Постанова

від 19.02.2013 по справі 29/5005/6761/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2013 року Справа № 29/5005/6761/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

За участю представників сторін:

від скаржника: Немченко К.І., представник, довіреність № 16324/10/10-051 від 24.07.12;

від ліквідатора: Васильєв К.А., представник, довіреність № б/н від 01.06.12;

інші учасники процесу у судове засіадння не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року у справі № 29/5005/6761/2012

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Груп", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року по справі № 29/5005/6761/2012 (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Груп", м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги, 22 . Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Груп", м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги, 22 (код ЄДРПОУ 37733605). Провадження у справі припинено.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується банкрутом, кредитори не заявили свої вимоги до боржника.

Майно боржника не виявлено, кредиторську вимогу неможливо погасити за відсутності грошових коштів на розрахункових рахунках боржника.

Згідно до п.2 ст.32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

За результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутнє майно, тому господарським судом прийняте рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута, та згідно до п.6 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справі припинено, так як затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку -Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Дніпропетровську, яка посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права та просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2012 року, зокрема, скаржник вказує, що у зв'язку з винесенням ухвали про ліквідацію ТОВ "Агро Груп", податковий орган позбавлений можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством - банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків.

Ліквідація боржника унеможливлює виконання податковим органом покладених на них законодавством обов'язку щодо проведення позапланової документальної перевірки та формування кредиторських вимог.

Тобто, орган державної податкової служби має, передбачені нормами ГПК України, права на апеляційне оскарження.

Боржник правом участі у судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, будь-які клопотання від боржника про подальше відкладення розгляду справи не надходили.

Враховуючи що неявка представника боржника не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; враховуючи факт належного сповіщення сторін по справі про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. (а.с.8, т. 2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в судовому засіданні за наявними матеріалами (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

08.08.12 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №29/5005/6761/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Груп", м.Дніпропетровськ за заявою останнього на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому в заяві про порушення провадження у справі ліквідатор Жук О.М. посилався на те, що факт здійснення ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Груп", м.Дніпропетровськ підтверджується: Рішенням єдиного учасника товариства №12-1.0 від 01.06.2012 року про припинення товариства шляхом ліквідації і призначення ліквідатора - Жука О.М. (а.с.31, т. 1); Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.06.2012 року про перебування юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності ( а.с.40-41, том 1); копією Бюлетню державної реєстрації від 05.06.2012 року №215(15) (а.с.44, т.1), Листом до Лівобережної міжрайонної ДПІ м.Дніпропетровська від 01.06.2012 року про направлення заяви по формі 8-ОПП, квитанція про направлення вказаного листа ( а.с. 45-47, том 1).

Також до заяви було додано проміжний ліквідаційний баланс станом на 01.06.2012р. ( а.с.34-36, том 1), затверджений власником ТОВ "Агро Груп".

Як зазначає боржник у заяві про порушення справи про банкрутство, загальна сума вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями становить 25 000,0 грн.

Згідно до даних ліквідаційного балансу майно боржника, у тому числі грошові суми у боржника відсутні.

Відомості про заставлене майно відсутні ( а.с. 120-123, том 1).

Провадження у даній справі про банкрутство було порушено на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; відповідно до частини 1 цієї статті, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи ( вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведенні неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом с тим, ухвала суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури - дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив с того, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив всі заходи з ліквідації банкрута. Взявши до уваги, що у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу.

Необхідними передумовами для звернення до суду з заявою на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" є дотримання боржником вимог ст.ст.105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.60 Господарського кодексу України щодо порядку добровільної ліквідації.

Зокрема, статтею 105 ЦК України передбачено:

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

- з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

- комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;

- комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (в ред. Закону України від 22.09.2011р. №3795-VI) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії встановлені законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в ред. Закону України від 22.09.2011р. №3795-VI).

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 60 Господарського кодексу України, встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом; орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію; ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до Закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки; одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання ( ч.5 ст.60 ГПК України в ред. Закон України №2756-VI від 02.02.2010р.).

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до пункту 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, заяву про припинення платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП.

Отже, на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Доказом подання ліквідатором до податкового органу заяви за формою №8-ОПП при зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом на підставі ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є надані суду заява про зняття з обліку за формою №8-ОПП, опис цінного листа про направлення вказаної заяви до Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська та поштова квитанція (а.с.45-47, том 1).

Враховуючи вищезазначені вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: 1) оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; 2) повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства; 3) складання проміжного ліквідаційного балансу та перевірки його органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання; 4) звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Наявність боргу у сумі 25 000, 0 грн. підтверджена заявником Договором №199 на юридичне обслуговування від 21.02.2011 року, Актом виконаних робіт від 22.03.2011 року на суму 25 000,0 грн., вимогою №50 від 29.03.2011 року, відповіддю на вимогу від 04.04.2011р. (а.с.26-30, т.1).

Ліквідатором в ході інвентаризації було встановлено, що загальна сума заборгованості складає 25 000,0 грн., боржник не має у власності майна, що підтверджено інвентаризаційними актами, проміжним ліквідаційним балансом, а також матеріалами справи підтверджено, що у боржника відсутні кошти для погашення заборгованості перед кредитором у сумі 25 000,0 грн.

Із заявою про визнання банкрутом заявник звернувся -07.08.2012 року, після двох місяців від розміщення в газеті «Днепр вечерний» від 06.06.2012 року №70 ( 12516), та оголошення у Бюлетню державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №215(15) від 05 червня 2012 року (а.с. 42-44, т.1).

Таким чином, господарським судом при прийнятті постанови встановлено наявність усіх підстав щодо порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом перевірки дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст.ст.105,110,111 ЦК України, ч.5 ст.60 ГК.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року по справі №29/5005/6761/2012 ТОВ "Агро Груп" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік; ліквідатором ТОВ "Агро Груп" призначено Жука О.М., зобов'язано вчинити певні дії.

Частинами 1,2,4,5 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До звіту ліквідатора товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Груп" серед інших документів надані ліквідаційний баланс та реєстр вимог кредиторів ( а.с.92-99, том 1).

З ліквідаційного балансу (а.с.96-98, том 1) вбачається, що у банкрута відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності та інші активи, які належать банкруту на праві власності чи повного господарського відання.

Відповідно до Реєстру вимог кредиторів визнані грошові вимоги кредитора ОСОБА_5 у сумі 25 000,0 грн., які підтверджені у повному обсязі.

Інших кредиторів в ліквідаційній процедурі не встановлено.

Згідно довідок КП "Дніпропетровського МБТІ" №12817 від 27.09.2012р., Дніпропетровського регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" №Ц/8968-15 від 24.09.2012р., Дніпропетровського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи №1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області №14/1РЕР-4153 від 27.08.2012р., Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області №1436/05/1 від 18.09.2012р. за боржником автотранспортних засобів і механізмів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок та іншого рухомого або нерухомого майна не зареєстровано.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешти в зазначених реєстрах інформація щодо обтяження майна банкрута відсутня.

Згідно довідки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №25680/10/192 від 12.10.2012р. за банкрутом відсутні зареєстровані відкриті рахунки в банківських установах.

Відповідно до вимог ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, кредитори не заявили свої претензії до боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ліквідатор вжив вичерпних заходів по виявленню майна боржника.

Щодо доводів скаржника про забезпечення проведення позапланової перевірки, судова колегія зауважує на наступне.

Згідно до листа Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.02.2013р. №46/1952 була перевірена заява Жука О.М. про втрату документів ТОВ "Агро Груп".

Заява про зняття з обліку форми №8-ОПП направлена боржником на адресу ДПІ - 01.06.2012р.

Ухвала про порушення справи про банкрутство ТОВ "Агро Груп" №29/5005/6761/2012 від 08.08.2012 р. отримана Лівобережною МДПІ -14.08.2012 р.(а.с.73, т. 1).

Постанова про визнання боржника банкрутом від 21.08.2012 р. у справі №29/5005/6761/2012 отримана Лівобережною міжрайонною ДПІ м.Дніпропетровська -31.08.2012 р. (а.с. 79, т.1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2012року зобов'язано Лівобережну міжрайонну ДПІ м. Дніпропетровська надати докази проведення перевірки банкрута. Зазначену ухвалу Лівобережною міжрайонною ДПІ м.Дніпропетровська отримано 23.10.12р. (а.с.135, т.1).

Відповідно до п.78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі реорганізації (крім перетворення), припинення юридичної особи, порушення провадження у справі про банкрутство або подання заяви про зняття з обліку платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.6 ст.78 Податкового кодексу України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу .

Пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України регламентовано, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків -не більш як на 5 робочих днів.

Згідно до п.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії податкових документів посадовій особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням, прізвища, ім'я, по батькові платника податків та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Вказаний акт суду не наданий, як і ненаданий наказ податкової на проведення позапланової документальної виїзної перевірки. Доказів звернення податкового органу до правоохоронних органів чи оскарження дій ліквідатора по ненаданню документів для перевірки чи з інших підстав суду також не надано. Скаржником не надано суду і доказів наявності у боржника будь-якого майна чи грошових коштів у боржника, за рахунок якого можливо погасити кредиторські вимоги та наявності самого боргу у боржника по податкам.

Лівобережною міжрайонною ДПІ м. Дніпропетровська надана довідка від 12.10.2012р. № 25680/10/192 про те, що станом на 10.10.2012 року у ТОВ "Агро Груп" податковий борг відсутній (а.с.110, т.1).

Крім того, слід зазначити, що ні в апеляційній скарзі ні в клопотанні від 13.09.2012 р. №22101/10/10-055 Лівобережна міжрайонна ДПІ м. Дніпропетровська не зазначила про стан звітності боржника перед податковим органом, які саме заходи були нею вжиті в межах її повноважень по проведенню перевірки у встановлені строки ст. 82 Податкового кодексу України та ст.105 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про порушення боржником статті 78 Податкового кодексу України в частині ненадання керівником боржника документів для проведення податкової перевірки можуть мати наслідки застосування фінансових санкцій до такого платника податків (його керівника), однак, не впливають на хід процедури ліквідації боржника та не перешкоджають можливості суду затвердити ліквідаційний баланс платника податків та припинити провадження у справі про банкрутство за відсутності майна у боржника. Отже, зазначені доводи є необґрунтованими в контексті скасування оскаржуваної ухвали про затвердження ліквідаційного балансу боржника.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Відповідно до п.2.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо).

Сама лише відсутність у Законі та ГПК України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. Закону України № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства боржника, в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону).

По даній категорії справ існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі № 27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, постанови Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №14/3257, по справі № 5005/3584/2011, від 25.12.2012 року №5017/2118/2012, №5006/27/67б/2012, №5017/2118/2012, від 18.12.2012 року №5006/1/10б/2012, №5006/27/55б/2012, від 13.12.2012 року №5023/2802/12, №Б24/015-12, від 10.01.2013р. №28/7-б, 25/5005/8151/2012, №5009/3564/12, від 15.01.2013р. №5009/2387/12).

Підстави для скасування оскаржуваної ухвали, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.49,99, 101-103, 105-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції в м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року у справі №29/5005/6761/2012 - залишити без змін.

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Повний текст постанови підписаний 20.02.2013 року.