Рішення

від 19.01.2009 по справі 25/21-08-5006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/21-08-5006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2009 р.Справа  № 25/21-08-5006

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетон-Сервіс”, м. Одеса

      до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемент”, м. Одеса

      про стягнення  безпідставно отриманих 73526,23 грн.

Суддя:  Малярчук І.А.

В  судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Яковлєва А.О., довір. від 14.11.08 р.

Відповідача: Тарасенко В.С., довір. від 23.09.08 р.

В судовому  засіданні  суду 19.01.09 р. приймали участь представники:

Від позивача: Яковлєва А.О., довір. від 14.11.08 р.

Відповідача: Тарасенко В.С., довір. від 23.09.08 р.

Суть спору: про стягнення  з ТОВ „Цемент” на користь ТОВ „Бетон-Сервіс” безпідставно отриманих грошових коштів у вигляді орендних платежів в розмірі 73526,23грн.

Позивач, на заявлених позовних вимогах наполягає, в судовому засіданні, яке відбулось 19.01.09 р., в усній формі остаточно уточнив зміст заявлених позовних вимог, виклавши їх у вищенаведеній редакції та  подав до суду як додаток до клопотання від 12.01.09 р. вх. № 369  докази оплати відповідачу орендних платежів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у вигляді орендних платежів за нікчемним договором оренди  в сумі 73526,23 грн. позивач відмічає, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.08 р. по справі № 20\209-08-4195 було встановлено нікчемність договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.04 р., у зв'язку з чим у ТОВ „Цемент”  відсутні правові підстави набуття орендної плати за цим договором в розмірі 73526,23 грн. Звідси, позивач з посиланням на положення ст.ст.215, 220, п.п.1, 5 ст.216, п.1 ст.236,  ст.1212 ЦК України вважає, що як наслідок недійсності нікчемного договору, відповідач має повернути отриману ним без достатніх на то правових підстав, орендну плату в розмірі 73526,23 грн.

Відповідач, заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду відзив на позов від 22.12.08 р. вх. № 26462, де зазначає, що ТОВ „Цемент” було отримано за договором майнового найму № 071/06/04 від 01.06.04 р. та акту приймання-передачі від 01.06.04 р. у користування склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 кв.м., розташований за адресою м.Одеса, вул.Хуторська, 70, яким він користувався  на протязі декількох років до тих пір доки рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.08 р. було встановлено нікчемність договору майнового найму та виселено ТОВ „Бетон-Сервіс” з цього приміщення. Нараз, якщо позивач наполягає на отриманні від відповідача перерахованих грошових коштів, які були сплачені в якості орендної плати за договором майнового найму від 01.06.04 р., то відповідно до ст.216 ЦК України  ТОВ „Бетон-Сервіс” повинен відшкодувати вартість користування майном відповідача за цінами, які існують на момент відшкодування.

Між тим, як відмічає ТОВ „Цемент”, фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його нікчемності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна не можливо повернути в первісне положення.

Крім того, в судовому засіданні 19.01.09 р., з огляду на уточненні позивачем, відповідно до вимог суду, позовні вимоги як стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 73526,23 грн., відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що позивач не довів належними доказами саме оплату орендних платежів в сумі 73526,23 грн., оскільки подані до позовної заяви платіжні документи в призначеннях платежу містять визначення оплати не тільки орендних платежів а й інших платежів за отримані послуги, в тому числі за водопостачання, оренду автомобіля і т.д., у зв'язку з чим вважає недоведеними заявлені ТОВ „Бетон-Сервіс”вимоги. При цьому ТОВ „Цемент” також відмічає, що не взмозі чітко визначитись щодо отриманих ним від позивача орендних платежів з підстав не збереження у нього рахунків, на яких є посилання в платіжних документах.

В порядку ст. 77 ГПК України  судом оголошувались перерви в судовому засіданні з 12.01.09 р. по 16.01.09 р., з 16.01.09 р. по 19.01.09 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

01.06.04 р. між ТОВ „Цемент” (Орендодавець) та ТОВ „Бетон-Сервіс” (Орендар) був укладений договір № 071/06/04, п. 1.1. якого передбачено, що відповідно до умов цього договору Орендодавець зобов'язується передати, в Орендар прийняти у тимчасове користування майно: склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 кв.м., розташований за адресою 65055, м. Одеса, вул. Хуторська, 70, промислова зона.

Відповідно до п. 3.1. договору майнового найму від 01.06.04 р. № 071/06/04 майно передається по акту приймання-передачі протягом п'яти днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Фактичну передачу ТОВ „Цемент” майна в оренду та прийняття його ТОВ „Бетон-Сервіс” в користування, безпосереднє користування позивачем об'єктом, підтверджують поданий відповідачем до матеріалів справи акт приймання-передачі майна  до договору оренди (майнового найму) № 071/06/04 від 01.06.04р, підписаний сторонами договору 01.06.04 р., платіжні доручення ТОВ „Бетон-Сервіс”  щодо перерахування  ТОВ „Цемент” орендних платежів № 469 від 20.09.04 р., № 157 від 18.02.05 р., № 222 від 10.03.05 р., № 251 від 17.03.05 р., № 582 від 16.06.05 р., № 782 від 19.08.05 р., № 936 від 25.10.05 р., № 947 від 01.11.05 р., № 334 від 20.06.07 р., № 458 від 23.05.05 р., загалом на суму 73526,23 грн., банківські виписки, довідка АК „Південний” від 08.01.09 р. № 0-18-210БТ, акти виконаних робіт № 228 від 31.05.07 р., № 183 від 30.04.07 р., № 136 від 31.03.07 р., № 92 від 28.02.07 р., № 14042 від 31.01.07 р., № 195 від 30.04.06 р., № 364 від 31.05.06 р., № 467 від 30.06.06 р., № 552 від 31.07.06 р., № 661 від 31.08.06 р., № 803 від 30.09.06 р., № 920 від 31.10.06 р., № 1021 від 30.11.06 р., № 1072 від 29.12.06 р., де зазначено суму платежів за оренду складу загалом в розмірі 14000 грн.

Господарським судом Одеської області розглядався господарський спір про виселення ТОВ „Бетон-Сервіс” з нежитлового приміщення (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв.м., розташований за адресою м. Одеса, вул. Хуторська. 70, за результатами розгляду якого судом було прийнято рішення від 12.11.08 р. по справі № 20/209-08-4195 за позовом ТОВ „Цемент” до ТОВ „Бетон-Сервіс” згідно якого задоволено позов позивача повністю, виселено ТОВ „Бетон-Сервіс” з нежитлового приміщення (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв.м.,  розташованого за адресою м. Одеса, вул.Хуторська, 70.

Так, в мотивувальній частині вищезазначеного судового рішення встановлено, що оскільки договір майнового найму № 071/06/04 від 01.06.04 р. нежитлового приміщення зі строком дії більше ніж один рік не посвідчений нотаріально, як це визначено чинним законодавством, він є нікчемним та не створює відповідно до п.1 ст.216 ЦК України правових наслідків,  у зв'язку з чим, правові підстави знаходження відповідача у нежитловому приміщенні відсутні, тому  ТОВ „Бетон-Сервіс”  підлягає виселенню із оспорюваного об'єкту.

З огляду на встановлену судом в рішенні від 12.11.08 р. нікчемність договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.04 р., ТОВ „Бетон-Сервіс”, з посиланням на положення п.1 ст.236, ч.1 ст.216, ст. 1212 ЦК України   вважає, що так як нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, тобто з 01.06.04 р., то кожна сторона за недійсним правочином має повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, у зв'язку з чим просить суд стягнути з ТОВ „Цемент” безпідставно набуті грошові кошти у вигляді оплачених орендних платежів в сумі 73526,23грн.

Проаналізувавши вищенаведені обставини справи, наявні в матеріалах справи документи, викладені сторонами доводи, вимоги чинного законодавства, в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених ТОВ „Бетон-Сервіс” позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно п.1, 2, 4 ст. 202 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення  цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 п.2 ст. 215 та п.1 ст.220 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемній правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній   роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент  відшкодування ( п.1 ст.216 ЦК України).

Згідно п.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Правова природа правовідносин в сфері найму визначена главою 58 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ст.759, ч.1 п.1 ст.760, ч.1 п.1, п.5 ст.762 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.  Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст.793 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору найму від 01.06.04 р. № 071/06/04, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (п.1 ст. 795 ЦК України).

Так, ч.ч. 1, 2 п.3.2. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”  передбачено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.... Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. ...

Аналіз законодавства, зроблений судом вище, дає підстави дійти до висновку, що встановлена судом в мотивувальній частині рішення від 12.11.08 р. по справі № 20/209-08-4195 нікчемність договору  майнового найму від 01.06.04 р. № 071/06/04, який за своєю правовою природою не передбачає можливість повернення одержаного за таким правочином, тобто вже здійснене однією із сторін, в даному випадку ТОВ „Бетон-Сервіс”, користування, та отримання іншою стороною, ТОВ „Цемент”, орендної плати в сумі   заявлених позивачем позовних вимог. В контексті зазначено, є безпідставним застосування до даних правовідносин положень п.1 ст. 1212 ЦК України, яким визначено, що особа, яка  набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Звідси, на думку суду, викладена позивачем правова позиція  заявлених позовних вимог щодо стягнення з ТОВ „Цемент” 73526,23 грн., як безпідставно набутих грошових коштів у вигляді отриманих  орендних платежів є необґрунтованою.

Крім того, є недоведеними ТОВ „Бетон-Сервіс” позовні вимоги щодо заявленої до стягнення суми, яка згідно уточнених в усній формі в судовому засіданні 19.01.09 р. представником позивача позовних вимог, визначена в розмірі 73526,23 грн., оскільки поданні останнім до позовної заяви, як докази в підтвердження проведених орендних платежів платіжні доручення № 469 від 20.09.04 р., № 157 від 18.02.05 р., № 222 від 10.03.05 р., № 251 від 17.03.05 р., № 582 від 16.06.05 р., № 782 від 19.08.05 р., № 936 від 25.10.05 р., № 947 від 01.11.05 р., № 334 від 20.06.07 р., № 458 від 23.05.05 р., загалом на суму 73526,23грн., в призначеннях платежу містять відомості про здійснення оплати згідно рахунків, не наданих  сторонами до матеріалів справи, та оплату за оренду автомобілів, оплату за отриманий цемент, за послуги водопостачання та водокористування, за здійснений аналіз золи, за зважування, тобто є неналежними та недопустимими доказами. Також, подані сторонами до матеріалів справи лист АБ „Південний” від 08.01.09 р. № 0-18-210БТ, та банківська виписка з поточного рахунку ТОВ „Цемент”  містять різні відомості щодо суми оплачених останньому позивачем орендних платежів.

За таких обставин,  суд не взмозі встановити, яку саме суму платежів було проведено ТОВ „Бетон-Сервіс” як плату за оренду приміщень, звідси, є недоведеними позивачем позовні вимоги щодо безпідставності набуття ТОВ „Цемент” грошових коштів саме у вигляді отриманих орендних платежів в розмірі 73526,23 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає заявлені ТОВ „Бетон-Сервіс” позовні вимоги про стягнення  з ТОВ „Цемент” на користь ТОВ „Бетон-Сервіс” безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 73526,23 грн. необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні в повній мірі.

Відповідно до ст.49 ГПК України у випадку відмови позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст. 82 - 85 ГПК  України, суд, -

                     ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову ТОВ „Бетон-Сервіс” повністю.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                       Малярчук І.А.