Рішення

від 26.12.2008 по справі 12/41-08-4724

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/41-08-4724

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2008 р.Справа  № 12/41-08-4724

за позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача: малого приватного підприємства „Віола”

про виселення та стягнення

   Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Курлович О.О.  –довіреність від 26.12.2007р.;          

від відповідача: не з'явився.

          СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Відповідача –малого приватного підприємства „Віола” (надалі –МПП „Віола”), в якій просить суд виселити МПП „Віола” з нежитлового приміщення підвального поверху, загальною площею 20,90 м2, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 105 та стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендної плати в сумі 525,11 грн. та пеню в сумі 16,41 грн.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.12.2008р. наданими суду позивачем, листом головного управління статистики в Одеській області за № 01-02-119-3076 від 10.12.2008 р., а також поштовими повідомленнями, але у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123  до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20 листопада 2003 року між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (Орендодавець) та МПП „Віола” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 318/Ж/4, (надалі за текстом –Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення підвального поверху, загальною площею 20,9 м2, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Успенська, 105 під майстерню по ремонту взуття.

Пунктом 1.2 договору строк дії договору встановлено з 20.11. 2003 р.  по 24.01.2008 р.

Відповідно до п.2.2. цього договору за орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 31,76 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції.           Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Пунктом 2.4. вказаного договору визначено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пункт 3.3. договору надає Орендодавцю право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців або невиконання чи порушення умов цього договору Орендарем.

Згідно п.5.1. договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором, вина сторона відшкодовує іншій стороні збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно рішення Одеської міської ради від 27.06.2006р. №56-V „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій Орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси" Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міськради були передані функції орендодавця нежитлових приміщень, які раніше знаходились в управлінні районної адміністрації Одеської міської ради.

27.02.2008 р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 01-15/240 про відсутність наміру Представництва по управлінню комунальною власністю пролонгувати вищевказаний договір на новий термін та необхідність у термін до 15.03.2008 року передати Представництву ключі та спірний об'єкт за актом приймання –передачі, про надіслання якого свідчить реєстр про відправку з печаткою поштового відправлення № 39 в м. Одесі. Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії поштового повідомлення про вручення № 97-0181, лист відповідачем отримано 04.03.2008 р..

Враховуючи неповернення відповідачем орендованого приміщення після закінчення строку дії договору, несплату орендної плати за період з травня 2007 р. по січень 2007 р., а також плати за фактичне користування приміщенням, представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткову відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України яка повністю кореспондується із ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо орендар (наймач) продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень орендодавця (наймодавця) протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п.7.7. договору оренди після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на його продовження в разі належного виконання ним умов договору.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Цією нормою Закону передбачений порядок подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця так і орендаря на майно, передане в оренду.

Як вбачається із матеріалів справи позивач 27.02. 2008 р. надіслав відповідачу повідомлення про відмову в продовженні дії договору оренди на новий строк, звільнення орендованого приміщення та передачу ключів від приміщення за актом приймання-передачі, у зв'язку із закінченням 24.01.2008 р. строку дії договору оренди.

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що позивач як орендодавець не дотримався вимог ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлений місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку, та в установлений зазначеною нормою строк не попередив орендаря про припинення терміну дії договору, внаслідок чого договір оренди нежитлового приміщення № 318/Ж/4, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віола" 20.11. 2003 р., вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Зазначена позиція суду підтверджується і самим фактом звернення позивача до відповідача з повідомленням в порядку ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про закінчення строку дії договору та відмову від продовження дії договору на новий строк.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення відповідача з нежитлового приміщення підвального поверху, загальною площею 20, 9 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 105 відсутні.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, оплати за фактичне користування приміщенням та стягнення пені, суд визначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. (із змінами та доповненнями) у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В порушення умов 4.7 зазначеного договору відповідачем, ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у 15-ти денний термін зобов'язання з передачі позивачу приміщення за відповідним актом приймання-передачі виконано не було. Згідно наданого позивачем акту обстеження нежитлового приміщення підвального поверху, розташованого за адресою: м. Одеса вул.. Успенська, 105 від 02.10.2008 р. відповідач спірне приміщення за призначенням не використовує й на час розгляду справи не звільнив його.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

В порушення умов зазначеного договору, договірні зобов'язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 525, 11 грн. за період з 01.05.07 р. по 24.01.08. р. та заборгованість з оплати за фактичне користування спірним приміщенням у сумі 592, 53 грн. за період з 25.01.08 р. по 30.09.08. р.

Щодо плати за фактичне користування приміщенням суд вважає, що відповідно до п. 4.10. договору оренди у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Крім того, посилаючись на умови п.5.2. вищезазначеного договору Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, згідно розрахунку додатково було нараховано пеню в сумі 16, 41 грн. за період з 16.11.07 р. по 15.07.08 р.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Конституцією України та ст. 319 Цивільного кодексу України гарантується право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині стягнення з МПП „Віола” заборгованості по орендної плати в сумі 1117 грн. 64 коп. та пені в сумі 16 грн. 41 коп., підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 187 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 118 грн.

Керуючись  ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.  У позові відмовити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства „Віола” (65001, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 67а, кв.71 код 22478618) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 в ГУДКУ в Одеській області, ЗКПО 26302595)  - 1117 грн. 64 коп. (одна тисяча сто сімнадцять грн. 64 коп.) –орендної плати, 16 грн. 41 коп. (шістнадцять грн. 41коп.) –пені, 187 грн. (сто вісімдесят сім грн.) –витрат на оплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Цісельський О.В.