Рішення

від 08.12.2008 по справі 15/144-08-3169

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/144-08-3169

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "08" грудня 2008 р.Справа  № 15/144-08-3169

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                             Гросу В.Є.;

від відповідачів -                            не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” до Комерційного товариства „Часкоп” ТОВ про стягнення 84535,25 доларів США, -

                                                          ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комерційного товариства „Часкоп” ТОВ про визнання права власності на автомобільні шини 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штук, розміщені на складі за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2., посилаючись на наступне.

01 грудня 2007 року між ТОВ „Вівал Марін” (виконавець) та Комерційним товариством „Часкоп” ТОВ (румунською мовою SC „CEASCOP”(замовник) був укладений договір зберігання, згідно якого відповідач передав вантаж - шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штук на зберігання на складі позивача, розташованому за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1 Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2, а позивач прийняв зазначений вантаж на зберігання.

Як зазначає позивач, зазначений вантаж перебуває на зберіганні на складі позивача з 15.09.2003 року відповідно до актів прийому-передачі № 62 від 15.09.2003 р., № 63 від 17.09.2003 р., № 64 від 18.09.2003 р., № 65 від 25.09.2003 р., № 67 від 26.09.2003 р., № 68 від 29.09.2003 р.,  № 69 від 02.10.2003 р., № 70 від 06.10.2003 р., № 72 від 08.10.2003 р., № 73 від 09.10.2003 р., № 79 від 21.10.2003 р.. Постачальником була компанія Білоруський шинний комбінат „БЕЛШИНА”, імпортером компанія „Capital&Business Management -С&ВМІ SA”.

Також позивач зазначає, що на підставі договору від 01.07.2002 р. № 2101-37-02 право власності на зазначений вантаж перейшло до компанії „Capital&Business Management - С&ВМІ SA”. На підставі контракту № 4/2004-1 від 02/12/2004 власником цього вантажу була компанія „TRENTON LLC”. Згідно вищевказаних договорів та Інвойсу № 559/2003 від 12.09.2003 року ціна однієї шини автомобільної 14.00-20 модель Я-307 становіть 128,40 доларів США.

Так, починаючі з 01.12.2007 року, за твердженням позивача, відповідно до листів „TRENTON LLC” від 28.11.2007 № 2811/7 та від 28.03.2008 № 2803/8, право власності на підставі контракту № 6/2007 від 28.11.2007 року перейшло до компанії SC „CEASCOP” SRL (Комерційне товариство ТОВ „ЧАСКОП”), з якою і був укладений вищезазначений договір зберігання.

Відповідно до пункту 9.4. договору зберігання правовідносини між сторонами регулюються за допомогою положень діючого українського законодавства.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2 і 5.3 договору за виконання виконавцем робіт, передбачених даним договором, замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів від дня одержання рахунку-фактури. Оплата здійснюється в доларах США. Розрахунок вартості здійснюється відповідно до розділу 4 договору і додатком № 1 до договору.

Як зазначає позивач, на момент укладення договору вантаж був розташований на площі 266 кв.м, а починаючі з 01.03.2008 року цей вантаж розташований для зберігання на площі 335,86 кв.м, що підтверджується додатком до договору - актом від 01 березня 2008 року.

Так, за твердженням позивача, за весь період дії договору відповідач не здійснив жодної оплати виставлених рахунків, чим грубо порушив взяті на себе договірні зобов'язання й заподіяв істотний матеріальний збиток позивачеві.

Позивачем були виставлені відповідачеві рахунки за зберігання вантажу на загальну суму 35108,23  доларів США, а саме:

-          № 3 від 17.01.08 р. за грудень 2007 р. на суму 4155,82 доларів США;

-          № 8 від 13.02.08 р. за січень 2008 р. на суму 4155,82 доларів США;

-          №13 від 03.03.08 р. за лютий 2008 р. на суму 3887,86 доларів США;

-          №17 від 01.04.08 р. за березень 2008 р. на суму 5247,48 доларів США;

-          №20 від 01.05.08 р. за квітень 2008 р. на суму 5464,66 доларів США;

-          №21 від 31.05.08 р. за травень 2008 р. на суму 6020,48 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3 та 8;

-          №27  від 01.07.08 р. за червень 2008 р. на суму 6176,11 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3, 8, 13.

