Постанова
від 17.02.2009 по справі 15/144-08-3169
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/144-08-3169

           

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" лютого 2009 р. Справа № 15/144-08-3169

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                           Суддів:   Шевченко В.В.

                                       Мирошниченко М.А.

 

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Кукса В.І., Гросу В.Є.

Від відповідача: Гукасян А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комерційного товариства SC “CEASCOP” SRL, Республіка Молдова, м. Кишинеу

на рішення господарського суду Одеської області

від 08.12.2008 року                    

у справі № 15/144-08-3169                                                                                                                                                                                                                              

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вівал Марін”

до відповідача: Комерційного товариства SC “CEASCOP” SRL, Республіка Молдова, м. Кишинеу

про стягнення 84 535,25 дол. США шляхом накладення стягнення на майно

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У серпні 2008 року ТОВ “Вівал Марін” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Комерційного товариства “Часкоп” ТОВ (SC “CEASCOP” SRL, Республіка Молдова, м. Кишинеу) про визнання ТОВ “Вівал Марін” власником шин автомобільних 14.00-20 модель Я-307 у кількості 2 753 штук, розміщених на складі за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2.

          В обгрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що 01.12.2007 року між сторонами  було укладено договір зберігання, відповідно до якого відповідач передав зазначені шини автомобільні на зберігання на складі позивача, а останній прийняв зазначений вантаж на зберігання. Відповідно до умов договору за виконання передбачених цим договором робіт відповідач зобов'язався здійснювати оплату шляхом перерахування коштів у доларах США на розрахунковий рахунок позивача протягом 3-х банківських днів від дня одержання рахунку - фактури. За увесь період дії договору відповідач не здійснив жодної оплати виставлених рахунків на загальну суму 35108,23 дол. США з урахуванням пені за прострочення валютного платежу, чим грубо порушив взяті на себе договірні зобов'язання й заподіяв істотний матеріальний збиток позивачеві. 05.06.2008 року відповідачу була відправлена претензія № 124 з вимогою погасити заборгованість за послуги зі зберігання, штрафні санкції та упущену вигоду, однак останнім дана вимога виконана не була. Вказуючи на те, що згідно з умовами договору у випадку несплати відповідачем рахунків позивача протягом трьох днів від дня виставлених рахунків право власності на вантаж переходить до нього, позивач на підставі ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231 ГК України та ст. ст. 22, 526, 549, 626, 629, 946 ЦК України просив про задоволення позову.

          В процесі розгляду даної справи позивач в судовому засіданні від 08.12.2008 року подав до суду заяву про уточнення своїх позовних вимог і на  тих же підставах просив господарський суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість станом на 01.12.2008 року за договором зберігання від 01.12.2008 року з урахуванням індексу інфляції та штрафними санкціями у сумі  84 536,25 дол. США шляхом накладення стягнення на майно відповідача -  шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307, яке знаходиться на території України за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2008 року у справі (суддя – Петров В.С.) уточнений позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог, стягнуто з Комерційного товариства “Часкоп” ТОВ (SC “CEASCOP” SRL, Республіка Молдова, м. Кишинеу) на користь ТОВ “Вівал Марін” (м. Одеса) заборгованість за договором зберігання від 01.12.2008 року з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій у сумі  84 535,25 дол. США шляхом звернення стягнення на майно Комерційного товариства “Часкоп” ТОВ (SC “CEASCOP” SRL, Республіка Молдова, м. Кишинеу) - шини автомобільні 14.00-20 модель Я-307, що знаходиться на території України за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, Одеський морський торговельний порт, Червоні Пакгаузи, 3/2, а також 6221 грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          Комерційне товариство SC “CEASCOP” SRL, Республіка Молдова у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати з підстав порушення норм процесуального права і на підставі ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі. При цьому скаржник вказує те, що справу було розглянуто господарським судом за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду. Окрім того, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної та територіальної підсудності. Відповідачем по справі суд першої інстанції залучив іноземну організацію, місцезнаходження якої є Республіка Молдова. Філій, представництв, інших відособлених підрозділів, а також нерухомого майна відповідач на території України не має. Відповідно до ст. ст.12, 16, 124 ГПК України компетенція господарських судів не поширюється на спори за участю в якості відповідача іноземного елемента, що знаходиться за межами України. Згідно зі ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

          У відзиви на апеляційну скаргу ТОВ “Вівал Марін” заперечує проти її задоволення вказуючи на помилковість викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін,  вважаючи його законним та обґрунтованим.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, остання була розглянута за відсутністю в судовому засіданні 08.12.2008 року представника відповідача. Будь - які дані, які б спростовували доводи відповідача про те, що він не був повідомлений належним чином судом про день, час і місце судового засідання, в матеріалах справи відсутні.

          Відповідно до ст. 64, 77 ГПК України суд повідомляє сторони, зокрема, про про день, час і місце проведення судового засідання, в якому призначена справа до розгляду, надсилаючи ухвалу про порушення провадження у справі. Нез'явлення в засідання представників сторін, не повідомлених про день, час і місце судового засідання, є обставиною, за якої спір не може бути вирішений у цьому засіданні і підставою для відкладення розгляду справи.

          Відповідачем у справі є іноземне підприємство, місцезнаходження якого - Республіка Молдова, м. Кишинеу, що підтверджується свідоцтвом про  реєстрацію Комерційного товариства SC “CEASCOP” SRL, виданим Державною реєстраційною палатою Республіки Молдова 08.04.2005 року. А тому, місцевому господарському суду при вирішенні даного спору слід було керуватися роз'ясненнями президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” від 31.05.2002 року № 04-5/608, що містяться у пункті 8, згідно з якими, вирішуючи питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке. Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу  і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 N 2052-III та N 2051-III з 26 листопада 2000 року набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в  Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

          Особливий порядок надання правової допомоги встановлено Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеною державами - учасницями СНД у м. Києві 20.03.92р., статтею 5 якої передбачено, зокрема, що у разі надання правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць СНД зносяться один з одним безпосередньо. У разі звернення господарського суду з приводу надання правової допомоги документи, викладені українською або російською мовою, направляються поштовим зв'язком безпосередньо до суду, до компетенції якого належить вирішення господарських спорів на території відповідної держави - учасниці СНД, чи іншого органу цієї держави. При виконанні доручення про надання правової допомоги компетентні суди застосовують законодавство своєї країни.

          Вищенаведені вимоги норм процесуального закону судом дотримані не були, своєчасне повідомлення у належній формі відповідача про день, час і місце розгляду справи відповідно до положень зазначених Конвенції та Угоди господарський суд не забезпечив і розглянув справу та ухвалив оскаржуване рішення за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про день, час і місце засідання суду, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

          Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 08.12.2008 року позивач подав до господарського суду заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог до 84 536,25 дол. США

          Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах  здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.1996р. № 9 зазначається, що конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.

          Згідно зі ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах  здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.    Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

          Згідно з п. 5 листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” № 01-8/973 від 14.12.2007р., у разі якщо позивач у судовому засіданні змінив підставу або предмет позову, збільшив розмір позовних вимог, а відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, розгляд справи слід відкласти. Такий розгляд підлягає відкладенню на підставі частини першої статті 77 ГПК України, зокрема, пункту 1 цієї частини, оскільки інше означало б порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві (статті 4-2 і 4-3 ГПК).

          Ухвалення господарським судом оскаржуваного рішення у судовому засіданні від 08.12.2008 року після закінчення розгляду справи за відсутністю відповідача свідчить про те, що сторонам не було забезпечено реальної можливості для здійснення своїх прав, передбачених ст. 22 ГПК України. За цих обставин не можна визнати, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і у доведеності їх переконливості. Відповідно, рішення суду постановлено без дотримання вимог ст. 129 Конституції України і не може бути залишеним в силі внаслідок несправедливої процедури його прийняття.

          Наведені порушення норм процесуального права призвели до прийняття неправильного рішення і є підставою для його скасування.

          Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2007 року між ТОВ “Вівал - Марін” (виконавець) та Компанією SC “CEASCOP” SRL (замовник) було укладено договір зберігання, відповідно до якого на умовах даного договору замовник передає вантаж (з супровідними документами) на зберігання на складі виконавця за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, ДП “Одеський морський торговельний порт”, Червоні Пакгаузи, 3/2, а виконавець зобов'язується прийняти й розмістити вантаж на складі, виконати вантажно - розвантажувальні роботи й забезпечити зберігання до подальшої письмової вказівки замовника.

          Згідно з розділом 2 даного договору замовник на умовах договору розміщує вантаж - автомобільні шини 14.00-20 модель Я-307 в кількості 2 753 штуки на складі виконавця, а останній зобов'язується забезпечити зберігання вантажу. Строком поставки вантажу вважається період з 01.12.2007р. по 31.12.2008р.

