Рішення

від 10.12.2008 по справі 8/112-08-3817

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/112-08-3817

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2008 р.Справа  № 8/112-08-3817

Позивач:  Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерім Сервіс”

Відповідачі:   1) Відкрите акціонерне товариство „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ”

                        2) Підприємство з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна”

про стягнення 15 159,09 грн.

                                                                                                                      Суддя   Атанова Т.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Мінеско Н.В.- за довіреністю від 10.09.2008р. за № 09/08-А;

від відповідачів:

  - ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ”: Назім С.І.- за довіреністю від 14.03.2008р. за № 249;

  - Підприємства з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна”: Назім С.І.- за довіреністю від 07.12.2008р. за № 88;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерім Сервіс” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” про стягнення збитків у розмірі 16 013,01 грн. за договором від 28.03.2005р. за № 05/198 та Додатковими угодами до нього.

03.10.2008р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, в якому він просить залучити до участі у справі Підприємство з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна” у якості другого відповідача та стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна” збитки у розмірі 15 159,09 грн. за договором від 28.03.2005р. за № 05/198 та Додатковими угодами до нього.

24.10.2008р. ухвалою господарського суду Одеської області до участі у справі                     № 8/112-08-3817 у якості другого відповідача було залучено Підприємство з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна”.

05.11.2008р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло доповнення до уточнення позовних вимог, в якому він просить стягнути у солідарному порядку з Підприємства з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна” та ВАТ „ЛУКОЙЛ – Одеський НПЗ” збитки у розмірі 15 159,09 грн. за договором від 28.03.2005р. за № 05/198 та Додатковими угодами до нього.

13.11.2008р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, в якому він просить стягнути в солідарному порядку з Підприємства з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна” та ВАТ „ЛУКОЙЛ – Одеський НПЗ” вартість недопоставленого товару у розмірі 13 923,58 грн., додаткові витрати, понесені позивачем (у тому числі охорона вантажу за накладною № 41612792 –28,80 грн., охорона вантажу на станції призначення за договором від 27.04.2008р. –750,00 грн., провізна плата вантажу за накладною № 41612792 –111,71 грн., вартість експертизи ТПП –345,00 грн.) та судові витрати.

Представник ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” у судові засідання з'явився, відзив на позов надав, позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Представник Підприємства з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна” у судове засідання з'явився, заперечення на позов надав, позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні на позов.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

28.03.2005р. між Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерім Сервіс” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів за № 05/198.        

Відповідно до умов вищезазначеного договору Підприємство з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” зобов'язалось передати у власність позивача товар –нафтопродукти, а ТОВ „Інтерім Сервіс” зобов'язалось прийняти та оплатити товар у порядку та в строк, передбачені договором. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом на базових умовах “СРТ станція призначення” (правила “Інкотермс” у редакції 2000 року).

27.12.2006р. між Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерім Сервіс” була укладена Додаткова угода до договору від 28.03.2005р. за № 05/198, відповідно до якої сторони домовились пролонгувати договір на тих самих умовах на строк до 31.12.2007р. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не заявила про бажання розірвати договір, він вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

23.07.2007р. між ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” (Постачальник) та Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” (Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів за № 07/389/07/1864.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” зобов'язалось передати у власність Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” товар –нафтопродукти у кількості та якості, передбаченій договором, а Підприємство з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” зобов'язалось прийняти та оплатити товар у порядку та в строк, передбачені договором.

На виконання умов зазначеного договору ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” передало Підприємству з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” нафтопродукти – дизельне паливо Євро марки С вид ІІ у кількості 3 117 850 тон на загальну суму 19 327 760,40 грн., що підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів від 27.04.2008р.

Згідно п. 2.7. договору від 23.07.2007р. зобов'язання ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” по поставці товару вважаються виконаними після передачі товару уповноваженому представнику Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”. Право власності на товар, усі ризики втрати чи пошкодження товару переходять до Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” після приймання товару уповноваженим представником покупця по кількості та якості.

25.04.2008р. між Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерім Сервіс” була укладена Додаткова угода до договору від 28.03.2005р. за № 05/198, згідно якої у відповідності до умов договору Підприємство з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” зобов'язалось передати, а          ТОВ „Інтерім Сервіс” прийняти та оплатити на умовах договору дизельне паливо Євро марки С вид ІІ у кількості 116,929 тон по ціні 6 352,00 грн. за тону на загальну суму 742 733,00 грн.

Відповідно до п.3. Додаткової угоди від 25.04.2008р. ТОВ „Інтерім Сервіс” зобов'язалось оплатити товар на умовах 100% передоплати упродовж 1-го банківського дня з моменту надання Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” рахунку-фактури на оплату.

ТОВ „Інтерім Сервіс” у відповідності до п. 3 Додаткової угоди від 25.04.2008р. перерахувало Підприємству з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” плату за дизельне паливо у розмірі 742 733,00 грн., про що надало виписку з банківського рахунку з 01.04.2008р. по 04.06.2008р.

На виконання умов Додаткової угоди від 25.04.2008р. Підприємство з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” поставило ТОВ „Інтерім Сервіс” дизельне паливо Євро марки С вид ІІ у кількості 116,929 тон на загальну суму 742 733,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів від 27.04.2008р., підписаним ПІІ “ЛУКОЙЛ-Україна” та ТОВ „Інтерім Сервіс”, підписи засвідчені печатками.

