Ухвала

від 22.10.2013 по справі 2а-17883/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17883/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембуд-2000» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року №0000412207 та №0000422207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2013 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 07.02.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2013 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 22.11.2012 року по 28.11.2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «Спецрембуд-2000» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Екосвіт Україна» за період з 01.07.2011року по 31.07.2011року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05.12.2012 року №1024/22-7/31035871 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

18 грудня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000422207, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 179 824,00 грн., з яких 143 859,00 грн. - основного платежу та 35 965,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000412207, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 165 437,00 грн. за основним платежем, штрафні санкції не застосовані.

Проведеною перевіркою з питань взаємовідносин TOB «Спецрембуд-2000» з його контрагентом - TOB «Екосвіт Україна» за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року, було встановлено завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 143 859,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 165 437,00 грн., оскільки TOB «Екосвіт Україна» має ознаки фіктивного підприємства, а всі укладені ним угоди не спричинили реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними по ланцюгу постачання робіт та послуг.

Вищезазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі висновків ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, відображених в:

- акті від 03.02.2012 р. №102/3-23-30-37119024 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Екосвіт Україна» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд Лайн Хмельницький» за липень 2011 року», в якому зазначається, що згідно податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року, поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти) перевіркою встановлено наявність у TOB «Екосвіт Україна» податкового кредиту на суму 3 147 455,92 грн., сформованого за рахунок: «ДП «Трейд лайн Хмельницький»;

- акті від 02.11.2011 р. №1280/3-23-40 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП «Трейд Лайн Хмельницький» (код ЄДРПОУ 25908315) щодо підтвердження господарських відносин за липень 2011 року», в якому вказувалося, що податковий кредит ДП «Трейд Лайн Хмельницький сформований за рахунок проведення взаємовідносин з підприємством, яке має ознаки фіктивності;

- висновку щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ДП «Трейд Лайн Хмельницький» за липень 2011 року від 24.10.2011 №5137/1/26-1/81;

- висновку експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №1756 від 21.10.2011 р., в якому зазначено, що підпис від імені Іщука В.В. в заяві на ім'я начальника ДПІ у місті Хмельницькому від імені директора ДП «Трейд Лайн Хмельницький» від 12.04.2011 рокуймовірно виконані іншою особою.

З вищенаведеного, за висновком відповідача, вбачається, що ДП «Трейд Лайн Хмельницький» в період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам шляхом оформлення документів на користь таких осіб без реального здійснення господарських операцій. Оскільки TOB «Екосвіт Україна» є контрагентом ДП «Трейд Лайн Хмельницький», це, на думку ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС, свідчить про неможливість придбання TOB «Екосвіт Україна» товарів у ДП «Трейд Лайн Хмельницький» та відповідно їх подальший продаж позивачу.

Відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, встановив нікчемність угоди, укладеної між позивачем та TOB «Екосвіт Україна», а також неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі такого нікчемного правочину, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за липень 2011 року у розмірі 143 859,00 грн.

Крім того, відповідачем, у зв'язку з не підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та TOB «Екосвіт Україна», було також зроблено висновок про завищення валових витрат на загальну суму 719 292,00 грн. за рахунок віднесення до складу валових, витрати по операціях з TOB «Екосвіт Україна», в результаті чого підприємством за II-III квартал 2011 року занижено податок на прибуток в розмірі 165 437,00 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - TOB «Спецрембуд-2000» та TOB «Екосвіт Україна» був укладений договір від 01.07.2011 р. №58, за умовами якого TOB «Екосвіт Україна» (Продавець) зобов'язується передати у власність TOB «Спецрембуд-2000» (Покупця), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар - будівельні матеріали (пункт 1.1.). Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на розрахунковий рахунок Продавця згідно наданих продавцем рахунків-фактур (пункт 2.1.). Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Продавця. Ціна на товар є договірною та включає в себе податок на додану вартість (ПДВ) (пункт 2.3.). Кількість, асортимент товару вказується в рахунку-фактурі та накладній, що є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 3.2.).

На виконання умов даного договору від 01.07.2011 р. №58 у період з 01.01.2011 року по 01.09.2011 року TOB «Екосвіт Україна» поставило позивачу товар на загальну суму 863 151,83 грн., в тому числі ПДВ - 143 858,64 грн., що підтверджується видатковим накладними: № 25 від 07.07.2011 р. на суму 323 151,83 грн. (ПДВ - 53 858,64 грн.); №26 від 07.07.2011 р. на суму 540 000,00 грн. (ПДВ - 90 000,00 грн.), копії яких наявні в матеріалах справи.

За наслідками здійснення операцій з поставки товарів TOB «Екосвіт Україна» були виписані на користь TOB «Спецрембуд-2000» податкові накладні на загальну суму -863 151,83 грн., в т.ч. ПДВ - 143 858,64 грн.: №8 від 07.07.2011 року на суму 323 151,83 грн. (ПДВ - 53 858,64 грн.); №9 від 07.07.2011 року на суму 540 000,00 грн. (ПДВ - 90 000,00 грн.), копії містяться в матеріалах справи.

Вказані податкові накладні були відображені позивачем в реєстрі податкових накладних за липень 2011 року, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 143 858,64 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаної податкової декларації.