          Умовами даного договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг виконавця в порядку передоплати. У випадку неоплати рахунків за виконану роботу і надані послуги, вантаж, поміщений на склад виконавця, передається у власність виконавця на суму виставлених рахунків, штрафних санкцій та інших витрат виконавця, пов'язаних з простроченням замовником платежу; ціна за зберігання на складі, вартість послуг по прийманню і перевантаженню вантажу визначена у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору; за виконання виконавцем робіт, передбачених цим договором, замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з дня одержання рахунку; оплата здійснюється в доларах США; у випадку неоплати замовником  рахунків виконавця протягом трьох діб з дня виставлення рахунків, право власності на вантаж переходить до виконавця; за невиконання будь - яких зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує другій стороні, за кожний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а у випадку прострочення платежу на строк більше 90 діб додатково компенсує виконавцю штрафні санкції, встановлені законодавством України за прострочення надходження  валютного платежу.

          Розділом 9 даного договору сторони узгодили врегулювання спорів між собою і встановили, що усі спори і суперечки, котрі можуть виникнути з даного договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів; якщо сторони не можуть дійти згоди протягом 30 днів з дня перших переговорів, то така суперечка повинна бути врегульована судом. Рішення суду є остаточним і обов'язковим для обох сторін, але може бути замінено мировою угодою між сторонами; суд повинен проходити у господарському суді Одеської області; правовідносини сторін за даним договором повинні регулюватися і тлумачитися за допомогою положень діючого законодавства України.

          Вирішуючи питання щодо підсудності даної справи, необхідно відзначити, що правовідносини, які стосуються всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, на Україні регулюються положеннями Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Законом України “Про міжнародне приватне право”, Господарським процесуальним кодексом України.

          Відповідно до ст. 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

          Стаття 124 ГПК України визначає компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій. Вказаною статтею, зокрема, передбачено, що господарські суди розглядають справи за участю  іноземних підприємств і організацій. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: 1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; 2) іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

          Згідно з п. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у  спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

          Окрім цього, відповідно до ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

          Позовні вимоги пред'явлені до компанії SC “CEASCOP” SRL, яка є нерезидентом на території України. При укладенні договору зберігання від 01.12.2007р., як було зазначено вище, сторони визначили підсудність спорів, які можуть виникнути з даного договору, господарському суду Одеської області.

          Окрім того, на території України відповідач у справі має рухоме майно (шини автомобільні у кількості 2 753 штуки), на яке можна накласти стягнення, а також дія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

          Таким чином, відповідно до ст. 124 ГПК України, а також наведених вище законодавчих актів України, даний спір за участю відповідача у справі - компанії  SC “CEASCOP” SRL може розглядатися господарськими судами України.

          Наведеним спростовуються доводи скаржника, що цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна   сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

          Отже, між сторонами у справі  на підставі договору зберігання від 01.12.2007р. склалися цивільно - правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов'язки щодо зберігання автомобільних шин у кількості 2753 штуки переданих на зберігання та повернення їх у схоронності.

          Частиною 1 ст. 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її  внесення  встановлюються договором зберігання.

          Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Укладений сторонами договір передбачає оплатність послуг, які виникають із зберігання. Умовами п. 4.1 договору, як вже було зазначено вище, сторони встановили, що ціна за зберігання на складі, вартість послуг по прийманню і перевантаженню вантажу визначена у Додатку № 1, котрий є невід'ємною частиною договору. Проте, такий Додаток № 1 до договору зберігання в матеріалах справи відсутній.

          Строки внесення плати за зберігання вантажу сторони визначили у договорі наступним чином: за виконання виконавцем робіт, передбачених даним договором, замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів від дня одержання рахунку. Оплата здійснюється у доларах США (п.п. 5.1, 5.3 договору).

          Отже, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги зі зберігання вантажу виникає лише після одержання від останнього  виставленого рахунку на оплату зазначених послуг.

          Проте, жодного належного доказу, який би свідчив про те, що протягом дії договору позивач щомісяця виставляв відповідачеві рахунки на оплату послуг зі зберігання вантажу, копії яких додані до позовної заяви, і останній одержував від позивача такі рахунки, позивачем до господарського суду не подано і таких доказів у справі не міститься.