Проте, жоден із зазначених рахунків відповідачем оплачений не був.

Крім того, позивач зазначає, що гарантійним листом № 527 від 16.04.2008 року відповідач прийняв на себе зобов'язання в продовж 14 робочих днів погасити заборгованість у розмірі 13559,12 доларів США згідно рахунків №№ 3, 8, 17, однак, не виконав його.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг зі зберігання товару, позивачем було нараховано відповідачу штрафні санкції.

Також, як зазначає позивач, 05.06.2008 року відповідачу була відправлена претензія № 124 від 26.05.2008 року з вимогою погасити заборгованість за послуги зі зберігання, штрафні санкції та упущену вигоду. Однак, дана вимога виконана не була, відповідь на претензію позивач також не одержав. Відтак, на думку позивача, відповідач незацікавлений у подальшій долі вантажу, та мирному, досудовому врегулюванню даної ситуації.

Крім того, як зазначає позивач, згідно п. 8.4. договору у випадку несплати замовником рахунків виконавця протягом трьох днів від дня виставляння рахунків, право власності на вантаж переходить до виконавця. Пункт 3.4.3. договору також дає позивачеві право використовувати своє право на вантаж, що належить відповідачеві, у випадку несплати виставлених рахунків.

Також, розділом 9 договору зберігання, яким передбачено порядок врегулювання суперечок, передбачено, що суд буде проходити в Господарському суді Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2008 р. порушено провадження у справі № 15/144-08-3169 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 84535,25 доларів США шляхом накладення стягнення на майно відповідача - шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307, яке знаходиться на території України за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2 посилаючись на наступне.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг зі зберігання товару, позивачем крім вищезазначених рахунків були виставлені також рахунки:

- № 32 від 31.07.08 р. за липень 2008 р. на суму 6870,05 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3,8,13,17;

- № 36 від 31.08.08 р. за серпень 2008 р. на суму  7342,32 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3,8,13,17,20;

- № 40 від 30.09.08 р. за вересень 2008 р. на суму 7577,73 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3,8,13,17,20,21;

- № 42 від 31.10.08  р. за жовтень 2008 р. на суму  8302,59 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного  платежу по рахунках №№ 3,8,13,17,20,21,27;

- № 48 від 30.11.2008 р. за листопад 2008 р. на суму 8507,03 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3,8,13,17,20,21,27,32.

Так, як зазначає позивач, станом на 01.12.2008 року заборгованість відповідача згідно договору зберігання від 01.12.2007 року, враховуючі штрафні санкції за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидента, передбачені ст.ст. 1, 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” складає 73707,95 доларів США.

Штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, передбачені п. 8.5. договору, станом на 30.11.2008 року, за твердженням позивача, становлять 5858,16 доларів США.

Крім того, як зазначає позивач, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним договором заподіяло позивачеві матеріальні збитки, шляхом позбавлення можливості використовувати свої кошти на покриття поточних витрат, пов'язаних з оплатою оренди складу, у зв'язку з чим позивачу доводилось залучати позикові кошти. До того ж, за зазначений період зросла вартість товарів і послуг, за рахунок інфляції знецінилися грошові кошти, які позивач міг би отримати в передбачені договором строки. Так, враховуючі індекс інфляції за період 01.12.2007 –30.11.2008 p.p., сума заборгованості зросла на 4969,14 доларів США.

Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та штрафними санкціями складає 84535,25 доларів США.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до припису Мінтрансу України, зберігання товарів у пункті пропуску через границю не може перевищувати 3-х років, однак, спірний вантаж перебуває на зберіганні в режимі „транзит” на території ДП „ОМТП” вже більш ніж 5 років. При цьому, позивач взагалі не вживає жодних дій для врегулювання даної суперечки, що свідчить про відсутність у нього зацікавленості в спірному вантажі.