На підставі наданих TOB «Екосвіт Україна» рахунків-фактур: №25 від 07.07.2011 р. та №26 від 07.07.2011 р., копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем була здійснена оплата за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок TOB «Екосвіт Україна», що підтверджується виписками по особовому рахунку TOB «Спецрембуд-2000» з 12.07.2011 р. по 16.08.2011 р.

Витрати по взаємовідносинах з ТOB«Екосвіт Україна» були віднесні позивачем до складу валових витрат на загальну суму 863 151,83 грн. за II - III квартал 2011 року.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обгрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо

документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатніми підставами для включення ТОВ «Спецрембуд-2000» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних №8 від 07.07.2011 року та №9 від 07.07.2011 року, виписаних ТОВ «Екосвіт Україна», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - TOB «Екосвіт Україна» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100296512.

Свідоцтво про реєстрацію TOB «Екосвіт Україна», як платника податку на додану вартість №100296512 від 06.08.2010 року було анульоване 21 січня 2012 року відповідно до рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 27.01.2012 року №621/29-203, тобто на момент здійснення господарських операцій - липень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і TOB «Екосвіт Україна» мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані TOB «Екосвіт Україна» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача - TOB «Екосвіт Україна» в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в складі податкових зобов'язань включив суму податку на додану вартість у розмірі 143 858,64 грн. за наслідками операцій з TOB «Спецрембуд-2000» (рядок 7 розділу І Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що повністю відповідає сумі податкового кредиту, задекларованій позивачем по взаємовідносинах з TOB «Екосвіт Україна».

Якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона

знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка №850401 від 30.01.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що TOB «Екосвіт Україна» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та знаходилось за адресою: 01032, м. Київ, вул. Либідська, будинок 1, літера А.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.01.2013 року №15634993 до основних видів діяльності TOB «Спецрембуд-2000» належать: «оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» (46.73), «діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах » (71А2), «інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.» (43.99), «електромонтажні роботи» (43.21), «будівництво трубопроводів» (42.21), «інші будівельно-монтажні роботи» (43.29).

Матеріали справи свідчать, що товари, поставлені TOB «Екосвіт Україна», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отримані за договором від 01.07.2011 р. №58 товари - будівельні матеріали (електроди, кабель, болти будівельні з гайками та шайбами, ковер, наконечники, потверджувач, смола епоксидна, стрічка ізоляційні, глина бентонітова, бітум) були залучені позивачем для виконання робіт з капітального ремонту анодного контуру засобів електрохімічного захисту газопроводів від корозії. Вказані роботи здійснювалися TOB «Спецрембуд-2000» на виконання договору від 25.06.2011 р. №12 про закупівлю робіт, за умовами якого позивач зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту анодного контуру засобів електрохімічного захисту газопроводів від корозії. Виконання TOB «Спецрембуд-2000» робіт, обумовлених вищезазначеним договором, підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3) та актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в), в яких деталізується кількість використаних будівельних матеріалів (електроди, кабель, болти будівельні з гайками та шайбами, ковер, наконечники, потверджувач, смола епоксидна, стрічка ізоляційні, глина бентонітова, бітум) в залежності від об'єкта будівництва.

На підтвердження факту реального виконання договору, укладеного з TOB «Екосвіт Україна», в матеріалах справи наявні докази перевезення товарно-матеріальних цінностей, а саме: договір транспортного експедирування №19 від 01 липня 2011 року, укладений з TOB «Ятекс» (Експедитор), який регламентує взаємовідносини Сторін в сфері транспортного експедирування і виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом (пункт 1.1.).

На підставі даного договору TOB «Ятекс» (автопідприємство) перевозило будівельні матеріали TOB «Спецрембуд-2000» (вантажоодержувач) від TOB «Екосвіт Україна» (вантажовідправник), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.07.2011 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, придбання товару у TOB «Екосвіт Україна» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності - електромонтажних робіт, що відносяться до його основних видів діяльності.

Додатковим підтвердженням здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - TOB «Екосвіт Україна», на момент проведення з ним господарських операцій, є наявність у останнього п'ятнадцяти найманих працівників, що підтверджується звітом по 1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року (податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку).

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з TOB «Екосвіт Україна» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «...у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі дефекти статусу постачальників йому товару у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, доводи відповідача про те, що правочин, укладений позивачем з TOB «Екосвіт Україна» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попереднім контрагентом TOB «Екосвіт Україна», зокрема, з ДП «Трейд Лайн Хмельницький», правочин визнаний податковим органом нікчемним, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом - не беруться до уваги.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та TOB «Екосвіт Україна», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування суми сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем та TOB «Екосвіт Україна», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочин між вказаними юридичними особами є таким, що порушує публічний порядок та був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому законом порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що TOB «Спецрембуд-2000» було правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за липень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 18 грудня 2012 року №0000422207, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 143 859,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 35 965,00 грн. - є неправомірним.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» №0000412207 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу нараховано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладене вбачається, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як свідчать матеріали справи, факт поставки TOB «Екосвіт Україна» на користь позивача товарів підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договором, видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 719 292,00 грн. за договором з TOB «Екосвіт Україна» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що віднесення вказаних витрат до складу валових є правомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000412207 від 18 грудня 201-2 року - безпідставним та неправомірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2013 - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.