Рішення

від 03.02.2009 по справі 7/83-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/83-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31  http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2009 р.                                                                                                   Справа 7/83-08

за позовом: Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" в особі Подільської філії, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область.   

до: Приватного підприємства "Сільськогосподарська фірма "Карім", м. Вінниця.  

про стягнення 51 067,80 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :   Карлащук О.А. - представник, довіреність № 573/1-07UR від 26.12.2007 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з  ПП "Сільськогосподарська фірма "Карім" на користь ЗАТ Компанія "Райз" 51 067,80 грн. у тому рахунку: 35 680,00 грн. основного боргу, 1363,30 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2 214,42 грн. 28 % річних та 11 810,08 грн. твердої суми збитків.

Ухвалою суду від 08.12.2008 року було порушено провадження у справі № 7/83-08 та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.01.2009 року.

19.01.2009 року розгляд справи було відкладено до 03.02.2009 року в зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням останнім витребуваних доказів.

Відповідач в судове засідання призначене на 03.02.2009 року повторно не з'явився, не надав витребуваних ухвалами суду від 08.12.2008 року та 19.01.2009 року доказів, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся ухвалами від 08.12.2008 року та від 19.01.2009 року, які надсилались рекомендованими листами.    

Вказані ухвали відправлялись за адресою зазначеною в позовній заяві (вул. Архітектора Артинова, 53, кв. 2, м.Вінниця.). Слід зазначити, що у довідці головного управління статистики у Вінницькій області № 13/4/70 від 15.01.2009 року зазначено вказану вище адресу відповідача.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Приходячи до такого висновку суд враховує, що ухвалу про порушення провадження відповідачем отримано 15.12.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 39387 наявному в матеріалах справи (а.с.25, т.1).

За таких обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.03.2008 року між Подільською філією ЗАТ Компанія "Райз" та ПП "Сільськогосподарська фірма "Карім" було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 35/5-29.

Слід вказати, що судом було здійснено перевірку повноважень Подільської філії ЗАТ компанія "Райз" щодо укладення договорів та можливості бути стороною у судовому процесі. Як встановлено судом, згідно п.3.2 Положення про Подільську філію ЗАТ компанія "Райз" філії надано право від імені Товариства укладати договори, набувати майнових та особистих немайнових прав та нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському або третейському суді (а.с.23, т.1). В п.5.3 Положення встановлено, що директор філії на підставі довіреності і в межах своєї компетенції діє від імені Товариства і представляє його у взаємовідносинах з фізичними та юридичними особами.

Крім того, позивач надав суду довіреності на Пічкура Володимира Леонідовича від 20.10.2007 року та Фещенка Василя Васильовича (директор філії) від 11.01.2007 року, які від імені позивача укладали договір 19.03.2008 року № 35/5-29. Згідно вказаних довіреностей останнім, крім іншого, надано право на укладання договорів поставок насіння сільськогосподарських культур (а.с.29,30, т.1).

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність повноважень як у філії так і у осіб, які діяли від її імені на укладання договору від 19.03.2008 року № 35/5-29.

Згідно п. 1.1. даного договору постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити його вартість, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

У п.1.2 Договору сторони встановили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість, товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови погоджені сторонами - визначені в договорі та специфікації, яка складає невід'ємну частину договору.

Згідно додатку № 1 передбачалось передати товар (Ячмінь "Геліос") відповідачу на суму 21849,33 грн. з визначенням дати оплати авансової суми до 20.03.2008 року. В додатку № 1а сторони погодили передачу товару (Ячмінь "Геліос") на суму 36650,62 грн. з відстрочкою платежу до 01.09.2008 року. Також у вказаному додатку встановлено сплату відсотків у розмірі 235,30 доларів США.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатку № 1а. При цьому ціною договору є вартість товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом і визначено її грошовий еквівалент в іноземній валюті вказаній в додатку.

