Рішення

від 12.01.2009 по справі 29/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/122

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.01.09 р.                                                                                                       Справа № 29/122                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” м. Маріуполь

до відповідача: Житлово-комунального підприємства “Житловик” м. Маріуполь

про стягнення заборгованості у сумі 20358,37 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:       Богінська Т.М.- за довір.

від відповідача:   не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство “Маріупольтепломережа”                        м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Житлово-комунального підприємства “Житловик” м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 20358,37грн., з яких 11298,38 грн. – сума заборгованості за поставлену теплову енергію, 9059,99 грн. – пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 72 на відпуск теплової енергії від 01.10.2005р., рахунки, акти на включення опалення, акти на відключення опалення.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що договір № 72 від 01.10.2005р. припинив свою дію, але письмового відзиву по заявленим вимогам не надав.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі № 29/122 від 24.06.2008р. позовні вимоги Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” задоволенні повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2008р. у справі № 29/122 рішення господарського суду Донецької області скасовано, справу передано на новий розгляд.

Процесуальний строк вирішення справи продовжувався за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

01.10.2005р. між Комунальним комерційним підприємством “Маріупольтепломережа”  м. Маріуполь (Постачальник) та Житлово-комунальним підприємством “Житловик” (Споживач), був укладений договір № 72 на відпуск теплової енергії Житлово-комунальному підприємству “Житловик” від котельної 138 кв.

Відповідно до пункту 1.1. договору Постачальник подає теплову енергію для об'єктів Споживача, перерахованих в додатку до договору.

Згідно до Дислокації до договору № 72 від 01.10.2005р. постачання теплової енергії здійснювалося до майстерні оплювальна площа 121,4м2 та контори оплювальна площа 89,41м2, що розташовані за адресою вул. Артема, 58 в м. Маріуполі.   

Пунктом 2.2. договору встановлено, що нормативна тривалість опалювального періоду 183 дня. Початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконкомом. В разі збільшення опалювального періоду понад нормативного Споживач оплачує всю вартість фактично отриманої теплової енергії.

Згідно до п. 3.1., 3.2. Постачальник зобов'язується забезпечити безперебійне постачання теплової енергії об'єктів Споживача у відповідності з договором. Споживач зобов'язується щомісячно оплачувати послуги теплопостачання у відповідності з об'ємами теплоспоживання.

Кількість теплової енергії що відпускається Споживачу розраховується теплопостачальною організацією відповідно підключеним розрахунковим або проектними тепловими навантаженнями опалювальних зданій (споруд) у відповідності із “Нормами та вказаннями по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських зданій, а також господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204” , затверджені Держжилкоммунгоспом України 14.12.1993р., а при наявності засобів обліку – за приладами обліку, встановленим на тепловому вводі Споживача. Засоби обліку пломбуються у встановленому порядку (п.3.3.).

Відповідно до п. 4.1. Споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату по фіксованим тарифам, затвердженим Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені з розрахунку споживання теплової енергії в продовж всього опалювального періоду.

Постачальник зобов'язаний здійснювати перерахунок оплати з врахуванням реально виконаних зобов'язань з теплопостачання об'єкту на підставі двостороннього акту (п. 4.4. договору).

В підтвердження виконання договору з боку позивача надано акт про включення центрального опалення від 06.11.2007р. Вказаний акт підписаний уповноваженими особами з боку обох сторін та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Об'єкт відповідача, відповідно дислокації до договору № 72, контора та майстерні є вбудованими в житловий будинок № 58 по вул. Артема, в м. Маріуполь, загальною опалювальною площею 210,81 кв.м., та має єдину централізовану систему опалення, що підтверджується відповідною Схемою розміщення теплотраси від котельної № 24 по вул. Артема, 58 до будинків 72, 51, 59 по вул. Артема в місті Маріуполь.

За умовами пункту 4.7 договору на відпуск теплової енергії від 01.10.05р. № 72, Споживач зобов'язаний заздалегідь повідомити про зміни об'ємів теплоспоживання. Всі перерахунки здійснюються з моменту повідомлення про такі зміни.

Згідно довідки головного інженера ККП “Маріупольтепломережа” від 09.01.2009р. № 11/01 поставка теплової енергії на об'єкти ЖКП “Житловик” здійснюється  від ЦТП – 43 котельна 138 квартал. Об'єкти вбудовані, тобто знаходяться у житловому будинку та підключені до загальнобудинкової системи опалення, точка розподілу відповідальності – зріз фундаменту будинку. В спірний період теплова енергії на об'єкт відповідача подавалася безперебійно. Будь-яких письмових звернень від відповідача про неякісне опалення на об'єктах відповідача не надходило, у зв'язку з чим акти не складалися.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування заперечень, щодо неякісної поставки теплоносія, відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу в розумінні ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, незважаючи на те, що судом такі докази витребувались від сторін багаторазово відповідними ухвалами суду, зокрема, від 24.11.08р., 01.12.08р., 09.12.08р., 23.12.08р., 29.12.08р.

