Постанова

від 05.03.2009 по справі 11/122-08-3332

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/122-08-3332

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" березня 2009 р. Справа № 11/122-08-3332

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.   

при секретарі судового засідання Лисіній О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кіташевський Д.А. за довіреністю від 08.01.2009р. №121

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської залізниці та Приватного підприємства „Чакві”

на рішення господарського суду Одеської області від 16 січня 2009 року   

у справі №11/122-08-3332

за позовом Одеської залізниці

до відповідача Приватного підприємства „Чакві”

про стягнення 19321,98 грн.  

за зустрічним позовом Приватного підприємства „Чакві”

до відповідача Одеської залізниці

про стягнення 145861,57 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Одеська залізниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Чакві” про стягнення неустойки у розмірі 13977,80 грн. за незаконне використання ПП „Чакві” приміщень, які розташовані на території пасажирського вокзалу Одеса-Головна за період з 01.10.2007р. по 01.08.2008р.

В процесі розгляду справи 14.11.2008р. ПП „Чакві” звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Одеської залізниці про стягнення боргу з врахуванням інфляційного збільшення та 3% річних в розмірі 145861,57 грн. (а.с. 1-4, т.ІІ).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2008р. (а.с. 86, т.ІІ) зустрічну позовну заяву ПП „Чакві” прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Одеської залізниці у справі №11/122-08-3332.

Окрім того, 17.11.2008р. за вх.№23555 позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 49-51, т.ІІ), згідно з якою позивач збільшив позовні вимоги та стягнути з відповідача (ПП „Чакві”) 19321,98 грн. неустойки за незаконне використання ПП „Чакві” приміщень, які розташовані на території пасажирського вокзалу Одеса-Головна за період з 01.10.2007р. по 07.10.2008р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 січня 2009 року у справі №11/122-08-3332 (суддя Власова С.Г.) первісний позов Одеської залізниці задоволено повністю. З ПП „Чакві” на користь Одеської залізниці стягнуто 19321,98 грн., 193,22 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Зустрічний позов ПП „Чакві” задоволено частково. З Одеської залізниці на користь ПП „Чакві” стягнуто 113307,46 грн., 1133,07 грн. держмита та 91,66 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Одеської залізниці є правомірними та обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи з огляду на вимоги ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч.4 ст. 291 ГК України, ст. 785 ЦК України. Окрім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення зустрічних позовних вимог ПП „Чакві” з огляду на вимоги ст. 625, ч.3 ст. 778 ЦК України. При цьому суд не прийняв до уваги розрахунок індексу інфляції, наданий ПП „Чакві”, зробив свій розрахунок за період з 01.07.2004р. по 23.01.2008р. та задовольнив позовні вимоги ПП „Чакві” частково в межах зробленого судом розрахунку. Водночас розрахунок 3% річних, наданий ПП „Чакві”, на думку суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач за первісним позовом (Одеська залізниця) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення зустрічного позову та стягнення з Одеської залізниці на користь ПП „Чакві” 113307,46 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову ПП „Чакві” повністю. За доводами скаржника, судом першої інстанції при винесенні рішення порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.02.2009р. апеляційну скаргу Одеської залізниці прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.03.2009р.

18.02.2009р. до апеляційного господарського суду надійшла також апеляційна скарга ПП „Чакві” на вищевказане рішення суду, в якій скаржник (ПП „Чакві”) просить його скасувати в частині задоволення первісного позову та стягнення з ПП „Чакві” на користь Одеської залізниці 19321,98 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову Одеської залізниці повністю. За доводами скаржника дії ПП „Чакві” щодо не звільнення приміщень, які розташовані на території пасажирського вокзалу Одеса-Головна за період з 20.02.2008р. по 27.03.2008р. були правомірними, окрім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом порушено вимоги ст.ст. 594, 785 ЦК України, з огляду на що відсутні правові підстави для стягнення з ПП „Чакві” неустойки за не звільнення вищевказаних приміщень за період з 01.07.2004р. по 23.01.2008р.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 19.02.2009р. апеляційну скаргу ПП „Чакві” прийнято до провадження та призначено до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Одеської залізниці на 05.03.2009р.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (Одеської залізниці) підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі Одеської залізниці і наполягав на їх задоволенні. Разом з тим представник Одеської залізниці надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою ПП „Чакві”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін в частині задоволення первісного позову та стягнення з ПП „Чакві” на користь Одеської залізниці 19321,98 грн.

