Постанова

від 14.02.2013 по справі 812/302/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2013 року Справа № 812/302/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представників позивача: Нестерекна С.В. (довіреність № 13/122 від 06.02.2013),

Ландирєвої О.А. (довіреність № 13/123 від 05.02.2013),

представника відповідача: Реви Ю.О. (довіреність від 02.01.2013 № 00020/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного підприємства «Булат-С» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 № 0001642310, № 0001652310, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного багатопрофільного підприємства «Булат-С» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 № 0001642310, № 0001652310.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 26 по 30 листопада 2012 року Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного багатопрофільного підприємства «Булат-С» (код за ЄДРПОУ 24208372) в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством ПП «Іллекс Луганськ» з податку на додану вартість за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 та з податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та складений акт №1921/223/24208372 від 07.12.2012. Перевірка здійснювалась головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Алчевської ОДПІ Анісімовим А.А.

На думку відповідача, підприємство порушило п.5.1 пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занизивши зазначений податок на 35 469 грн., та порушило п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємство занизило ПДВ на суму 28 375 грн. До позивача застосовані фінансові санкції у сумі 8 867,25 грн. по податку на прибуток та 7 093,75 грн. по ПДВ.

По закінченню документальної невиїзної перевірки було складено акт, який був наданий позивачу для ознайомлення 11 грудня 2012 року, що підтверджується довідкою поштового відділення від 24.12.2012 року

Вищезазначений акт отримано позивачем 11.12.2012. Тобто, відповідно до положень п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України останній робочий день для оскарження вказаного акту (за відліком двох вихідних днів) припадає на 18.12.2012.

З висновками акту перевірки ПБП «Булат-С» не погодилося та 17 грудня 2012 року відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України надало свої заперечення протягом 4 робочих днів з дня отримання акта.

Відповідно до ст. 86 ПК України платник виявив бажання прийняти участь у розгляді наданих йому заперечень та при прийнятті рішення керівництвом ОДПІ за актом перевірки, оскільки бажав надати пояснення до висновків акту, про що зазначив у запереченнях.

25.12.2012 від Алчевської ОДПІ Луганської області Державної податкової служби позивач отримав листа №23450/223 від 25.12.2012, яким відповідач повідомив платника, що заперечення на висновки акту перевірки були отримані ним 17.12.2012. Заперечення залишені без розгляду з підстав, що надані вони несвоєчасно. Тим же листом відповідач повідомив позивача, що керівництвом податкового органу 24.12.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення про нарахування податків позивачу та про застосування штрафних санкцій без участі платника в прийнятті такого рішення.

Запит податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження №18408/223 від 24.10.2012 позивач отримав 02.11.2012 та надав відповідь на нього 14.11.2012 (протягом 9 робочих днів). Підстав для проведення перевірки не виникло. Позивач заперечував проти проведення перевірки (лист №264 від 27.11.2012), однак заперечення були проігноровані. Відповіді на зазначений лист позивач не отримав.

До перевірки були надані документи по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» у повному обсязі: договір на поставку овочів, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, журнали-ордери 631, 311, 314, 315, ліцензії, реєстр отриманих податкових накладних, виписки банку, підтвердження сплати ПДВ у ціні придбаного товару, тощо, що не заперечує відповідач. Жодних посилань на неповноту або неправильність ведення бухгалтерського обліку, на відсутність будь-яких документів акт перевірки не містить.

В якості приводу для визнання безпідставним нарахування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат відповідач визнає невідоме позивачу судове рішення. Відповідно до акту 21.10.2011 Брянківським районним судом Луганської області винесено вирок по кримінальній справі №1-291/2011 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.3, 205 ч.2, 15 ч.2, 191 ч.5 КК України.

Посилання податкового орану в акті перевірки від 07.12.2012 на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі №1-291/2011, як на підставу визнання договорів нікчемними, є безпідставними, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у відношенні яких було постановлено вказаний вирок, ніколи не були ані засновниками, ані керівниками ПП «Іллекс Луганськ», ніякого відношення до створення (придбання) та управління зазначеним підприємством вони не мали. В акті перевірки від 07.12.2012 відсутні посилання на докази притягнення до кримінальної відповідальності засновників чи керівників ПП «Іллекс Луганськ» за скоєння злочинів у сфері оподаткування або фіктивне підприємництво. Інших підстав щодо обґрунтування нікчемності правочинів, укладених між ПБП «Булат-С» та ПП «Іллекс Луганськ», акт перевірки не містить. Вказаним вироком встановлено, що вказані особи ніяких самостійних рішень щодо діяльності ПП «Іллекс Луганськ» не приймали.

