Рішення

від 16.01.2009 по справі 11/122-08-3332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/122-08-3332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2009 р.Справа  № 11/122-08-3332

За позовом:  Одеська залізниця;

До відповідача:  Приватного підприємства "Чакві";  

про стягнення 13977,80 грн.;

та

За зустрічною позовною заявою: Приватного підприємства "Чакві";  

До відповідача: Одеської залізниці;  

про стягнення 145861,57 грн.;   

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним): Івус П.В., Нікогосян О.С. (за довіреністю);

Від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Радіонов Л.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 06.08.2008 р. за вх. № 4593 Одеська залізниця (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Чакві" про стягнення неустойки в сумі 13977,80 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 29.10.2008 р. за вх. № 22167 надав заперечення на позов, а 14.11.2008 р. звернувся із зустрічною позовною заявою.

Ухвалою від 18.11.2008 р. зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №11/122-08-3332.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 17.11.2008 р. за вх .№ 23555 надав заяву про збільшення позовних вимог, якою збільшив первісні позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача неустойку в сумі 19321,98 грн.

17.11.2008 р. за вх. № 23554 та 26.11.2008 р. за вх. № 24447 Відповідач надав пояснення до заперечення на позов.

Розглянувши матеріали справи в порядку, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Господарським судом Одеської області 24.10.2007 р. було прийнято рішення у справі            № 9/384-05-10499 за позовом Одеської залізниці до ПП "Чакві", яким постановлено виселити останнього із нежитлових приміщень площею 13,7 кв.м. та площею 27,3 кв.м, розташованими за адресою: м Одеса, Привокзальна пл.2, які знаходяться на балансі пасажирського вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці.

Одеський апеляційний господарський суд 18.12.2007 р. залишив рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2007 р. в частині виселення ПП "Чакві" із нежитлових приміщень площею 13,7 кв.м. та площею 27,3 кв.м. розташованих на пасажирському вокзалу Одеса-Головна без змін.

Касаційна скарга ПП "Чакві" Постановою Вищого господарського  України від 27.03.2008 р.  залишена без задоволення.

Посилаючись на  незаконне використання ПП "Чакві спірного приміщення з 01.10.2007 р. по 01.08.2008 р. Позивач на  підставі ст.785 ЦК України здійснив розрахунок за користування приміщенням площею 27,3 кв.м. ,що складає 4642,75 грн., за користування приміщенням площею 13,7 кв.м. - 2346,14 грн. Неустойка з 01.10.2007 р по 01.08.2008 р., за розрахунком Позивача становить 6988,90 грн. * 2 = 13977,80 грн.

З огляду на викладене Позивач станом на 06.08.2008 р. просив суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 13977,80 грн.

Відповідач позов не визнає, 29.10.2008 р. за вх. № 22167 надав заперечення, в яких зазначає, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з неправильним визначенням періоду нарахування  неустойки.

Крім того Відповідач наполягає на тому, що відповідно до резолютивної частини рішення Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. окрім зазначеної Позивачем частини судового рішення, судом також було постановлено „Зустрічний позов приватного підприємства «Чакві»в уточнених позовних вимогах задовольнити частково" та стягнути на користь ПП «Чакві»162 547,00 гривень витрат на поліпшення орендованого майна. У зв'язку з чим Відповідач добровільно не звільнив нежитлові приміщення площею 13,7 кв.м. та площею 27,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, Привокзальна пл. 2, оскільки, зазначені об'єкти оренди на той час були предметом судового розгляду за первісним позовом Одеської залізниці та за зустрічним позовом ПП "Чакві", і ПП "Чакві" мало підстави побоюватись, що звільнення об'єкта оренди орендодавцю може унеможливити або ускладнити розгляд справи через загрозу змін, пошкоджень, перебудови об'єкта оренди, що могли бути проведені з боку орендодавця.

