Рішення

від 14.02.2013 по справі 910/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3 14.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ»

до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 23 497,39 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Ярина О.А. (дов. від 11.12.2012)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування» (надалі - ПрАТ «СК «АХА страхування», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - ВАТ НАСК «Оранта», відповідач) про стягнення 23 497,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.01.2013 порушено провадження у справі № 910/3, розгляд справи призначено на 29.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 29.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.01.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалою розгляд справи відклав на 14.02.2013.

Представник позивача в судове засідання 14.02.2013 з'явився, дав лдодаткові пояснення.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 14.02.2013 вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, але через канцелярію суду 12.02.2013 подав відзив на позовну заяву.

Місцезнаходження відповідача є: 01032, м.Київ, Голосіївський р-н, вул. Жилянська, буд.75.

Ухвала суду від 29.01.2013 за вказаною адресою отримана відповідачем 08.02.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 3746961 9 ( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2009 між ЗАТ «Страхова компанія «АХА страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АХА страхування» та Кочедиковою Оленою Анатоліївною (надалі - страхувальник) було укладено Договір страхування № 100а/09 кр(во), за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля «Тойота», д.н. АК 0338 ВС .

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

07.10.2009 по вул. Саксаганського в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Тойота», д.н. АК 0338 ВС та «ЛАЗ», д.н. 07353 КА , який знаходився під керуванням Кісельова Леоніда Єгоровича.

Із довідки УДАІ ГУМВС України в м. Києві № 8491172 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «ЛАЗ», д.н. 07353 КА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Тойота», д.н. АК 0338 ВС, знаходився під керуванням громадянина Кісельова Л.Є.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2009 (справа № 3-11275/09) Кісельова Л.Є. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Тойота», д.н. АК 0338 ВС , а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно до Звіту № 1087 від 13.11.2009 , наданим ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 24 038,50 грн. (копія в матеріалах справи).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту № 100а/09 кр(во) від 28.12.2009, розрахунку суми страхового відшкодування від 26.01.2010, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 23 497 (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 39 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 352 від 02.02.2010.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ за полісом № ВВ/8463887 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 23 497,39 грн . право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Кісельова Л.Є. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ЛАЗ», д.н. 07353 КА ним відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Кісельова Л.Є., як власника даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована ВАТ НАСК «Оранта» згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8463887, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-5/2155 від 29.01.2013.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Щодо пояснень відповідача про добровільне врегулювання спору та перерахування відповідачу 23497, 39 грн. за платіжним дорученням №85810 то суд зазначає, що отримання коштів не підтверджує позивач . Окрім цього вказане платіжне доручення немає дати, відсутня печатка позивача і банку та докази проведення цієї операції банком.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м.Київ, Голосіївський р-н, вул. Жилянська, буд.75; ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» (04070, м. Київ, Подільський р-н, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 23 497 (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 20.02. 2013