В п.2.2 Договору сторони встановили, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні, шляхом множення грошового еквіваленту ціни договору в іноземній валюті на офіційний курс до іноземної валюти, який встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Згідно п.п. 3.5, 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 Договору відповідач зобов'язувався провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку встановленого п.2.2 Договору та в терміни встановлені в договорі та додатках № 1, № 1а до нього.

На підтвердження передачі товару відповідачу позивач надав суду видаткову накладну № ВН-10035-00253 від 24.03.2008 року та довіреність ЯЛБ № 794929 від 19.03.2008 року на ім'я Беннабі Л.М..

Відповідно до вказаних первинних документів відповідачем було отримано товар (Ячмінь "Геліос") на суму 57 500,00 грн..

Відповідач з отриманий товар розрахувався не повністю перерахувавши позивачу лише 21820,00 грн. 19.03.2008 року, що підтверджується виписками банку, довідкою про рух коштів (а.с.31,33, т.1).

Дослідивши договір, додатки до нього, видаткову накладну суд дійшов висновку, що поставка відповідачу продукції здійснювалась на підставі договору від 19.03.20058 року             № 35/5-29 виходячи з наступного.

Як вбачається із видаткової накладної № ВН-10035-00253 від 24.03.2008 року в ній зроблено посилання на договір від 19.03.2008 року № 035/5-30.  За письмовим поясненням позивача наданим в судовому засіданні 03.02.2009 року при вказівці на номер договору було допущено механічну помилку, оскільки інших договорів, окрім договору від 19.03.2008 року № 35/5-29, з відповідачем у 2008 році не укладалось.

Суд погоджується із цим твердженням позивача враховуючи те, що кількість, вартість та найменування товару вказане в додатках до договору абсолютно тотожне кількості, вартості та найменуванню товару вказане у видатковій накладній № ВН-10035-00253 від 24.03.2008 року. Крім того, судом встановлено, що рахунок-фактура на підставі якого відповідач здійснив перерахування 21820,00 грн. містить посилання на договір                 № 35/5-29 від 19.03.2008 року.

З врахуванням викладеного борг відповідача за поставлений товар становить 35680,00 грн. (57500,00-21820,00), який суд вважає доведеним позивачем.

Слід зауважити, що вказаний борг складається із заборгованості за товар поставлений на умовах авансового платежу у розмірі 29,38 грн. (21849,38 - 21820,00) та неоплаченого повністю товару отриманого з відстрочкою оплати платежу до 01.09.2008 року - 35650,62 грн..

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Виходячи із встановлених обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі з наступних міркувань.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеній вище накладній відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частина 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 1363,30 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2 214,42 грн. 28 % річних та 11 810,08 грн. твердої суми збитків суд вважає їх правомірними та підставними з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.5 ст.694, ч.2 ст. 536 ЦК України передбачено можливість для сторін  при  продажу товару в кредит встановити оплату у вигляді процентів як на ціну товару так і на суму заборгованості. При цьому розмір процентів може бути встановлено в договорі.

Як вбачається із п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.3 Договору, додатку № 1а до Договору сторони погодили розмір відсотків за користування товарним кредитом в грошовому еквіваленті до іноземної валюти (долар США) в сумі 235,30 доларів.

Вказана сума відсотків підлягала сплаті до 01.09.2008 року відповідно додатку № 1а до Договору, однак не була сплачена відповідачем. Позивач провів розрахунок відсотків за користування товарним кредитом станом на 18.11.2008 року. Офіційний курс долара США 18.11.2008 року складав 579,39 за 100 доларів США, що вбачається із наданого позивачем службового розпорядження НБУ від 17.11.2008 року № 417/443 (а.с.19, т.1).

Враховуючи викладене, суд погоджується із заявленою до стягнення позивачем сумою відсотків за користування товарним кредитом 1363,30 (235,30*5,7939).

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 28 % річних судом встановлено, що у п.7.4 Договору передбачено відповідальність ПП "Сільськогосподарська фірма "Карім"" у вигляді сплати відсотків у розмірі 28 % у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків з простроченої суми.