Відповідач крім того зазначив, що твердження Позивача про те, що в період з 01.10.2007 р. по 01.08.2008 р. ПП "Чакві" незаконно використовувались приміщення, не є дійсним, оскільки, 20.02.2008 р. Вищим господарським судом України була винесена ухвала про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. Лише 07.04.2008 р. Господарським судом Одеської області було видано наказ про примусове виконання постанови, згідно з яким ПП "Чакві" зобов'язано було звільнити спірні приміщення.

Відповідач вказує, що таким чином він повинен був виселитись з 07 квітня 2008 р.

05 травня 2008 року Одеською залізницею було подана заява про примусове виконання рішення суду, а 7 травня 2008 року було відкрите виконавче провадження за № В-15/227. На думку Відповідача наявний документ спростовує посилання Одеської залізниці про знаходження у спірному об'єкті в період з 01.10.2007 по 01.08.2008 р., що суттєво зменшує суму, яка пред'явлена до стягнення Одеською залізницею.

Посилаючись на ч.3 ст. 397 ЦПК України Відповідач зазначає, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Враховуючи факт подання Одеською залізницею апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2007 року ПП "Чакві" не мало змоги звільнити вказані приміщення через небажання позивача добровільно повертати витрати на поліпшення об'єкта оренди.

Більш того, Відповідач зазначив, що судом касаційної інстанції було встановлено, що за договорами №ОД/Л-01-1496НЮ та ОД/Л-01-1497НЮ від 16.08.2001 р. приватним підприємством "Чакві" було прийнято майно, яке збудовано і капітально відремонтовано за рахунок власних коштів відповідача, і саме тому, до моменту вирішення спору по суті, а саме до прийняття рішення Одеським апеляційним господарським судом від 18.12.2007 р. ПП "Чакві" використовувало приміщення на законних підставах, що також підтверджується стягненням з ПП "Чакві" на користь Одеської залізниці цим же рішенням суми неустойки.

З огляду на зазначене Відповідач просить відмовити в задоволені позову Одеської залізниці.

14.11.2008 р. за вх. № 6663 Відповідач звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій зазначає, що 24.10.2007 р. Господарським судом Одеської області було розглянута справа за зустрічною позовною заявою ПП "Чакві" до Одеської залізниці про відшкодування вартості витрат на поліпшення речі. Згідно з вказаним рішенням суд ухвалив задовольнити зустрічний позов та стягнути з Одеської залізниці на користь ПП "Чакві" вартість поліпшень в сумі 369 708 грн.

13.11.2007 р. Господарським судом Одеської області на виконання рішення по справі за №9/384-05-10499 від 24.10.2007 було видано наказ про стягнення з Одеської залізниці вартості поліпшень в сумі 369 708 грн.

Одеська залізниця, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 21 листопада 2007 року направила до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2007 р. в частині стягнення з Одеської залізниці 369 708 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. за результатами розгляду апеляційної скарги було зменшено суму боргу, та постановлено стягнути з Одеської залізниці суму витрат на поліпшення орендованого майна в розмірі 162547 грн.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що судом апеляційної інстанції було вказано, що ПП "Чакві" не позбавлено права звернутись до господарського суду про стягнення суми з урахуванням індексу інфляції.

28.12.2008 р. Господарським судом Одеської області було видано наказ про стягнення з Одеської залізниці на користь ПП "Чакві" 162 547,00 грн. витрат на поліпшення орендованого майна.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує, що 15.01.2008 р. ПП "Чакві" було подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р., яка була розглянута 27.03.2008 р. та залишена без задоволення.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом)  наполягає на тому, що судом касаційної інстанції було встановлено, що ПП "Чакві" на виділеній території з відома Одеської залізниці було проведено будівництво продовольчого магазину та капітальний ремонт складського приміщення на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна, а також, встановлений факт проведення поліпшень об'єктів на суму 162 547, 00 грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України та на п.4 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 р. за №02-5/233 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" ПП "Чакві" стверджує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом , а в  разі коли після прийняття рішення господарським судом про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що зобов'язання Одеської залізниці по сплаті суми витрат на поліпшення майна виникло з моменту, коли договори оренди нежитлових приміщень припинили свою дію, а саме від 01.07.2004 р.  Стягнена судовим рішенням сума витрат на поліпшення в розмірі 162 547,00 грн. була перерахована ПП "Чакві" 23.01.2008 р.

Таким чином, Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних розраховується за період з 01.07.2004 р. по 23.01.2008 р.

Відповідач (ПП "Чакві") розрахував суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, а також з урахуванням сплаченої Одеською залізницею сумою –162547 грн., та просить суд стягнути з останньої 145861,57 грн.

Позивач, 17.11.2008 р. за вх. № 23555 надав заяву про збільшення позовних вимог в якій Одеська залізниця просить суд стягнути з ПП "Чакві" неустойку у розмірі 19321,98 грн. за період з 01.10.2007 р. по 07.10.2008 р. за незаконне використання ПП "Чакві" приміщень які розташовані на території пасажирського вокзалу Одеса - Головна.

17.11.2008 р. за вх. № 23554 ПП "Чакві" надало пояснення до заперечення на позов в якому зазначає, що Одеською залізницею надана заява від 29.10.2008 р., в якій залізницею були збільшені позовні вимоги, у зв'язку із збільшенням строку, за який стягується неустойка, до 07.10.2008 року.

Обраний залізницею період, ПП "Чакві" вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та не може бути застосований при розрахунку суми неустойки.

В наданих 26.11.2008 р. за вх. № 24447 поясненнях до зустрічного позову, ПП "Чакві" зазначає, що між ПП "Чакві" та Одеською залізницею були укладені договори оренди, які 01.07.2004 р. припинили свою дію. За цими договорами Позивачем було витрачено, а з відповідача стягнуто на користь ПП "Чакві" в судовому порядку суму витрат на поліпшення орендованого майна в розмірі 162 547,00 гривень.

Посилаючись на приписи  ч.1,2 ст. 509 ЦК України ПП "Чакві" вказує, що зобов'язання по сплаті витрат на поліпшення орендованого майна у Відповідача виникло з моменту припинення договорів оренди, а саме від 01.07.2004 р. Однак, відповідач не сплачував заборгованість на протязі тривалого часу, а саме до моменту виконання судового наказу в примусовому порядку. 23.01.2008 р. було примусово виконано рішення    Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р., відповідно до якого з Одеської залізниці на користь ПП "Чакві" стягнуто 162 547,00 грн. На підставі ст. 625 ЦК України та п. 4 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 р. за №02-5/233 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" ПП "Чакві" нарахувало Одеській залізниці інфляційні витрати та 3 % річних, які складають 145 861,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269 від 10.04.1992 р.).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки об'єктом оренди в даній справі є державне майно, у тій частині, що не суперечить кодексам.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так при розгляді справи №  9/384-05-10499 судами було встановлено, що договори №ОД/Л-01-1496НЮ від 16.08.2001 р. та  № ОД/Л-01-1497НЮ від 16.08.2001 р. припинили свою дію з 01.07.2004р., в зв'язку з закінченням строку.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар, у разі припинення договору оренди повинен повернути орендодавцеві у 15-денний термін орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Частиною 4 ст. 291 ГК України та ст.785 ЦК України передбачено обов'язок  наймача  повернути наймодавцеві річ.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.п.2.5. Договорів №ОД/Л-01-1496НЮ від 16.08.2001 р. та  № ОД/Л-01-1497НЮ від 16.08.2001 р. майно повертається Орендарем Орендодавцю на підставі Акту приймання –передачі.

Як вбачається з наявних матеріалів справи Відповідач за первісним позовом після 01.07.2004 р. орендоване майно Одеській залізниці не повернув, а продовжував користуватись наданими в оренду приміщеннями і був виселений лише 07.10.2008 р., що вбачається з відповідного Акту державного виконавця.

З огляду на зазначене суд не приймає заперечення  Відповідача як не6обгрунтовані та вважає, що розрахунок неустойки за період з 01.10.2007 р. по 07.10.2008 р. у розмірі  19321,92 грн., Одеською залізницею здійснено правомірно та відповідно до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України  тому уточнені позовні вимоги Одеської залізниці підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно зустрічних позовних вимог ПП "Чакві" слід зазначити наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2007 р. у справі 9/384-05-10499, зокрема, було задоволено зустрічні позовні вимоги ПП "Чакві" та стягнуто з Одеської залізниці вартість поліпшень в сумі 369708,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р., рішення господарського суду від 24.10.2008 р. в частині задоволення зустрічного позову в уточнених позовних вимогах на суму 369 708 грн. скасовано, зустрічний позов ПП “Чакві” в уточнених позовних вимогах задоволено частково, стягнуто з Одеської залізниці 162547 грн. витрат на поліпшення орендованого майна.

Постановою ВГСУ України від 27.03.2008 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. залишена без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008 р. у справі № 9/384-05-10499, зокрема було встановлено, що апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач (Одеська залізниця) згоден на компенсацію відповідачу затрат на поліпшення об'єктів оренди станом на 27.06.2004р., тобто на момент закінчення цих договорів оренди - 01.07.2004 р.

Відповідно до ч.3 ст. 778 ЦК України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З урахуванням вищезазначеного, Одеська залізниця повинна була 01.07.2004 р. відшкодувати ПП "Чакві" 162547 грн. витрат на поліпшення орендованого майна.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнена судовим рішенням сума витрат на поліпшення в розмірі 162 547,00 грн. була сплачена Одеською залізницею 23.01.2008 р., що вбачається з виписки з банківського рахунку Відповідача.

ПП "Чакві" було розраховано суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01.07.2004 р. по листопад та 3 % річних за період з 01.07.2004 р. по 23.01.2008 р.

Наданий ПП "Чакві" розрахунок встановленого індексу інфляції суд вважає  необґрунтованим з огляду на наступне.

ПП "Чакві" необґрунтовано було зазначено період нарахування встановленого індексу інфляції.

Згідно розрахунку суду період нарахування встановленого індексу інфляції повинен складати з 01.07.2004 р. по 23.01.2008 р. (дата оплати основної заборгованості Одеською залізницею).

Так, сума заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, згідно розрахунку суду складає: 162547 грн. х 159,00/100 = 258459,70 грн. Встановлений індекс інфляції відповідно складає - 95912,70 грн.

Наданий ПП "Чакві" розрахунок річних за період з 01.07.2004 р. по 23.01.2008 р. у розмірі 17394,76 грн. суд вважає обґрунтованим та здійсненим згідно вимог діючого законодавства.

З огляду на викладене зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 113307,46 грн.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок сторін пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Чакві" (65013, м. Одеса, Привокзальна площа, 2, код 19215619, п/р 26003000078 в ОФ АБ "Експрес-Банк") на користь Одеської залізниці (65013, м. Одеса, Привокзальна площа, 2, код 01071315, п/р 26003000001 в ОФ АБ "Експрес-Банк", МФО 328801) –19321,98 грн., 193,22 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          Зустрічний позов задовольнити частково.

4.          Стягнути з Одеської залізниці (65013, м. Одеса, Привокзальна площа, 2, код 01071315, п/р 26003000001 в ОФ АБ "Експрес-Банк", МФО 328801) на користь Приватного підприємства "Чакві" (65013, м. Одеса, Привокзальна площа, 2, код 19215619, п/р 26003000078 в ОФ АБ "Експрес-Банк") –113307,46 грн., 1133,07 грн. держмита та 91,66 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 26.01.2009 р.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.