Відповідач за первісним позовом (ПП „Чакві”) про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.02.2009р. та від 20.02.2009р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційні скарги Одеської залізниці та ПП „Чакві” за відсутністю представника ПП „Чакві” у судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника Одеської залізниці, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг Одеської залізниці та ПП „Чакві”, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 16.08.2001р. між Одеської залізницею (Орендодавець, позивач) та ПП „Чакві” (Орендар, відповідач) були укладені договори оренди державного нерухомого майна №ОД/Л-01-1496НЮ та №ОД/Л-01-1497НЮ, згідно з якими Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне господарське користування нежитлові приміщення, а саме: магазин продовольчих товарів загальною площею 27,3 кв.м. та підсобне приміщення загальною площею 13,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, які знаходяться на балансі пасажирського вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці.

За умовами договорів вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна. Майно повертається Орендарем Орендодавцю на підставі акту прийому-передачі та вважається поверненим з моменту підписання сторонами такого акту. Строк дії договорів встановлено з 01.07.2001р. по 01.07.2004р. (п.п. 2.1, 2.5, 10.6 договорів).

На підставі вказаних договорів позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вищезазначені нежитлові приміщення, що підтверджується актами прийому-передачі від 16.08.2001р.

Згідно з п.2 ст. 291 ГК України та п.10.6 договорів оренди від                №ОД/Л-01-1496НЮ та №ОД/Л-01-1497НЮ строк дії останніх припинився з 01.07.2004р.

24.10.2007р. господарським судом Одеської області було прийнято рішення у справі №9/384-05-10499 за позовом Одеської залізниці до ПП „Чакві” про звільнення об'єкту оренди та за зустрічним позовом ПП „Чакві” до Одеської залізниці про відшкодування вартості витрат на поліпшення речі. Зазначеним рішенням задоволено первісний та зустрічний позов; виселено відповідача (ПП „Чакві”) із нежитлових приміщень –магазину продовольчих товарів загальної площею 27,3 кв.м. та підсобного приміщення загальною площею 13,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, які знаходяться на балансі пасажирського вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці; стягнуто з ПП „Чакві” на користь Одеської залізниці 13877,86 грн. неустойки, 356,01 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; стягнуто з Одеської залізниці та користь ПП „Чакві” 369708 грн. вартості витрат на поліпшення речі, 369,70 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. зазначене рішення місцевого господарського суду змінено в частині задоволення зустрічного позову ПП „Чакві” та постановлено стягнути з Одеської залізниці на користь ПП „Чакві” 162547 грн. витрат на поліпшення орендованого майна, 1625 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2007р. по справі №9/384-05-10499 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008р. касаційну скаргу ПП „Чакві” залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. - без змін.

В уточненому первісному позові Одеська залізниця просила суд стягнути з відповідача 19321,98 грн. неустойки, посилаючись на незаконне використання ПП „Чакві” спірного приміщення з 01.10.2007р. по 07.10.2008р.

Відповідач проти позову Одеської залізниці заперечував у зв'язку з неправильним визначенням періоду нарахування неустойки. За доводами ПП „Чакві” за договорами від 16.08.2001р. №ОД/Л-01-1496НЮ та ОД/Л-01-1497НЮ приватним підприємством „Чакві” було прийнято майно, яке збудовано і капітально відремонтовано за рахунок власних коштів відповідача, і саме тому, до моменту вирішення спору по суті, а саме до прийняття постанови Одеським апеляційним господарським судом від 18.12.2007р., ПП „Чакві” використовувало приміщення на законних підставах та не мало змоги звільнити орендовані приміщення у зв'язку з побоюванням, що звільнення об'єкта оренди може унеможливити або ускладнити розгляд справи через загрозу змін, пошкоджень, перебудови об'єкта оренди, що могли бути проведені з боку орендодавця, а також у зв'язку з небажанням позивача добровільно повертати ПП „Чакві” вартість витрат на поліпшення об'єкту оренди. Окрім того, відповідач зазначав, що 20.02.2008р. Вищим господарським судом України була винесена ухвала про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. та лише 07.04.2008р. господарським судом Одеської області було видано наказ про примусове виконання постанови ОАГС від 18.12.2007р., згідно з яким ПП „Чакві” зобов'язано було звільнити спірні приміщення. Таким чином, на думку відповідача до 07.04.2008р. використання спірних приміщень було цілком правомірним. З огляду на зазначене відповідач  просив відмовити в задоволені позову Одеської залізниці.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у тій частині, що не суперечить кодексам, оскільки об'єктом оренди в даній справі є державне майно.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, при розгляді справи №9/384-05-10499 судами було встановлено, що договори від 16.08.2001р. №ОД/Л-Л-1496НЮ та №ОД/Л-01-1497НЮ припинили свою дію з 01.07.2004р. в зв'язку з закінченням строку.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Вимогами ч.1 ст. 785 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 291 ГК України, передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як було зазначено вище, відповідно до п.п.2.5 договорів від 16.08.2001р. №ОД/Л-01-1496НЮ та № ОД/Л-01-497НЮ майно повертається орендарем орендодавцю на підставі акту приймання-передачі. З матеріалів справи вбачається, що після 01.07.2004р. відповідач орендоване майно Одеській залізниці не повернув, а продовжував користуватись наданими в оренду приміщеннями і був виселений лише 07.10.2008р., що вбачається з відповідного акту державного виконавця.