Провівши перевірку наданого позивачем розрахунку 28 % річних судом встановлено, що позивач допустився помилки при його обрахунку, яка полягає в наступному. Сума боргу на яку позивач нараховував 28 % дорівнювала 37 013,92 грн. і складалась із 35650,62 грн. - основного боргу та 1 363,30 грн. - відсотків за користування товарним кредитом. Однак при цьому позивачем не було враховано, що сума боргу відповідача станом на 02.09.2008 року складала 35 680,00 грн.. З врахуванням наведеного, правильною сумою   на яку потрібно було проводити нарахування повинна складати             37 043,30 грн., що в кінцевому рахунку привело б до отримання 28 % річних у сумі 2 216,51 грн. з врахуванням обраховуваного періоду (з 02.09.2008 року по 18.11.2008 року).

Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку позивачем 28 % річних, але суд задовольняє заявлену позивачем до стягнення суму 28 % річних (2 214,42 грн.) в межах вимог позивача, оскільки вони є меншими від тих сум, які отримав суд в результаті перевірки правильності їх обрахунку, а період за який  проведено нарахування відповідає обставинам справи та умовам Договору.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача твердої суми збитків судом зроблено наступні висновки.

У п.7.4 Договору встановлено, що відповідач відшкодовує збитки завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по договору. При цьому розмір збитків передбачено визначати наступним чином: 10 % неоплаченої вартості товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 % за кожний повний чи неповний місяць прострочення.

Однак, передбачені  п.7.4 Договору збитки в твердій сумі не є збитками виходячи з аналізу ч.2 ст.22, ст.623 ЦК України, а по своїй  правовій природі та суті договору є неустойкою (штраф) виходячи з такого.    

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що при  розгляді справи підтвердився факт поставки товару по договору від 19.03.2008 року № 35/5-29, а також  факт прострочення оплати заборгованості відповідачем суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення відсотків за користування кредитом, 28 % річних та твердої суми збитків штрафу в розмірі встановленому Договором. При цьому суд також враховує, що подача позовної заяви відбулась в межах строків позовної давності встановлених п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Судом перевірено проведений позивачем розрахунок твердої суми збитків в результаті чого встановлено його правильність.  

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 08.12.2008 року та 19.01.2009 року відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 35 680,00 грн. основного боргу, 1363,30 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2 214,42 грн. 28 % річних та 11 810,08 грн. твердої суми збитків, в тому рахунку і відзиву чи доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, з врахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача у справі 03.02.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, ч.2 ст.22, п.1 ч.2 ст.258, ст.ст.509, 525, 526, 527, ч.2 ст.549, ч.1 ст.550, ч.1 ст. 530, ч.2 ст.536,  ст.610, ч.1 ст.612, ч.ч. 1, 2 ст.614, ст. 623, ч.1 ст. 625, ст.ст. 627, 628, 629, ч.5 ст.694 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49,  ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сільськогосподарська фірма "Карім", вул. Архітектора Артинова, 53, кв. 2, м. Вінниця - (інформація про реквізити -  ідентифікаційний код - 33209355, р/р - 26006000113455 в ВФ "Укрексімбанк", МФО - 302429) на користь Закритого акціонерного товариства "Компанія "Карім" в особі Подільської філії, вул. Леніна, 231, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240 - (інформація про реквізити - р/р - 26005410016675 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО - 322313, ідентифікаційний код - 13980201) - 35 680 грн. 00 коп. основного боргу (тридцять п'ять тисяч шістсот грн. 00 коп), 1 363 грн. 30 коп. - відсотків за користування товарним кредитом (одна тисяча триста шістдесят три грн. 30 коп.), 2 214 грн. 42 коп. - 28 % річних (дві тисячі двісті чотирнадцять грн. 42 коп.) та 11 810 грн. 08 коп. (одиннадцять тисяч вісімсот десять грн. 08 коп.) -  твердої суми збитків, 510 грн. 68 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (п'ятсот десять грн. 68 коп.) та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК

України  07 лютого 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ЗАТ "Райз", вул. Леніна, 231, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240.

3 - відповідачу - ПП "Сільськогосподарська фірма "Карім", вул. Архітектора Артинова, 53, кв. 2, м. Вінниця.