Постанова

від 12.05.2009 по справі 12/41-08-4724

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/41-08-4724

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.

Справа № 12/41-08-4724

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                      Андрєєвої Е.І.

Суддів:                              Мацюри П.Ф.,

                               Ліпчанської Н.В.,

При секретарі                     Юзьковій А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Курлович О.О.,

від відповідача –не з'явився,

від 3-ї особи –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 26.12.2008р.           

по справі № 12/41-08-4724

за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради

до МПП „Віола”

про виселення та стягнення  боргу,

встановив:

10.11.2008р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі - Представництво) звернулося у господарський суд Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства „Віола” (надалі –МПП „Віола”) з вимогами про виселення останнього з нежитлового приміщення підвального поверху, загальною площею 20,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 105, стягнення 525,11 грн. заборгованості по орендній платі, 16,41 грн. пені та 592,53 грн. плати за фактичне використання приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.12.2008р. (суддя  Цісельський О.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з МПП „Віола” на користь Представництва 1 117,64 грн. орендної плати, 16,41 грн. пені, 187 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, не погоджуючись з рішенням, оскаржило його в апеляційну інстанцію. Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права, просить його скасувати в частині відмови у виселенні та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Направлені на адресу МПП „Віола” повідомлення про день, час і місце розгляду справи, повернуті органами зв'язку до апеляційного суду за спливом строку зберігання з позначкою „адресат тимчасово відсутній” та „залишено повідомлення”. Направлена на адресу відповідача телеграма повернулась до суду з відміткою про те, що вона не вручена, оскільки за адресою двері зачинено, а адресат на повідомлення за телеграмою не з'являється.

Представником позивача надані витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також відповідь адресного бюро УМВС України в Одеській області, з яких вбачається, що адреса МПП „Віола” та її керівника не змінювалась.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то колегія суддів примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуті органами зв'язку, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, вважає належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення МПП „Віола” про вчинення певних процесуальних дій та визнає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, представник якої також неодноразово не з'являвся у судові засідання, не повідомляв суд про причини своєї неявки, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання. Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу і у відсутності  зазначеної особи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та, що встановлено місцевим судом, 20.11.2003р. між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (Орендодавець) та МПП „Віола” (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 318/Ж/4. За умовами даного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування під майстерню по ремонту взуття нежитлове приміщення підвального поверху, загальною площею 20,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 105.

Строк договору визначений до 24.01.2008р.

Орендна плата за договором  встановлена  за перший місяць - 31,76 грн. без ПДВ та врахування індексу інфляції. За кожен наступний місяць орендна плата повинна визначатись шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції

Відповідно до п. 2.4 договору орендар зобов'язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців, або невиконання чи порушення умов цього договору Орендарем.

На підставі  п. 4.10 договору, сторони узгодили, що у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендодавцю орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у відповідності з чинним законодавством (п.5.1 договору), а за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.5.2 договору).

Рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 р. за № 56-Y „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій Орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси” Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради були передані функції орендодавця нежитлових приміщень, які раніше знаходились в управлінні районних адміністрацій Одеської міської ради.

В зв'язку з тим, що строк договору оренди закінчився 24.01.2008 р., Представництво листом від 27.02.2008 р. за вих. № 01-15/240 повідомило Орендаря про те, що договір оренди № 318/Ж/4 від 20.11.2003 р. на новий строк продовжуватись не буде та запропонувало у термін до 15.03.2008 р. повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі.

Як свідчить повідомлення, Орендар отримав вищезазначену претензію 07.03.2008р.

В зв'язку з тим, що Орендар приміщення не повернув, а також не сплачував орендну плату з травня 2007р. по січень 2008р., Представництво звернулось до господарського суду з позовом про виселення МПП „Віола” з орендованого приміщення та стягнення 525,11 грн. заборгованості по орендній платі. Крім того, позивач нарахував відповідачу 16,41 грн. пені та 592,53 грн. плати за фактичне використання приміщення за період з 25.01.2008р. по 30.09.2008р.

Вирішуючи позов, господарський суд виходив з того, що відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 5 ст. 762, п.1 ст. 530 ЦК України, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням, а тому правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення боргу.

Висновки суду щодо стягнення з відповідача  592,53 грн. плати за фактичне використання приміщення за період з 25.01.2008р. по 30.09.2008р. також обґрунтовані і правомірні, оскільки п. 4.10 договору передбачено, що у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендодавцю орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Що стосується задоволення позову в частині стягнення 16,41 грн. пені, то судова колегія також погоджується з висновком суду, оскільки ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачена сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платник сплачує на користь одержувача коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши дані щодо облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення платежу, а також правильність її розрахунку, судова колегія дійшла висновку про правомірність її нарахування та правильність визначення її розміру.

Задовольняючи позов в частині стягнення сум, суд в мотивувальній частині рішення зазначає про відсутність підстав для задоволення позову щодо виселення орендаря з орендованого ним приміщення. В обґрунтування своїх висновків, послався на те, що позивач не дотримався вимог ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, якою встановлений місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку, та в установлений зазначеною нормою строк не попередив орендаря про припинення терміну дії договору, внаслідок чого договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З цих підстав місцевий суд не взяв до уваги лист позивача від 27.02.2008р. за вих. № 01-15/240, яким він повідомив Орендаря про те, що договір оренди № 318/Ж/4 від 20.11.2003р. на новий строк продовжуватись не буде та запропонувало у термін до 15.03.2008р. повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі.

З такими висновками суду  не може погодитись судова колегія, оскільки судом не взяті до уваги й інші обставини, на які в позовній заяві послався позивач та,  які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”(надалі - Закону) істотною умовою договору оренди, зокрема, є виконання зобов'язань.

Як зазначалось вище, пунктом 3 ст. 18 Закону до основних обов'язків орендаря віднесено своєчасне та в повному обсязі внесення плати за користування приміщенням.

Статтею 29 Закону передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди,  в тому числі за  зміну  або  розірвання  договору  в  односторонньому  порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін, а на  вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за  рішенням  суду  у  разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі в разі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, передбачене й статтею 782 ЦК України. У  разі  відмови  наймодавця  від договору найму договір є розірваним з моменту одержання  наймачем  повідомлення  наймодавця про відмову від договору.

Як свідчать матеріали справи, МПП „Віола” не платило орендну плату з  травня 2007р. по січень 2008р., тобто, строк не плати значно більший, ніж передбачений законодавством. Після закінчення строку дії договору Орендар продовжував не платити орендні платежі, а на вимогу Орендодавця звільнити орендоване приміщення відповіді не надав та приміщення за актом, як те передбачено договором та законодавством, не передав.

Наявність заяви позивача про намір припинити договір доводить волевиявлення позивача про відмову  від договору найму (оренди) та від продовження дії договору оренди, а поштове повідомлення про отримання даної заяви відповідачем свідчить про обізнаність орендаря про наміри орендодавця та вимогу повернути об'єкт оренди, у зв'язку з чим договір оренди № 318/Ж/4 від 20.11.2003р. припинив свою дію 24.01.2008р., внаслідок спливу строку, на який він був укладений, та відмови наймодавця від договору найму (оренди). Тому відповідач повинен був повернути орендоване майно позивачеві за актом прийому-передачі у 15-денний термін після закінчення строку дії договору, тобто в строк не пізніше 09.02.2008р. на підставі п. 4.7 договору та ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Судовою колегією не береться до уваги те, що повідомлення було надіслане орендарю лише 27.02.2008р., навпаки, його наявність розцінюється як відмова орендодавця від продовження договору оренди.  Крім того, матеріали справи не свідчать про те, що орендар заперечував проти припинення дії договору внаслідок закінчення його строку.

До того ж, як вбачається з акту обстеження орендованого приміщення від 02.10.2008р., при неодноразових виїздах комісії орендаря на об'єкт було встановлено, що приміщення замкнене та орендарем не використовується.

Приймаючи до уваги, що відповідач орендоване приміщення не звільнив та юридично продовжує ним користуватись без будь-яких правових підстав, то позовні вимоги Представництва щодо виселення орендаря підлягають задоволенню.

Що стосується рішення суду в зазначеній частині, то воно, крім того, прийняте судом в порушення вимог п.4 ч.1 ст.84 ГПК України, оскільки суд не виклав свого висновку в резолютивній його частині. Разом з тим, приймаючи до уваги, що в мотивувальній частині рішення суд мотивував  свій висновок  та вважав, що позовні вимоги  в  частині виселення відповідача не підлягають задоволенню, в резолютивній частині рішення суду позов задовольнив частково, то  таке рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю, в тому числі, в частині виселення орендаря з орендованого ним приміщення.

На підставі викладеного, та, керуючись  ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

          Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 26.12.2008р. у справі № 12/41-08-4724 частково скасувати –в частині відмови у позові та в цій частині постановити нове, яким позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити повністю.

Виселити Мале приватне підприємство „Віола” з нежитлового приміщення підвального поверху, загальною площею 20,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 105, та передати зазначене приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

В іншій частині рішення залишити без змін.

          Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.          

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

Головуючий                                                                                Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                          П.Ф.Мацюра

                                                                                          Н.В. Ліпчанська