З огляду на викладене апеляційний господарський не приймає до уваги заперечень відповідача, вважаючи їх необґрунтованими, та повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення уточнених позовних вимог Одеської залізниці

При цьому апеляційний господарський суд приймає до уваги наданий представником позивача до суду першої інстанції розрахунок неустойки за період з 01.10.2007р. по 07.10.2008р. у розмірі 19321,98 грн. як правомірний та здійснений відповідно до приписів ч.2 ст. 785 ЦК України та умов укладеного між сторонами договору.

Стосовно зустрічних позовних вимог ПП „Чакві” апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено вище, 14.11.2008р. відповідачем подана зустрічна позовна заява, в якій ПП „Чакві” вказало, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. за результатами розгляду апеляційної скарги Одеської залізниці по справі №9/384-05-10499 було зменшено суму боргу та постановлено стягнути з Одеської залізниці суму витрат на поліпшення орендованого майна в розмірі 162547 грн. При цьому судом апеляційної інстанції було вказано, що ПП „Чакві” не позбавлено права звернутись до господарського суду про стягнення вказаної суми з урахуванням індексу інфляції.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008р. підтверджено, що ПП „Чакві” на виділеній території з відома Одеської залізниці було проведено будівництво продовольчого магазину та капітальний ремонт складського приміщення на території багажного відділення вокзалу Одеса-Головна, а також підтверджений факт проведення поліпшень об'єктів на суму 162547 грн.  Окрім того, постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008р. було встановлено, що позивач (Одеська залізниця) згоден на компенсацію відповідачу затрат на поліпшення об'єктів оренди станом на 27.06.2004р., тобто на момент закінчення цих договорів оренди - 01.07.2004р.

З посиланням на вимоги ч.2 ст. 35 ГПК України, ст. 625 ЦК України та на п.4 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. за         №02-5/233 „Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції” ПП „Чакві” в зустрічній позовній заяві зазначало, що його позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, при цьому в разі коли після прийняття рішення господарським судом про відшкодування збитків їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 778  ЦК  України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Одеська залізниця станом на 01.07.2004р. повинна була відшкодувати ПП „Чакві” 162547 грн. витрат на поліпшення орендованого майна

З виписки з банківського рахунку відповідача вбачається, що стягнена судовим рішенням сума витрат на поліпшення в розмірі 162547 грн. була сплачена Одеською залізницею 23.01.2008р.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що розрахована ПП „Чакві” сума позовних вимог склала 145861,57 грн., з яких 128466,81 грн. інфляційних збитків за період з 01.07.2004р. по листопад 2008р. та 17394,76 грн. - 3% річних за період з 01.07.2004р. по 23.01.2008р.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно було не прийнято до уваги наданий ПП „Чакві” розрахунок індексу інфляції з огляду на необґрунтоване визначення періоду нарахування встановленого індексу інфляції.

При цьому господарським судом Одеської області зроблено свій розрахунок встановленого індексу інфляції за період з 01.07.2004 р. по 23.01.2008р. (дата оплати основної заборгованості Одеською залізницею), відповідно до якого індекс інфляції склав 95912,70 грн. Саме цей розрахунок апеляційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим.

Разом з тим, місцевим господарським судом правомірно прийнятий до уваги наданий ПП „Чакві” розрахунок річних за період з 01.07.2004р. по 23.01.2008р. у розмірі 17394,76 грн. як обґрунтований та здійснений згідно з вимогами діючого законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог ПП „Чакві” частково в розмірі 113307,46 грн. (95912,70 грн. –індексу інфляції та 17394,76 грн. –3% річних).

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг Одеської залізниці та Приватного підприємства „Чакві”, а отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 16 січня 2009 року у справі №11/122-08-3332 залишити без змін, а апеляційні скарги Одеської залізниці та Приватного підприємства „Чакві” – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов