01.02.2012р. виникли якісь розбіжності з відповідачем та в чому саме полягають ці розбіжності.

Як зазначає позивач, на час звернення до суду, отриманий від позивача проект договору відповідачем не підписаний, протокол розбіжностей не складено. Оскільки відповідач є власником електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними мережами субспоживачам, тому на підставі ПКЕЕ та Закону України "Про електроенергетику" він зобов'язаний укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж з ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Отже, зі змісту позовної заяви випливає, що позивач фактично просить суд спонукати відповідача до укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 23-20 від 01.02.2012р. в редакції позивача, а не про врегулювання розбіжностей за цим договором.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

При зверненні до суду з позовом від 11.02.2013р. позивачем надано опис вкладення до цінного листа від 12.02.2013р., який свідчить про те, що відповідачу надіслано копію позовної заяви від 11. 22 .2013р.

Отже, суд не може достовірно встановити, яка позовна заява та коли саме направлена на адресу відповідача. Висновок суду в цій частині не може бути зроблений на припущеннях.

Крім того у позовній заяві від 11.02.2013р. № 019-83/1073 адреса ВАТ "Запоріжжяобленерго" (позивача) зазначена як: 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, проте згідно відомостей служби діловодства господарського суду Запорізької області юридична адреса ВАТ "Запоріжжяобленерго" (позивача) інша, а саме: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14.

Таким чином, позивачем при зверненні з позовом до суду невірно зазначено адресу ВАТ "Запоріжжяобленерго"(позивача).

Як зазначено в абзацах 1, 9 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, N 10 від 17.10.2012р. та від 16.01.2013р. N 3), недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

І лише в тому випадку, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

На підставі викладеного позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ч. 1, п. 2, 5 ч. 2 ст. 54, п. 4 ч. 1 ст. 57, п. 2, 3 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до відповідача Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку 42 про врегулювання розбіжностей за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 23-20 від 01.02.2012р. та додані до неї матеріали на 7 аркушах повернути без розгляду (в тому числі оригінал платіжного доручення № 24380 від 25.12.2012р на суму 1 073, 00 грн. та оригінал платіжного доручення № 2320 від 07.02.2013р. на суму 74, 00 грн. про сплату судового збору).

Суддя В.М. Соловйов