Однак, позивач вважає, що внаслідок недопоставки дизельного палива йому були заподіяні збитки у розмірі 15 159,09 грн., які складаються з вартості недопоставленого товару у сумі 13 923,58 грн. та додаткових витрат, понесених позивачем, у тому числі охорона вантажу за накладною № 41612792 –28,80 грн., охорона вантажу на станції призначення за договором від 27.04.2008р. –750,00 грн., провізна плата вантажу за накладною № 41612792 –111,71 грн., вартість експертизи ТПП –345,00 грн.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерім Сервіс” задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Дійсно, 28.04.2008р. ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” відвантажив ТОВ „Інтерім Сервіс” 116,929 тон дизельного палива Євро марки С вид ІІ (вагон № 74736281 –58 432 кг, вагон            № 74204017 –58 497 кг) зі ст. Одеса-Застава-1 Одеської залізниці на станцію призначення –ст. Одеса-Західна Одеської залізниці, що підтверджується залізничною накладною від 28.04.2008р. за № 41612792.

Відповідно до зазначеної залізничної накладної дизельне паливо було прийняте залізницею до перевезення без зауваження щодо кількості та якості, про що свідчить відбиток календарного штемпелю станції “Одеса-Застава-1” Одеської залізниці на зворотній стороні залізничної накладної.

Крім того, із залізничної накладної вбачається, що вантаж було розміщено та закріплено згідно з Технічними умовами правильно.

Як зазначає позивач, при надходженні двох вагонів-цистерн на станцію призначення було візуально виявлено, що цистерна № 74204017 має велику амплітуду коливання, тобто без розкриття ЗПП була виявлена нестача нафтопродукту в цистерні № 74204017.

ТОВ „Інтерім Сервіс” на адресу ПІІ “ЛУКОЙЛ-Україна”, ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” та ТОВ „Екротранс” (платник) були відправлені телеграми з повідомленням про нестачу та проханням направити своїх представників для участі у прийманні нафтопродуктів.

Згідно п.4.1. договору від 28.03.2005р. сторони здійснюють відвантаження та приймання товару по кількості та якості відповідно до правил, передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України, а також з обов'язковою участю експерту Торгово-промислової палати.

Для приймання нафтопродукту ТОВ „Інтерім Сервіс” згідно наказу від 30.04.2008р.              за № 30/04/ДТ була створена комісія у складі заступника директора ТОВ „Інтерім Сервіс” Бучинського І.В., старшого комірника Турилова О.В., оператора Лазаренко О.В., представника стороннього підприємства –КП „Міжнародний аеропорт Одеса” техніка-лаборанта Ліміч О.В., охоронця АБ (Центр) Левицького Н.А., оперуповноваженого ДСБЕП в аеропорту Одеса майора міліції Доброва А.П. та по результатам приймання, в односторонньому порядку, був складений акт від 30.04.2008р. за № 35.

Згідно акту від 30.04.2008р. за № 35 нестача дизельного палива склала 2 192 кг, що згідно розрахунку позивача становить 13 923,58 грн.

Крім того, експертом Торгово-промислової палати була проведена експертиза щодо визначення кількості дизельного палива у залізничній цистерні № 74204017, про що був складений акт експертизи від 30.04.2008р. за № УТЭ-561, в якому зазначено, що фактично в цистерні виявилось 56 301 кг палива, тоді як у залізничній накладній –58 497 кг.  

Суд не приймає до уваги посилання позивача на акт від 30.04.2008р. за № 35 та акт експертизи від 30.04.2008р. за № УТЭ-561, так як вони складені в порушення вимог                 п.п. 4.1.3.15, 4.1.3.16, 4.1.3.21, 4.1.3.22 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України за № 81/38/101/235/122.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі  виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник  вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

В порушення вимог ст. 129 Статуту залізниць України ні комерційний акт про нестачу вантажу, ні акт загальної форми у встановленому законом порядку не складались.

Крім того, згідно п.4.2. договору від 28.03.2005р. товар вважається переданим                 ТОВ „Інтерім Сервіс” з моменту передачі товару перевізнику. Датою передачі товару вважається дата передачі товару перевізнику, яка зазначена у залізничній накладній. Право власності на товар та ризики втрати та/або пошкодження товару переходять від продавця –Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” до покупця –ТОВ „Інтерім Сервіс” з моменту передачі товару перевізнику.

Отже усі ризики втрати та/або пошкодження товару –дизельного палива, перейшли до  ТОВ „Інтерім Сервіс” з моменту передачі товару перевізнику –Одеській залізниці.

Таким чином, доводи позивача спростовуються актом приймання-передачі нафтопродуктів від 27.04.2008р., підписаним Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” та ТОВ „Інтерім Сервіс”, згідно якого ПІІ “ЛУКОЙЛ-Україна” поставило, а ТОВ „Інтерім Сервіс” прийняло дизельне паливо Євро марки С вид ІІ у кількості 116,929 тон на загальну суму 742 733,00 грн.

Згідно ст. 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на вищезазначене, ТОВ „Інтерім Сервіс” не довело суду певними засобами доказування, що відповідачі – Підприємство з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” та ВАТ „ЛУКОЙЛ –Одеський НПЗ” порушили господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, не надало належні докази, які б достовірно свідчили про наявність вини відповідачів щодо нестачі товару, а навпаки, обставини, викладені у позовній заяві, та позовні вимоги спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерім Сервіс” з підстав, зазначених позивачем, задоволенню не підлягають, так як не ґрунтуються на діючому законодавстві, матеріалах справи, є непереконливими та не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49 ст.ст. 82-85 ГПК  України, суд -

ВИРІШИВ:

1.  У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10- денного строку

з дня його прийняття.

Суддя                                                                                       Атанова Т.О.