Постанова

від 18.02.2013 по справі 21/5005/8276/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2013 року Справа № 21/5005/8276/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Єрьоміна К.В.,

представники сторін:

від позивача: Ясногор І.В., довіреність б/н від 16.01.2013 року,

від відповідача: Ластіна Ю.С., довіреність №11 від 17.01.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 року у справі №21/5005/8276/2012

за позовом товариства обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "МІКОН", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 30 289 грн. 73 коп.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "МІКОН" (далі по тексту ТОВ ВКФ "МІКОН") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ" (далі по тексту ТОВ "ВІНІЛ") на свою користь 10 000 грн. заборгованості, 795 грн. 48 коп. 3% річних, 1 194 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 18 300 грн. пені та 1 609 грн. 50 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог послалось на порушення відповідачем прийнятого на себе зобов'язання щодо оплати поставленого йому позивачем товару за умовами укладеного між сторонами договору №10/06.2009 від 10.06.2009 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 року у справі №21/5005/8276/2012 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено частково; з ТОВ "ВІНІЛ" на користь ТОВ ВКФ "Мікон" стягнуто 10 000 грн. основного боргу, 1 194 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 794 грн. 17 коп. 3% річних, 637 грн. 03 коп. витрат на оплату судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ ВКФ "МІКОН" відмовити, судові витрати по справі покласти на позивача.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не враховано, що:

- стосовно накладних №1943 від 24.12.2009 року, №1963 від 29.12.2009 року, №60 від 20.01.2010 року позивач всупереч умовам договору №10/06.2009 від 10.06.2009року без відповідного погодження з відповідачем поставив продукцію у кількості та ціною на свій розсуд;

- вищезазначені накладні не підписувались генеральним директором ТОВ "ВІНІЛ", саме до повноважень якого входить встановлення умов договору, товар з боку покупця прийнятий особами, які не мали право на узгодження істотних його умов;

- поставка товару за накладною №60 від 20.01.2010 року є позадоговірною;

- оскільки договором №10/06.2009 від 10.06.2009року момент оплати не визначений, до спірних взаємовідносин сторін слід застосовувати положення п.2 ст.530 Цивільного кодексу України;

- подані позивачем накладні в якості доказів поставки відповідачу товару не відповідають вимогам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому факт поставки за ними позивачем не доведений;

- місцевий господарський суд при прийнятті рішення, в порушення норм процесуального права, вийшов за межі позовних вимог.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Між позивачем - ТОВ ВКФ "МІКОН" та відповідачем - ТОВ "ВІНІЛ" укладений договір №10/06.2009 від 10.06.2009 року (далі по тексту договір), за умовами якого продавець (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця (відповідача у справі) продукцію в асортименті, в кількості, в номенклатурі, по цінам, строкам і умовам поставки згідно умов договору і рахунків-фактур, що є його невід'ємними частинами, а покупець, відповідно, зобов'язання прийняти цей товар та його сплатити.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Кількість товару, поставляємого за договором, обумовлюється в специфікації (п.2.1. договору).

Згідно п.3 договору поставка товару здійснюється автотранспортом продавця. Поставка окремих партій товару, обумовленого в рахунках-фактурах, здійснюється в строки, узгоджені сторонами додатково на підставі письмових заявок від покупця. Письмове замовлення на поставку окремих партій товару покупець оформляє не пізніше, чим за 3 дні до запланованої дати поставки. Датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної на партію товару в момент його поставки на склад покупця.

Ціна на товар обумовлюється в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору (п.4.1. договору).

Оплата за партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати: відстрочка платежу 30 календарних днів (п.5 договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п.10.5. договору).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається на ті обставини, що поставив відповідачу товар за договором згідно накладних:

- №1877 від 11.12.2009 року;

- №1908 від 17.12.2009 року;

- №1943 від 24.12.2009 року;

- №1963 від 29.12.2009 року;

- №60 від 20.01.2010 року.