Так, з огляду на сформовану економічну ситуацію, позивач зазначає, що знайти покупця на зазначений вантаж в Україні буде вкрай складно. Також, даний вантаж повинен буде пройти процедуру митного оформлення в режим „імпорт”, і його вартість на території України виросте не менш, ніж на 30 %, і по заявленій вартості реалізувати його буде практично неможливо. Продаж даного вантажу на зовнішньому ринку спричинить позивачу додаткові фінансові витрати на пошук покупця, при цьому зберігати даний вантаж до моменту його реалізації позивач, як його власник, буде за рахунок своїх коштів.

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним, позивач вважаємо за доцільне та просить суд стягнути з відповідача саме суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та штрафними санкціями шляхом накладення стягнення на майно відповідача - шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штуки, яке знаходиться на території України за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином. У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” зареєстроване Виконавчим комітетом Іллічівськом міської ради Одеської області 29.04.1998 р. за № 15541200000000276, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи на протязі 2003 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” згідно актів прийому-передачі № 62 від 15.09.2003 р., № 63 від 17.09.2003 р., № 64 від 18.09.2003 р., № 65 від 25.09.2003 р., № 67 від 26.09.2003 р., № 68 від 29.09.2003 р.,  № 69 від 02.10.2003 р., № 70 від 06.10.2003 р., № 72 від 08.10.2003 р., № 73 від 09.10.2003 р., № 79 від 21.10.2003 р. було прийнято автомобільні шини на зберігання під митним контролем на склад за адресою: Одеський морський торговельний порт”, Червоні Пакгаузи.

Згідно контракту № 2101-37-02 від 01.07.2002 р. (а.с. 43-45) компанія Білоруський шинний комбінат „Бєлшина” продала, а компанія „Capital&Business Management -С&ВМІ SA” купила товар –шини 14.00-20 модель YA-307 у кількості 1660 штук.

Відповідно до листа Capital&Business Management -С&ВМІ SA № 16/03 від 04.03.2005 р. (а.с. 47) на підставі контракту № 4/2004-1 від 02.12.2004 р. власником вантажу –шин 14.00-20 YA-307 в кількості 3032 комплекти, які знаходяться на складі компанії „Вівал Марін” в Одеському морському торговельному порту, є компанія „TRENTON Со. L.L.C”. Вартість одиниці продукції згідно п. 1.2 контракту № 4/2004-1 від 02.12.2004 р. складає 128,40 доларів США.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів „TRENTON Со. L.L.C” від 28.11.2007 № 2811/7 (а.с. 53) та від 28.03.2008 № 2803/8 (а.с. 52), з 01.12.2008 р. власником вантажу –шин 14.00-20 YA-307 в кількості 3032 комплекти  є відповідач - компанія SC „CEASCOP” SRL на підставі контракту № 6/2007 від 28.11.2007 року.

01.12.2007 р. між ТОВ „Вівал Марін” та Комерційним товариством „Часкоп” ТОВ (SC „CEASCOP” SRL) був укладений договір зберігання (а.с.14-17), згідно якого відповідач передав вантаж на зберігання на складі позивача за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, ДП „Одеський морський торговельний порт”, Червоні Пакгаузи, 3/2, а позивач зобов'язався прийняти та розташувати вантаж на складі, виконати завантажувально-розвантажні роботи, та забезпечити зберігання до наступної письмової вказівки відповідача.

Згідно розділу 2 вказаного договору відповідач розташовує вантаж - автомобільні шини 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штуки на складі ТОВ „Вівал Марін”, а ТОВ „Вівал Марін” зобов'язується забезпечити схоронність вантажу. Строком поставки вантажу вважається період з 01.12.2007 р. по 31.12.2008 р.

Відповідно до пункту 9.4. договору зберігання правовідносини між сторонами регулюються за допомогою положень діючого українського законодавства.

З п.4.1 договору вбачається, що ціна за зберігання на складі, вартість послуг по прийманню та перевантаженню вантажу передбачена в додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 5.1 договору зберігання за виконання позивачем робіт, передбачених даним договором, відповідач здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 3 банківських днів від дня одержання рахунку.  Відповідно до п. 5.2 договору додаткові витрати позивача, що виникли в процесі виконання даного договору, але не передбачені ним, оплачуються відповідачем протягом 3 банківських днів після підписання сторонами акту про виконання позивачем  вказаних  робіт. Згідно пункту 5.3 договору зберігання оплата здійснюється в доларах США.