В акті перевірки від 07.12.2012 зазначено, що перевіркою встановлено, що ПП «Іллекс Луганськ» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів від постачальників та подальшого їх продажу на адресу ПБП «Булат-С», отже правочини з зазначених операцій є нікчемними.

Позивач зазначає, що ПБП «Булат С» ніколи не придбавало продукти харчування у сумнівних постачальників. Крім того, позивачем завжди ретельно перевіряється якість товару, наявність відповідних сертифікатів, тощо, він завжди перевіряє легітимність постачальників.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримав доводи, викладені у раніше наданих письмових запереченнях на позов, в яких зазначив, що перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 та податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 проведено згідно з п.п. 78.1.1, п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу Алчевської ОДПІ від 16.11.2012 № 768.

Лист Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС № 18408/223 від 24.10.2012 щодо надання інформації та її документального підтвердження стосовно господарських відносин з ПБП «Іллекс Луганськ» за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 отримав особисто по довіреності 02.11.2012 ОСОБА_8

Наказ від 16.11.2012 № 768, повідомлення від 19.11.2012 № 20520/223/24208372 про проведення перевірки та запрошення для присутності посадових осіб ПБП «Булат-С» при проведенні перевірки було направлено засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення 20.11.2012 (вручено 26.11.2012).

Перевірка проводилась з 26.11.2012 по 30.11.2012.

За період з 01.10.2010 по 31.12.2010 ПБП «Булат С» задекларовано скориговані валові витрати у сумі 12 427 118,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 встановлено їх завищення по взаємовідносинах з ПП «Іллекс Луганськ», всього у сумі 141 874,00 грн., в тому числі по періодам: IV квартал 2010 - 141 874,00 грн.

На порушення п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), ПБП «Булат-С» завищено валові витрати на суму 141 874,00 грн. в результаті відображення операцій з придбання продуктів харчування (овочів та фруктів), які отримані від ПП «Іллекс Луганськ», діяльність якого визначено Брянківським міським судом фіктивною.

До Алчевської ОДПІ надійшла інформація, що Брянківським міським судом Луганській області по справі № 1-291/ 2011р. від 21.10.2011 винесено вирок у відношенні:

ОСОБА_6, у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 205 ч. 2, 15 ч.2-191 ч.5 КК України,

ОСОБА_7, у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.3, 205 ч.2, 15ч.2-191 ч.5 КК України.

В якості свідка директор ПП «Іллекс Луганськ» ОСОБА_9 надав пояснення, згідно яких він фінансово-господарські документи по ПП «Іллекс Луганськ» не підписував. Про те, що від його імені ОСОБА_10 здійснював господарську діяльність не знав. Первинні бухгалтерські документи ПП «Іллекс Луганськ» не підписував, підписи стоять не його.

Згідно п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (із змінами та доповненнями):

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N168/704: «2.4. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа».

Пунктом 2.16 статті 2 Положення № 88 передбачено, що забороняється приймати первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку прийняття, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Видаткова накладна є звітним документом, яка дає право платнику податку на валові витрати, вона повинна бути підписана особисто уповноваженою особою платника податку.

Враховуючи вищенаведене, Алчевська ОДПІ вважає, що податковий орган діяв у спосіб та у порядку, передбаченому діючим законодавством, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Приватне багатопрофільне підприємство «Булат-С» (далі - ПБП «Булат-С») зареєстроване 21.03.1997 виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.03.1997 № 1 384 120 0000 001277, код за ЄДРПОУ 24208372.

ПБП «Булат-С» як платник податків знаходиться на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Алчевська ОДПІ) з 15.04.1997 за № 1330.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №16267192 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.07.1997.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.11.2012 позивачем отримано запит Алчевської ОДПІ від 24.10.2012 № 18408/223 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин із ПП «Іллекс Луганськ» (код за ЄДРПОУ 36827759) за листопад-грудень 2010 року. Податковий орган просив надати запитувану інформацію протягом десяти робочих днів з дня надходження запиту.

У відповідь на вищевказаний запит, позивачем листом від 14.11.2012 вих. № 259 було надано відповідачу інформацію, що була запитана податковим органом.