однак відповідачем товар, отриманий за накладною №1877 від 11.12.2009року, сплачений частково, в розмірі 11 633 грн. 48 коп., щодо решти накладних - оплата відсутня, загальна заборгованість визначена позивачем у 10 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виданих відповідачем своєму представнику довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем поставлений відповідачу товар:

- за накладною №1877 від 11.12.2009 року на суму 13 236 грн. 24 коп., при цьому асортимент товару, його кількість та ціна узгоджені сторонами специфікаціями №15 від 02.10.2009 року та №22 від 09.12.2009 року до договору;

- за накладною №1908 від 17.12.2009 року на суму 420 грн. - специфікацією №23 від 17.12.2009 року до договору;

- за накладною №1943 від 24.12.2009 року на суму 3 840 грн. - специфікацією №2 від 25.06.2009 року до договору, однак ціна за підшипники (міжнародне позначення 6209.2Z.С3) узгоджена сторонами у 140 грн. (без ПДВ) за 1 шт., проте у накладній вона зазначена у 160 грн. за 1 шт.;

- за накладною №1963 від 29.12.2009 року на суму 737 грн. 28 коп. - доказів узгодження сторонами договором асортименту, кількості та ціни за нею на вимогу апеляційного суду (ухвала від 17.01.2013 року) позивачем не надано;

- за накладною №60 від 20.01.2010 року на суму 3 399 грн. 96 коп. - товар поставлений поза межами дії строку договору.

Посилання апелянта на невідповідність накладних, наданих позивачем в якості доказів поставки товару, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що, на його думку, є підставою вважати недоведеним факт поставки за ними, колегія суддів прийняти до уваги не може, оскільки самим відповідачем у відзиві на позов (а.с.74) зазначено, що товар з його боку прийнятий особами, які мали право лише одержати відповідну кількість продукції, а не встановлювати умови договору (щодо ціни), тобто підтверджений факт отримання продукції за спірними накладними.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Оскільки строк оплати товару за договором не конкретизовано, тобто не встановлено, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом вірно застосована ст.692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Посилання апелянта на помилкове незастосування до спірних правовідносин положення п.2 ст.530 Цивільного кодексу України судова колегія прийняти до уваги не може, оскільки зазначена норма, яка розміщена у главі 48 Цивільного кодексу України "Виконання зобов'язань", носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких зобов'язань, які виникають в цивільному обороті, якщо інше не встановлено спеціальними нормами. В даному випадку спеціальною нормою права є ст.692 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини купівлі-продажу, що виникли між сторонами у даній справі, та якою встановлено строк виконання зобов'язання з оплати переданого товару продавцем покупцеві, а саме: після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріалами справи доведено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 21 633 грн. 48 коп.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманої продукції, до стягнення ним пред'явлений борг у розмірі 10 000 грн.

Пунктом 2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідне клопотання подано до місцевого господарського суду позивачем 26.11.2012 року (а.с.83).

Приймаючи до уваги ті обставини, що пославшись на договір, позивачем у позові наведений перелік накладних, за якими ним був поставлений товар; отримана продукція відповідачем позивачу не повернута (відповідних доказів суду не подано); як за поставками за договором, так і за поставками за накладними поза межами його дії (укладення договору у спрощений спосіб) у спірних взаємовідносинах строк оплати настав у відповідності із ст.692 Цивільного кодексу України та оплата не здійснена, чим порушено право позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог, оскільки наявні дві обов'язкові умови для застосування п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості у заявленому розміру колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У раз порушення зобов'язання, згідно ст.611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем інфляційні збитки у період: січень 2010 року - березень 2012 року становлять 1 994 грн. 25 коп. та підлягають задоволенню в повному обсязі, 3% річних у період: з 11.01.2010 року по 24.09.2012 року - частково, в сумі 794 грн. 17 коп., в зв'язку з допущеними помилками при здійсненні їх нарахування.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, вказаних в додатку до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки від вартості несплаченої партії товару.

Нарахована позивачем сума пені у період: з 24.09.2011 року по 24.09.2012року складає 18 300 грн.

Судова колегія вважає, що ТОВ ВКФ "МІКОН" помилково визначений період та розмір нарахованої неустойки, без додержання обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Окрім того, з матеріалів справ вбачається, що позивач звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності в цій частині позовних вимог. Враховуючи наявність у справі заяви відповідача про застосування позовної давності при вирішенні спору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені.

З огляду на викладене Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції; рішення місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 року у справі №21/5005/8276/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 19.02.2013р.)