Розрахунок вартості здійснюється відповідно до розділу 4 договору і додатком № 1 до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Крім того, як зазначає позивач, на момент укладення договору вантаж був розташований на площі 266 кв.м. Проте, починаючі з 01.03.2008 року, як вбачається з акту від 01.03.2008 р. (а.с. 18) вантаж відповідача розташований для зберігання на площі 335,86 кв.м.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті  підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних  днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту  робіт  (послуг),  прав  інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Згідно ст.4  Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були виставлені відповідачеві рахунки за зберігання вантажу, а саме:

-          № 3 від 17.01.08 р. за грудень 2007 р. на суму 4155,82 доларів США;

-          № 8 від 13.02.08 р. за січень 2008 р. на суму 4155,82 доларів США;

-          №13 від 03.03.08 р. за лютий 2008 р. на суму 3887,86 доларів США;

-          №17 від 01.04.08 р. за березень 2008 р. на суму 5247,48 доларів США.

Крім того, позивач зазначає, що гарантійним листом № 527 від 16.04.2008 року відповідач прийняв на себе зобов'язання в продовж 14 робочих днів погасити заборгованість у розмірі 13559,12 доларів США згідно рахунків №№ 3, 8, 17, однак, не виконав його. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг зі зберігання товару, позивачем було нараховано відповідачу штрафні санкції.

Так, окрім вищевказаних рахунків позивачем також були виставлені відповідачеві наступні рахунки:

-          № 20 від 01.05.08 р. за квітень 2008 р. на суму 5464,66 доларів США;

-          №21 від 31.05.08 р. за травень 2008 р. на суму 6020,48 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3 та 8;

-          №27  від 01.07.08 р. за червень 2008 р. на суму 6176,11 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3, 8, 13;

-          № 32 від 31.07.08 р. за липень 2008 р. на суму 6870,05 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3,8,13,17;

-          № 36 від 31.08.08 р. за серпень 2008 р. на суму  7342,32 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3,8,13,17,20;

-          № 40 від 30.09.08 р. за вересень 2008 р. на суму 7577,73 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3,8,13,17,20,21;

-          № 42 від 31.10.08  р. за жовтень 2008 р. на суму  8302,59 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного  платежу по рахунках №№ 3,8,13,17,20,21,27;

-          № 48 від 30.11.08 р. за листопад 2008 р. на суму 8507,03 доларів США, включаючи пеню за прострочення валютного платежу по рахунках №№ 3,8,13,17,20,21,27,32.

Таким чином, позивачем було виписано та направлено відповідачу рахунки на сплату наданих послуг з урахуванням пені за прострочення валютного платежу на загальну суму 73707,95 доларів США. Проте, жоден із зазначених рахунків відповідачем оплачений не був.

Крім того, відповідачу була відправлена претензія № 124 від 26.05.2008 року (а.с. 20-23) з вимогою погасити заборгованість за послуги зі зберігання, штрафні санкції та упущену вигоду. Однак, як встановлено в ході розгляду справи, дана вимога виконана не була, відповідь на претензію позивач також не одержав.

Таким чином, всупереч взятих на себе зобов'язань відповідач не оплатив надані послуги зі зберігання товару, хоча позивачем були виконані у повному обсязі зобов'язання за договором зберігання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відтак, як зазначає позивач, станом на 01.12.2008 року заборгованість відповідача згідно договору зберігання від 01.12.2007 року, з урахуванням пені за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидента, передбачені ст.ст. 1, 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” складає 73707,95 доларів США.

Крім того, згідно до пункту 8.5 договору зберігання за невиконання зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні за кожен день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а в разі прострочки платежу на строк більше ніж 90 діб додатково компенсує виконавцю (позивачу) штрафні санкції, встановлені законодавством України за прострочку надходження валютного платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При цьому ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як вже зазначалось вище, договором зберігання від 01.12.2007 р. передбачено, що відповідач здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 3 банківських днів від дня одержання рахунку. Оплата здійснюється в доларах США.