Факт надання теплової енергії відповідачу та її об'єми, що обумовлені договором від 01.10.05р. № 72, сторонами не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами.  

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно неякісної поставки теплоносія до його об'єктів теплопостачання в спірному періоду.

За змістом пунтку 4.1 договору, кількість поставляємої теплоенергії визначається розрахунковим шляхом, виходячи із кількості загальної площі опалення, яка скаладає 210,81 кв.м., та тарифу за 1 кв.м., який станом на момент укладання договору № 72 від 01.10.05р. складав 3,98 грн. Всього, договором передбачена сума до сплати за місяць 839,02 грн., крім того, податок на додану вартість – 167,80 грн.

Згідно до п. 4.6. договору в разі зміни тарифів, нові є обов'язковими для застосування сторонами.   

          Як вбачається з наданих позивачем документів, згідно рішення виконкому Маріупольської міської ради від 30.01.07р. № 29, діяв тариф на опалення за 1 кв.м. загальної площі – 7,98 грн. без ПДВ для інших споживачів, крім населення; згідно рішення від 28.02.08р. № 77, відповідно, - 13,09 грн. з ПДВ.

          Про зміну тарифів позивач належним чином письмово повідомив відповідача, про що свідчать реєстри листів про зміну тарифів споживачам за 01.02.07р., за 01.03.08р., поштова квитанція від 07.04.08р. № 2087.

Виходячи із діючих тарифів, позивачем були виставлені рахунки, які додані до матеріалів справи у спірному періоді, зокрема: від 27.11.2007р. на суму 1682,27грн., від 24.12.2007р. на суму 2018,72грн., від 24.01.2008р. на суму 2018,72грн., від 24.02.2008р. на суму 2018,72грн., від 26.03.2008р. на суму 2759,51грн., від 24.04.2008р. на суму 1379,75грн., а всього на загальну суму 11877,69грн.

Згідно до матеріалів справи станом на 01.11.2007р. відповідачем було здійснено попередню оплату на суму 579,31грн.

Тобто, з урахуванням переплати в 579,31 грн., заборгованість відповідача за виставленими рахунками у спірному періоді складає 11298,38 грн.

Однак за період з листопада 2007р. по квітень 2008р. відповідач всупереч умовам договору оплату послуг не здійснював, у зв'язку з чим за останнім обліковується борг в розмірі 11298,38грн., що підтверджено матеріалами справи.

Виконуючи, у відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки касаційної інстанції, дослідивши під час нового розгляду матеріали справи, докази та пояснення надані сторонами, з урахуванням всебічної та повної перевірки всіх фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового праву та інтересу. При цьому, пунктом 2 ст. 16 ЦК України, встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним, оскільки цією ж нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України також гарантується кожному суб'єкту господарювання та споживачу право на захист своїх прав і законних інтересів.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статті 11 ЦК України.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи відстуні будь-які докази оплати спірної суми заборгованості відповідачем за користування послугами опалення та отримання теплової енергії, такі обставини судом не встановлено, відповідачем не надано.   

Проаналізувавши умови договору, судом вставнлено, що відповідно до п. 5.1. договору від 01.10.05р. № 72, що укладений між сторонами, цей договір вважається укладеним строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені по взаємному погодженню сторонами в письмовій формі. Договір вважається продовженим на трой же строк та на тих же умовах, якщо за місць до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від договору або його перегляди.   

В поясненнях від 24.11.2008р. позивач вказує на той факт, що договір № 72 було укладено на 2 роки, тобто до 01.10.2007р. та відповідно до п. 5.1. договору останній є продовжений до 01.10.2009р., оскільки заяви за місяць до закінчення строку дії вказаного договору про відмову від договору або його перегляді від відповідача не надійшло. Крім того, вказує на те, що посилання відповідача на той факт, що вказана заборгованість виникла за договором № 135 від 01.08.2007р., є не обґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши зміст проекту договору № 135 на відпуск теплової енергії від 01.08.2007р., на який посилається відповідач як на підставу виникнення правовідносин між сторонами, судом встановлено, зазначений договір жодним чином не відноситься до даного спору.

Зокрема, предметом вказаного договору № 135 від 01.08.07р. є забезпечення Енергопостачальною організацією житлового фонду, який знаходиться на утриманні Обслуговуючої організації (ЖКП “Житловик”), тепловою енергією на потреби опалення та гарячого водопостачання для населення.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачається, що обслуговуюча організація, в межах тарифу затвердженого рішенням виконкому міської ради, зобов'язана здійснювати утримання та технічне обслуговування внутрибуденкових мереж теплопостачання та гарячого водопостачання та забезпечує розподілення та регулювання теплової енергії по стоякам центрального опалення та гарячого водопостачання, яка подається “Енергопостачальною організацією” до житлового будинку.   

Тобто, умови договору № 135 на відпуск теплової енергії від 01.08.2007р. направлені на врегулювання взаємовідносин між Енергопостачальною організацією та Балансоутримувачем житлового фонду, та регулює їх відносини, щодо постачання теплової енергії мешканцям (населенню) житлового фонду.

З огляду на вказане заперечення з цього приводу відповідача щодо припинення дії договору № 72 від 01.10.2005р. судом до уваги не приймається, оскільки договір № 135 ніяким чином не регулює взаємовідносини позивача та відповідача щодо постачання теплової енергії на об'єкти відповідача, що перелічені у дислокації та не є підставою для припинення дії договору № 72 від 01.10.2005р.

Будь-яких інших письмових доказів на підтвердження звернення до позивача з заявою про відмову від договору № 72 від 01.10.2005р. або про його перегляд сторонами до матеріалів справи не надано.  

Таким чином, за висновком суду договір № 72 від 01.10.2005р. є продовженим на строк 2 роки та діє до 01.10.2009р.

З огляду на викладене враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості за отриману теплову енергію вимоги позивача, що стягнення суми боргу в розмірі 11298,38грн., обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 9059,99грн., які нараховані позивачем згідно пункту 4.3. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за  період з 11.12.2007р. по 21.05.2008р.. то суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1 Закону України від 1999.05.20 “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

- сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

- за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Умовами договору № 72 від 01.10.05р., а саме п. 4.3. сторони домовилися що в разі не оплати рахунку в строк визначений договором Споживачу – суб'єкту підприємницької діяльності нараховується пеня в відповідності з Законом України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги” № 686-ХІV від 20.05.1999р. в розмірі 1% за кожен день прострочки.

Крім того, ч. 1 ст. 231 ГК України встановлено що законодавством щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Позивачем нараховується пеня в розмірі 1 % за кожний день прострочки, виходячи із пункту 4.3 договору та статті 1 Закону “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

У зв'язку з тим, що строки оплати послуг опалення у спірному періоді, згідно умов договору – пункту 4.1, виникли за листопад 2007 року – 11.12.07р., за грудень 2007 р. – 11.01.08р., за січень 2008р. – 11.02.08р., за лютий 2008р. – 11.03.08р., за березень 2008р. – 11.04.08р., за квітень 2008р. – 11.05.08р., то позивачем обґрунтовано взято до розрахунку пені період виникнення боргу саме з 11.12.07р., з 11.01.08р., з 11.02.08р., з 11.03.08р., з 11.04.08р., з 11.05.08р. й до 21.05.08р.

Проте, із розрахунку пені позивача видно, що ним не застосовано належним чином норма ст. 1 Закону “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” по сумам пені, що нараховані на борги у листопаді 2007р. та грудні 2007р., оскільки позивачем обчислюється пеня в розмірах 1763,20 на борг, що виник в листопаді 2007р. та 2623,40 грн. – на борг, що виник в грудні 2007р., що є більшим ніж 100% суми боргу за ці ж періоди. Тобто, судом обмежується сума пені нарахованої позивачем до сум боргу, що обліковується за ці періоди та підлягає задоволенню суми пені в розмірах за листопад 2007р. – 1102,96грн., за грудень 2007р. – 2018,72 грн.

В іншій частині розрахунок пені суд знаходить арифметично вірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають частковому розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

           Позов Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа”                    м. Маріуполь до Житлово-комунального підприємства “Житловик” м. Маріуполь про стягнення 20358,37 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-комунального підприємства „Житловик”  (87518,  вул. Артема, 58, м. Маріуполь, Донецька область, р/р 260032152662 в філії ЗАТ „Укрсоцбанк” в м. Маріуполь, МФО 334185, ОКПО 31190803) на користь Комунального комерційного  підприємства „Маріупольтепломережа” (87518,  вул. Гризодубовой, 1, м. Маріуполь, Донецька область р/р 26003480234000,  МФО 334970, ОКПО 33760279) заборгованість в розмірі 11298,38грн., пеню в розмірі 7795 грн., державне мито у сумі 190,93 грн. та витрати на інформаційно –технічне   забезпечення судового процесу у сумі 111,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.  

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя