Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-17883/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2013 року 16:26 № 2а-17883/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Романової І.М.,

від відповідача: Чарковської Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембуд-2000» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2012 року №0000412207 та №0000422207, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецрембуд-2000» (далі - позивач, ТОВ «Спецрембуд-2000») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2012 року №0000412207 та №0000422207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2012 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Екосвіт Україна», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Екосвіт Україна», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому він не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань постачальником контрагента позивача.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що отриманий від ТОВ «Екосвіт Україна» товар - будівельні матеріали (електроди, кабель, болти будівельні з гайками та шайбами, ковер, наконечники, потверджувач, смола епоксидна, стрічка ізоляційні, глина бентонітова, бітум) були використані ним у власній господарській діяльності: із залученням вказаних будівельних матеріалів позивачем були здійснені роботи з капітального ремонту анодного контуру засобів електрохімічного захисту газопроводів від корозії, на виконання договору, укладеного між позивачем і публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної із ТОВ «Екосвіт Україна», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання недійсним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Позивач вказував, що операції між ТОВ «Спецрембуд-2000» та ТОВ «Екосвіт Україна» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та є реальними, а тому висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного з вказаним контрагентом є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 143 859,00 грн., сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Екосвіт Україна» (код ЄДРПОУ 37119024), правочин з яким є нікчемним, оскільки фактично господарських операцій з придбання товарів не відбувалося, що свідчить про протиправність такого правочину, укладеного з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

В обґрунтування даних висновків відповідач зазначав, що в актах ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 03.02.2012 р. №102/3-23-30-37119024 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екосвіт Україна» (код ЄДРПОУ 37119024) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд лайн Хмельницький» (код ЄДРПОУ 25908315) за липень 2011 року» та актом від 02.11.2011 р. №1280/3-23-40 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП «Трейд лайн Хмельницький» (код ЄДРПОУ 25908315) щодо підтвердження господарських відносин за липень 2011 року» вказувалося на неможливість здійснення ТОВ «Екосвіт Україна» господарської діяльності, зокрема з придбання будівельних матеріалів у постачальника - ДП «Трейд лайн Хмельницький», оскільки останній має ознаки фіктивності.

Також, відповідач вказував на заниження позивачем валових витрат у зв'язку з віднесенням до їх складу витрат по господарських операціях з ТОВ «Екосвіт Україна», які були фіктивними.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «Спецрембуд-2000» (код ЄДРПОУ 31035871) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 07.08.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (том І, а.с. 27).

ТОВ «Спецрембуд-2000» перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 08.08.2000 року за №2193, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків (том І, а.с.46), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №36735698 (том І, а.с.29), індивідуальний податковий номер 310358726544.

У період з 22.11.2012 року по 28.11.2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спецрембуд-2000» (код ЄДРПОУ 31035871) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Екосвіт Україна» (код ЄДРПОУ 37119024) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05.12.2012 року №1024/22-7/31035871 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І а.с.13-25.

18 грудня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000422207, яким позивачу за порушення п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 179 824,00 грн., з яких 143 859,00 грн. - основного платежу та 35 965,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.11) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000412207, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 165 437,00 грн. за основним платежем, штрафні санкції не застосовані (том І, а.с. 53, 54).

Проведеною перевіркою з питань взаємовідносин ТОВ «Спецрембуд-2000» з його контрагентом - ТОВ «Екосвіт Україна» (код ЄДРПОУ 37119024) за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року, встановлено завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 143 859,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 165 437,00 грн., оскільки ТОВ «Екосвіт Україна» має ознаки фіктивного підприємства, а всі укладені ним угоди не спричинили реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними по ланцюгу постачання робіт та послуг.

Вищезазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі висновків ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, відображених в:

- акті від 03.02.2012 р. №102/3-23-30-37119024 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екосвіт Україна» (код ЄДРПОУ 37119024) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд Лайн Хмельницький» (код ЄДРПОУ 25908315) за липень 2011 року», в якому зазначається, що згідно податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року, поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти) перевіркою встановлено наявність у ТОВ «Екосвіт Україна» податкового кредиту на суму 3 147 455,92 грн., сформованого за рахунок: «ДП «Трейд лайн Хмельницький» (код ЄДРПОУ 25908315);

- акті від 02.11.2011 р. №1280/3-23-40 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП «Трейд Лайн Хмельницький» (код ЄДРПОУ 25908315) щодо підтвердження господарських відносин за липень 2011 року», в якому вказувалося, що податковий кредит ДП «Трейд Лайн Хмельницький» (код ЄДРПОУ 25908315) сформований за рахунок проведення взаємовідносин з підприємством, яке має ознаки фіктивності;

- висновку щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ДП «Трейд Лайн Хмельницький» за липень 2011 року від 24.10.2011 №5137/1/26-1/81;

- висновку експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №1756 від 21.10.2011 р., в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_4 в заяві на ім'я начальника ДПІ у місті Хмельницькому від імені директора ДП «Трейд Лайн Хмельницький» від 12.04.2011 ймовірно виконані іншою особою.

З вищенаведеного, за висновком відповідача, вбачається, що ДП «Трейд Лайн Хмельницький» в період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам шляхом оформлення документів на користь таких осіб без реального здійснення господарських операцій. Оскільки ТОВ «Екосвіт Україна» є контрагентом ДП «Трейд Лайн Хмельницький», це, на думку ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС, свідчить про неможливість придбання ТОВ «Екосвіт Україна» товарів у ДП «Трейд Лайн Хмельницький» та відповідно їх подальший продаж позивачу.

Далі по тексту Акту перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, встановив нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Екосвіт Україна» (код ЄДРПОУ 37119024), а також неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі такого нікчемного правочину, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за липень 2011 року у розмірі 143 859,00 грн.

Крім того, відповідачем, у зв'язку з не підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екосвіт Україна», було також зроблено висновок про завищення валових витрат на загальну суму 719 292,00 грн. за рахунок віднесення до складу валових, витрати по операціях з ТОВ «Екосвіт Україна», в результаті чого підприємством за ІІ-ІІІ квартал 2011 року занижено податок на прибуток в розмірі 165 437,00 грн.,

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат в липні 2011 року фактично ґрунтується на вищеописаних обставинах діяльності контрагента позивача в другому ланцюгу поставки товарів - ДП «Трейд Лайн Хмельницький», що не є прямим контрагентом, у якого позивач безпосередньо придбавав товар і мав можливість перевірити його правовий статус.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ТОВ «Спецрембуд-2000» та ТОВ «Екосвіт Україна» був укладений договір від 01.07.2011 р. №58 (том І, а.с.69-72), за умовами якого ТОВ «Екосвіт Україна» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Спецрембуд-2000» (Покупця), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар - будівельні матеріали (пункт 1.1.). Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на розрахунковий рахунок Продавця згідно наданих продавцем рахунків-фактур (пункт 2.1.). Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Продавця. Ціна на товар є договірною та включає в себе податок на додану вартість (ПДВ) (пункт 2.3.). Кількість, асортимент товару вказується в рахунку-фактурі та накладній, що є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 3.2.).

На виконання умов даного договору від 01.07.2011 р. №58 у період з 01.01.2011 року по 01.09.2011 року ТОВ «Екосвіт Україна» поставило позивачу товар на загальну суму 863 151,83 грн., в тому числі ПДВ - 143 858,64 грн., що підтверджується видатковим накладними : № 25 від 07.07.2011 р. на суму 323 151,83 грн. (ПДВ - 53 858,64 грн.); №26 від 07.07.2011 р. на суму 540 000,00 грн. (ПДВ - 90 000,00 грн.) (том І, а.с.77-78).

За наслідками здійснення операцій з поставки товарів ТОВ «Екосвіт Україна» були виписані на користь ТОВ «Спецрембуд-2000» податкові накладні на загальну суму - 863 151,83 грн., в т.ч. ПДВ - 143 858,64 грн.: №8 від 07.07.2011 року на суму 323 151,83 грн. (ПДВ - 53 858,64 грн.); №9 від 07.07.2011 року на суму 540 000,00 грн. (ПДВ - 90 000,00 грн.) (том І, а.с.73-74).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі податкових накладних за липень 2011 року (а.с.72), а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 143 858,64 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року (том ІІ, а.с.63-66) та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаної податкової декларації (том ІІ, а.с.68).

На підставі наданих ТОВ «Екосвіт Україна» рахунків-фактур: №25 від 07.07.2011 р. та №26 від 07.07.2011 р. (том І, а.с.42-43) позивачем була здійснена оплата за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Екосвіт Україна», що підтверджується виписками по особовому рахунку ТОВ «Спецрембуд-2000» з 12.07.2011 р. по 16.08.2011 р. (том І, а.с. 34-39).

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Екосвіт Україна» були віднесні позивачем до складу валових витрат на загальну суму 863 151,83 грн. за ІІ - ІІІ квартал 2011 року.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» №0000422207 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаної правової норми суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Спецрембуд-2000» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (том ІІ, а.с.63-66) в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних №8 від 07.07.2011 року та №9 від 07.07.2011 року, виписаних ТОВ «Екосвіт Україна» (код ЄДРПОУ 37119024), які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Екосвіт Україна» (код ЄДРПОУ 37119024) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100296512.

Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Екосвіт Україна» як платника податку на додану вартість №100296512 від 06.08.2010 року було анульоване 21 січня 2012 року відповідно до рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 27.01.2012 року №621/29-203 (том ІІ, а.с.92-94), тобто на момент здійснення господарських операцій - липень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Екосвіт Україна» мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Екосвіт Україна» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача - ТОВ «Екосвіт Україна» в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (том ІІ, а.с.109-111) в складі податкових зобов'язань включив суму податку на додану вартість у розмірі 143 858,64 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Спецрембуд-2000» (рядок 7 розділу І Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (том ІІ, а.с.107-108), що повністю відповідає сумі податкового кредиту, задекларованій позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Екосвіт Україна».

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка №850401 від 30.01.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Екосвіт Україна» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилось за адресою: 01032, м. Київ, вул. Либідська, будинок 1, літера А (том ІІ а.с.118-125);

Як вбачається з довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент позивача - ТОВ «Екосвіт Україна» на момент проведення господарських операцій не було ліквідоване, його діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказане підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання договорів з купівлі-продажу товарів між ТОВ «Спецрембуд-2000» та ТОВ «Екосвіт Україна», придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.01.2013 року №15634993 до основних видів діяльності ТОВ «Спецрембуд-2000» належать: «оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» (46.73), «діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах» (71.12), «інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.» (43.99), «електромонтажні роботи» (43.21), «будівництво трубопроводів» (42.21), «інші будівельно-монтажні роботи» (43.29). - (том І, а.с.99-100).

Матеріали справи свідчать, що товари, поставлені ТОВ «Екосвіт Україна», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отримані за договором від 01.07.2011 р. №58 товари - будівельні матеріали (електроди, кабель, болти будівельні з гайками та шайбами, ковер, наконечники, потверджувач, смола епоксидна, стрічка ізоляційні, глина бентонітова, бітум) були залучені позивачем для виконання робіт з капітального ремонту анодного контуру засобів електрохімічного захисту газопроводів від корозії. Вказані роботи здійснювалися ТОВ «Спецрембуд-2000» на виконання договору від 25.06.2011 р. №12 про закупівлю робіт (том ІІ, а.с.56-59), за умовами якого позивач зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту анодного контуру засобів електрохімічного захисту газопроводів від корозії. Виконання ТОВ «Спецрембуд-2000» робіт, обумовлених вищезазначеним договором, підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3) (том І, а.с.105-255; том ІІ, а.с.1-48) та актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в), в яких деталізується кількість використаних будівельних матеріалів (електроди, кабель, болти будівельні з гайками та шайбами, ковер, наконечники, потверджувач, смола епоксидна, стрічка ізоляційні, глина бентонітова, бітум) в залежності від об'єкта будівництва (том І, а.с.105-255; том ІІ, а.с.1-48).

На підтвердження факту реального виконання договору, укладеного з ТОВ «Екосвіт Україна», позивачем було надано суду докази перевезення товарно-матеріальних цінностей, а саме: договір транспортного експедирування №19 від 01 липня 2011 року, укладений з ТОВ «Ятекс» (Експедитор), який регламентує взаємовідносини Сторін в сфері транспортного експедирування і виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом (пункт 1.1.).

На підставі даного договору ТОВ «Ятекс» (автопідприємство) перевозило будівельні матеріали ТОВ «Спецрембуд-2000» (вантажоодержувач) від ТОВ «Екосвіт Україна» (вантажовідправник), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.07.2011 р. (том ІІ, а.с. 61-62).

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, придбання товару у ТОВ «Екосвіт Україна» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності - електромонтажних робіт, що відносяться до його основних видів діяльності.

Додатковим підтвердженням здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «Екосвіт Україна», на момент проведення з ним господарських операцій, є наявність у останнього п'ятнадцяти найманих працівників, що підтверджується звітом по 1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року (податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку) - том ІІ, а.с.96.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Екосвіт Україна» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання товарів позивачем від його безпосереднього постачальника, рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Зокрема, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених правочинів , відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

В Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 2362425)».

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначеного постачальника позивача у другому ланцюгу поставок - ДП «Трейд Лайн Хмельницький» - не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

Порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі дефекти статусу постачальників йому товару у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Екосвіт Україна» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попереднім контрагентом ТОВ «Екосвіт Україна», зокрема, з ДП «Трейд Лайн Хмельницький», правочин визнаний податковим органом нікчемним, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання постачальником ТОВ «Екосвіт Україна» - ДП «Трейд Лайн Хмельницький» - своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Екосвіт Україна».

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Екосвіт Україна», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Екосвіт Україна» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Екосвіт Україна», суд дійшов висновку, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування суми сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Екосвіт Україна», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочин між вказаними юридичними особами є таким, що порушує публічний порядок та був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому законом порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладених позивачем з ТОВ «Екосвіт Україна».

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність оподатковуваної угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Екосвіт Україна».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Спецрембуд-2000» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за липень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 18 грудня 2012 року №0000422207, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 143 859,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 35 965,00 грн., є неправомірним.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» №0000412207 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу нараховано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт поставки ТОВ «Екосвіт Україна» на користь позивача товарів підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договором (том 1, а.с. 30-33) видатковими накладними (том І, а.с. 40-42), рахунками-фактурами (том І, а.с. 42-43), банківськими виписками ( том І а.с. 34-39), тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнано. Сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи (том І, а.с.105-255; том ІІ, а.с.1-48).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 719 292,00 грн. за договором з ТОВ «Екосвіт Україна» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000412207 від 18 грудня 2012 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Спецрембуд-2000» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 268,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2012 року №447 (том І, а.с.9).

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат .

Отже, за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року №0000412207 та №0000422207.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Спецрембуд-2000» судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 14 лютого 2013 року.