Таким чином, як вбачається з розрахунку індексу інфляції за період з 01.12.2007 р. по 30.11.2008 р., складеного позивачем, сума індексу інфляції за зазначений період складає 4969,14 доларів США.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5858,16 доларів США суд зазначає наступне.   

Чинним законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобов'язання. Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, як вже зазначалось вище пунктом 8.5 договору зберігання передбачено, що за невиконання зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні за кожен день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором зберігання від 01.12.2007 р. щодо оплати послуг за зберігання товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу  пеню в сумі 5858,16 доларів США.

Приймаючи до уваги вищенаведене суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Комерційного товариства „Часкоп” ТОВ 84535,25 доларів США заборгованості та штрафних санкцій за невиконання зобов'язання по оплаті послуги зі зберігання товару.

Також, як зазначає позивач, відповідно до припису Мінтрансу України, зберігання товарів у пункті пропуску через границю не може перевищувати 3-х років. Однак, спірний вантаж перебуває на зберіганні в режимі „транзит” на території ДП „ОМТП” вже більш ніж 5 років.

Крім того, згідно п. 8.4. договору у випадку несплати замовником рахунків виконавця протягом трьох днів від дня виставляння рахунків, право власності на вантаж переходить до виконавця. Пункт 3.4.3. договору також дає позивачеві право використовувати своє право на вантаж, що належить відповідачеві, у випадку несплати виставлених рахунків.

До того ж, як зазначає позивач, з огляду на сформовану економічну ситуацію, позивачу вкрай складно буде знайти покупця на зазначений вантаж в Україні. Також, даний вантаж повинен буде пройти процедуру митного оформлення в режим „імпорт”, і його вартість на території України виросте не менш, ніж на 30 %, і по заявленій вартості реалізувати його буде практично неможливо. Продаж вказаного вантажу на зовнішньому ринку спричинить позивачу додаткові фінансові витрати на пошук покупця, при цьому зберігати даний вантаж до моменту його реалізації позивач, як його власник, буде за рахунок своїх коштів.

Таким чином, на думку суду, цілком обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з з Комерційного товариства „Часкоп” ТОВ 84535,25 доларів США саме шляхом звернення стягнення на майно відповідача - шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2753 штуки, яке знаходиться на території України за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами  захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, у зв'язку з внесенням позивачем мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, суд вважає за необхідне видати ТОВ „Вівал Марін” довідку на повернення державного мита.

Керуючись ст. ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” до Комерційного товариства „Часкоп” ТОВ про стягнення 84535,25 доларів США задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Комерційного товариства „Часкоп” ТОВ (SC „CEASCOP” SRL) (Республіка Молдова, м. Кишинєу, МД-2002, вул. Мунчешть, 176-22; р/р 22514018403306 (USD) в „Banka de Eсonomii” SA Branch no 1 Chisinau) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 22; код ЄДРПОУ 23992814; р/р 26003211422 в ВАТ „МТБ”, МФО 328168) заборгованість за договором зберігання від 01.12.2008 р. з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій у сумі 84535/вісімдесят чотири тисячі тридцять п'ять/ доларів США 25 центів шляхом звернення стягнення на майно Комерційного товариства „Часкоп” ТОВ (SC „CEASCOP” SRL) (Республіка Молдова, м. Кишинєу, МД-2002, вул. Мунчешть, 176-22; р/р 22514018403306 (USD) в „Banka de Eсonomii” SA Branch no 1 Chisinau) –шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307, що знаходиться на території України за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2.

3.          СТЯГНУТИ з Комерційного товариства „Часкоп” ТОВ (SC „CEASCOP” SRL) (Республіка Молдова, м. Кишинєу, МД-2002, вул. Мунчешть, 176-22; р/р 22514018403306 (USD) в „Banka de Eсonomii” SA Branch no 1 Chisinau) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 22; код ЄДРПОУ 23992814; р/р 26003211422 в ВАТ „МТБ”, МФО 328168) 6221/шість тисяч двісті двадцять одна/грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита; 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Вівал Марін” довідку на повернення державного мита.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Підписано 15.12.2008 р.

                                    Суддя                                                                                       Петров В.С.