          Представник відповідача в усних поясненнях в засіданні суду апеляційної інстанції заперечував одержання від позивача рахунків на оплату послуг зі зберігання, а також претензії № 124 від 26.05.2008 року з вимогою погашення заборгованості за договором зберігання, штрафних санкцій та упущеної вигоди, копію якої позивачем додано до позовної заяви.

          Твердження позивача, що листом № 527 від 16.04.2008р. відповідач взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість за договором у розмірі 13559,12 дол. США, об'єктивно нічим не підтверджено, оскільки такого листа в матеріалах справи не міститься.

          Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання  боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, оскільки пред'явлення вимоги відповідачеві щодо оплати послуг зі зберігання вантажу позивачем належними доказами не доведено, то відповідно, у суду не має правових підстав вважати, що термін виконання відповідачем обов'язку оплатити ці послуги вже настав і останній прострочив свій обов'язок.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.     Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          За уточненим позовом від 08.12.2008 року позивач вимагає стягнути з відповідача заборгованість станом на 01.12.2008 року за договором зберігання з урахуванням штрафних санкцій за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидента, передбачених ст. ст. 1, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” загальною сумою 73 707,95 дол. США. Між тим, обґрунтованого розрахунку заборгованості відповідача станом на 01.12.2008 року, а також обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій позивачем до суду не подано і в матеріалах справи не міститься. За умови відсутності  в справі таких розрахунків, а також Додатку № 1 до договору зберігання, в якому має бути визначена ціна за зберігання вантажу на складі та вартість послуг з приймання і перевантаження вантажу, перевірити та оцінити обґрунтованість нарахування позивачем зазначеної суми неможливо.

          Також, не можна визнати правомірним нарахування позивачем відповідачеві пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.01.2008р. по 30.11.2008р. (в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, яка обмежує нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) на суму 5858, 16 доларів США, а також індексу інфляції за період з 01.12.2007р. по 30.11.2008р. на суму 4969 доларів США, оскільки як показники подвійної облікової ставки НБУ, так і показники індексу інфляції розраховані Державним комітетом статистики України підлягають застосуванню тільки до грошової одиниці України, але аж ніяк не до долара США, на чому безпідставно наполягає позивач.

          Окрім того, за уточненим позовом позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції та штрафними санкціями загальною сумою 84536,25 доларів США за договором зберігання від 01.12.2008 року шляхом накладення стягнення на майно відповідача - шини автомобільні, яке знаходиться на території України.

          Між тим, договору зберігання від 01.12.2008 року у справі не міститься і судом апеляційної інстанції встановлено, що такого договору сторонами ніколи не укладалося.

          За договором зберігання від 01.12.2007 року наявним у справі відповідач мав перед позивачем грошові зобов'язання, а тому їх безпосереднє задоволення за рахунок майна поза межами виконавчого провадження не відповідає вимогам ст. 526 ЦК України.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду з підстав порушення норм процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів недоведеності позовних вимог.

          При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          З відповідними клопотаннями щодо прийняття додаткових доказів сторони до господарського суду апеляційної інстанції не зверталися. Наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення даного спору по суті. Вимога скаржника щодо зобов'язання позивача повернути із незаконного володіння шини автомобільні апеляційною інстанцією не приймається і не розглядається з підстав зазначених вище.          

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 3111 грн.             

Керуючись ст. ст.  99, 101-105, 122, 123, 124 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Комерційного товариства SC “CEASCOP” SRL, Республіка Молдова, м. Кишинеу задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2008 року у справі № 15/144-08-3169 скасувати і стягнення за ним припинити.

          У задоволенні позову відмовити.

          Стягнути з ТОВ “Вівал Марін” (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 22; код ЄДРПОУ 23992814, р/р 26003211422 в ВАТ “МТБ”, МФО 328168) на користь Комерційного товариства SC “CEASCOP” SRL (Республіка Молдова, м. Кишинеу, МД-2002, вул. Мунчешть, 176-22, р/р 22514018403306 (USD) в “Banka de Economii” SA Branch no 1 Chisinau) судові витрати у сумі 3111 грн.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                     Бєляновський В.В.

Судді                                                                            

                                                                                                   Мирошниченко М.А.

                                                                                                  Шевченко В.В.    

 

СудОдеський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення17.02.2009
Оприлюднено25.02.2009
Номер документу2995482
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —15/144-08-3169

Постанова від 17.02.2009

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Бєляновський В.В.

Рішення від 08.12.2008

Господарське

Господарський суд Одеської області

Петров В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні