Постанова

від 14.02.2013 по справі 5015/3886/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.13 Справа № 5015/3886/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Стрийлісопродукт" фірми "Лайстенфабрік Арнольд Деппе ГмбХ і Ко" за №75 від 10.12.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 14.11.2012р. у справі № 5015/3886/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

до відповідача дочірнього підприємства "Стрийлісопродукт" фірми "Лайстенфабрік Арнольд Деппе ГмбХ і Ко", с.Добряни Стрийського району Львівської області

про стягнення 56 954,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3.

від відповідачів не з ?явився

Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2012р. у справі № 5015/3886/12 (суддя Сухович Ю.О.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі-ФОП ОСОБА_3) задоволено, присуджено до стягнення з державного підприємства «Стрийлісопродукт» фірми "Лайстенфабрік Арнольд Деппе ГмбХ і Ко" на користь позивача 56 954,60грн. боргу та 1609,50грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.01.2013р. виправлено описку в п.2 резолютивної частини рішення, а саме, організаційну форму відповідача змінено з державного підприємства на дочірнє підприємство (а.с.84).

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриману по видаткових накладних продукцію підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з врахуванням положень ст. ст. 525, 530, 625, 627, 655, 663 ЦК України та ст.193 ГК України .

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить таке скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не взяв до уваги, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу лісопродукції є нікчемним, оскільки не визначає умови щодо подання продавцем документів, які свідчать про походження лісоматеріалів, з яких виготовлялась продукція, що є порушенням Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», постанови Кабінету міністрів України від 21.12.2005р. за №1260, наказу Деркомлісгоспу від 07.09.2009р. за №230.

Окрім того, в доповненні до апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала суду від 02.01.2013р. про виправлення описки прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.89 ГПК України, а саме, заява позивача про виправлення описки прийнята до розгляду без доказів направлення копії такої заяви відповідачу, не було прийнято ухвали про прийняття такої заяви позивача до розгляду, ухвала про виправлення описки прийнята без виклику сторін в судове засідання та за відсутності справи.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.92-93) та усними поясненнями представника в судових засіданнях, зокрема, зазначив про безпідставність доводів скаржника, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду не виконав, участь повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. адресату (а.с.73).

За відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, а також зважаючи на строк вирішення апеляційної скарги, встановлений ст.102 ГПК України, судова колегія ухвалила розглянути справу за відсутності представника скаржника на підставі наявних матеріалів справи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

11.04.2012р. між дочірнім підприємством "Стрийлісопродукт" фірми "Лайстенфабрік Арнольд Деппе ГмбХ і Ко" (покупець по договору, відповідач у справі) та ФОП ОСОБА_3 (продавець по договору, позивач у справі) було укладено договір купівлі-продажу №21, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та заплатити за нього на умовах договору (а.с.14-16).

Згідно п.2.1., п.2.2.1. та п.2.2.2. договору найменування товару: дошка букова обрізна. Одиниця виміру кількості товару м 3 (метр кубічний). Загальна кількість товару становить 1 000 м 3 .

Пунктом 3.1. сторони погодили, що місце фактичної здачі-приймання товару - склад покупця в с.Добряни (Львівської області), вул. Стрийська, 3А. Перехід права власності та всіх ризиків на товар від продавця до покупця здійснюється в момент підписання уповноваженим представником покупця накладної.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. договору, ціна 1 м 3 дошки букової обрізної визначається згідно специфікації. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом прямого безготівкового банківського переказу (платіжним дорученням) на поточний рахунок продавця в уповноваженому банку після здійснення поставки товару в порядку 100% оплати протягом 14 банківських днів з моменту прийому товару.

Згідно п.5.1.1. та п.5.2.1. договору продавець зобов'язаний передати покупцю товар та документи на нього в обумовлений із покупцем день та за умови дотримання п.4 даного договору. Покупець зобов'язаний оплатити товар згідно п.4 даного договору.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 100 536,10 грн., що підтверджується накладними, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.17-21).

Вартість отриманого товару відповідачем оплачена частково в розмірі 43581,50грн.

Направлена на адресу відповідача претензія №1 від 17.07.2012р. з вимогою оплатити вартість отриманої продукції (а.с.12-13), залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача 56954,60грн. боргу в судовому порядку.

Судова колегія заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення та ухвали - відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договору купівлі-продажу, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору купівлі-продажу, поставив відповідачу товар, який відповідачем оплачено частково.

Факт поставки товару позивачем на загальну суму 100536,10грн. підтверджується видатковими накладними №1/11 від 11.04.2012р. на суму 37 863,85 грн., №1/27 від 27.04.2012р. на суму 30 012,25 грн., №1/11 від 11.05.2012р. на суму 13 569,25 грн., №1/18 від 18.05.2012р. на суму 12 100,45 грн., №1/06 від 01.06.2012р. на суму 6 990,30 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (а.с. 17-21, 36). Факт отримання товару на вказану суму не заперечується відповідачем.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей, та відповідно, виникнення зобов?язання по оплаті вартості отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, п.4.2. договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом прямого безготівкового банківського переказу (платіжним дорученням) на поточний рахунок продавця в уповноваженому банку після здійснення поставки товару в порядку 100% оплати протягом 14 банківських днів з моменту прийому товару.

Відповідачем доказів оплати товару не долучено до матеріалів справи як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем умов договору та наявності заборгованості в розмірі 56954,60грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, який на момент розгляду справи є чинним, частково виконаний сторонами, у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та не розірваний (докази протилежного в матеріалах справи відсутні).

Отже, факт порушення зобов ??язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростований скаржником (відповідачем), доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору (претензія №1 від 17.07.2012р.), які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Що стосується доводів скаржника про нікчемність договору купівлі-продажу, оскільки таким не визначено умови щодо подання продавцем документів, які свідчать про походження лісоматеріалів, з яких виготовлялась продукція, то судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний прав чин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.3, 5 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ст.627, ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд прийшов до висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу право відповідача порушено не було, зокрема, при укладенні договору між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору; таке укладення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства та волевиявлення сторін. Окрім того, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов договору, натомість, відповідач взятих на себе зобов'язань по договору не виконав, повну суму коштів не сплатив.

Окрім того, відповідачем товар прийнятий по кількості та якості, що підтверджується підписом повноважного представника та відтиском печатки підприємства на накладних. Доказів повернення товару чи відмови від прийняття товару матеріали справи не містять.

Доводи скаржника про те, що ухвала суду від 02.01.2013р. про виправлення описки прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.89 ГПК України, а саме, заява позивача про виправлення описки прийнята до розгляду без доказів направлення копії такої заяви відповідачу, не було прийнято ухвали про прийняття такої заяви позивача до розгляду, ухвала про виправлення описки прийнята без виклику сторін в судове засідання та за відсутності справи, також вважається судовою колегією безпідставними, оскільки норми ст.89 ГПК України в частині виправлення описки не містять вимог щодо направлення стороною копії заяви про виправлення описки іншій стороні, прийняття ухвали про прийняття такої заяви до розгляду, а також щодо розгляду заяви в судовому засіданні з викликом сторін.

Окрім того, згідно п.13 ч.1 ст.106 ГПК України, ухвала про виправлення описки в рішенні суду оскаржується окремо від рішення місцевого господарського суду, однак, скаржником в порядку, визначеному розділом ХІІ ГПК України, не оскаржена.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд прийшов до висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу право відповідача порушено не було, зокрема, при укладенні договору між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору; таке укладення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства та волевиявлення сторін. Окрім того, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов договору, натомість, відповідач взятих на себе зобов'язань по договору не виконав, повну суму коштів не сплатив.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Судові витрати з розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2012р. у справі №5015/3886/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.02.2013р.