16.11.2012 начальником Алчевської ОДПІ прийнято наказ № 768 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного багатопрофільного підприємства «Булат-С» (код за ЄДРПОУ 24208372) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» (код за ЄДРПОУ 36827759) за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 та податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010». Вищевказаний наказ прийнято відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

19.11.2012 на адресу ПБП «Булат-С» Алчевською ОДПІ було направлено наказ № 768 від 16.11.2012, повідомлення № 20520/223/24208372 від 19.11.2012 та запрошення №20639/223, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копії яких знаходиться в матеріалах справи. Вказане поштове відправлення отримано уповноваженою особою ПБП «Булат-С» 26.11.2012.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 26.11.2012 по 30.11.2012 фахівцем Алчевської ОДПІ згідно з п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Алчевської ОДПІ від 16.11.2012 № 768, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПБП «Булат-С» (код за ЄДРПОУ 24208372) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» (код за ЄДРПОУ 36827759) за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 та по податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт від 07.12.2012 № 1921/223/24208372, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПБП «Булат-С»:

1. п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» в сумі 35 469,00 грн., в т.ч. по періодах: ІV квартал 2010 року - 35 469,00 грн.;

2. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» в сумі 28 375,00 грн., в т.ч. по періодах: листопад 2010 року - 13 316,00 грн., грудень 2010 року - 15 059,00 грн.

Листом від 07.12.2012 № 22308/923 Алчевською ОДПІ було направлено ПБП «Булат-С» вищевказаний акт перевірки.

17.12.2012 ПБП «Булат-С» надало Алчевській ОДПІ заперечення на акт від 07.12.2012 № 1921/223/24208372.

24.12.2012 Алчевською ОДПІ на підставі акту від 07.12.2012 № 1921/223/24208372 винесено податкові повідомлення-рішення № 0001642310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 35 468,75 грн., з яких: 28 375,00 грн. - основний платіж, 7 093,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0001652310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 44 336,25 грн., з яких: 35 469,00 грн. - основний платіж, 8 867,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу (який діє з 01.01.2011) Закон України «Про податок на додану вартість» № 168 (далі - Закон № 168) втратив чинність. Проте, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли вимоги Закону № 168, суд з урахуванням норм ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність дій податкового органу при визначенні позивачу податкового зобов'язання з ПДВ саме нормам Закону № 168.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Закон № 168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До 01.04.2011 порядок справляння податку на прибуток підприємств визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон № 334), який втратив чинність, згідно з Податковим кодексом України.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону №334, для визначення зобов'язання позивача з податку на прибуток необхідно керуватися нормами Закону №334.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.11.2010 між ПБП «Булат-С» (Покупець) та ПП «Іллекс Луганськ» (Постачальник) укладено договір постачання № б/н, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим договором товар - овочі в асортименті, та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують приймання-передачу товару і є невід'ємною частиною договору. Загальну ціну за даним договором складає сумарна вартість поставлених партій товару згідно з накладними. Поставка товару на склад Покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника на умовах DDP (Инкотермс 2000).

Виконання вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.44 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податковим органом не надана належна оцінка первинної документації позивача.

Крім того, позивачем надано суду виписку з реєстру реалізованих товарів за період з 26.11.2010 по 30.01.2011, якою підтверджується подальша реалізація товару, придбаного ПБП «Булат-С» у ПП «Іллекс Луганська» на підставі договору постачання № б/н від 09.11.2010.

Судом встановлено, що 21.10.2011 Брянківським районним судом Луганської області винесено вирок по кримінальній справі № 1-291/2011 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 15 ч. 2-191 ч. 5 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.3, 205 ч. 2, 15 ч.2-191 ч. 5 КК України.

Однак, суд критично оцінює посилання податкового орану в акті від 07.12.2012 №1921/223/24208372 на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі №1-291/2011, як на підставу визнання договорів нікчемними, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у відношенні яких було постановлено вказаний вирок, ніколи не були ані засновниками, ані керівниками ПП «Іллекс Луганськ», ніякого відношення до створення та управління зазначеними підприємствами не мали. В акті перевірки від 07.12.2012 відсутні посилання на докази притягнення до кримінальної відповідальності засновника чи керівника ПП «Іллекс Луганськ» за скоєння злочинів у сфері оподаткування. Інших підстав щодо обґрунтування нікчемності правочину, укладеного між ПБП «Булат-С» та ПП «Іллекс Луганськ», в акті перевірки від 07.12.2012, не вказано. Вказаним вироком встановлено, що вказані особи не були засновниками чи посадовими особами ПП «Іллекс Луганськ», ніяких самостійних рішень щодо діяльності цього приватного підприємства не приймали.

Крім того, суд вважає, що податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 24.12.2012 № 0001642310, № 0001652310 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 798,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12092 від 11.01.2013.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 19.02.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного багатопрофільного підприємства «Булат-С» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 № 0001642310, № 0001652310 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 24.12.2012 № 0001642310, № 0001652310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного багатопрофільного підприємства «Булат-С» витрати по сплаті судового збору в сумі 798,05 грн. (сімсот дев'яносто вісім гривень 05 коп.), які сплачено згідно платіжного доручення № 12092 від 11.01.2013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.02.2013.

Суддя Т.С. Ушаков