Рішення

від 11.02.2013 по справі 911/34/04/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2013 р. Справа № 911/34/04/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши в судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід", м. Бровари

про стягнення 11452,10 грн.

за участю представників:

від позивача: Калмиков О.В. - адвок., дог. №140212 від 14.02.2012р.

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід" (відповідач) про стягнення 11452,10 грн. заборгованості за отриманий товар згідно видаткової накладної від 01.11.2012р. № К-ПД-0294501.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013 р. у справі 911/34/04/13-г порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.01.2013р.

Ухвалою суду від 28.01.2013р. розгляд справи було відкладено на 11.02.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача.

11.02.2013р. в судове засідання відповідач повторно не з'явився, явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 010323405702 від 08.01.2013р., про причини неявки суд не повідомив та письмового відзиву на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

11.02.2013р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін позивача, суд,-

встановив:

01 листопада 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (продавець) було передано у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід" (покупець) товар: утеплювач Техноплекс 35-250 Стандарт на суму 21452,10 грн. разом з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна К-ПД-02945/01 (копія в матеріалах справи).

Як вбачається з поданої накладної, остання зі сторони відповідача підписана заступником директора Костюк Олександром Борисовичем, якому на підставі довіреності № 30 від 01.11.2012р. надано право на отримання цінностей за накладною №К-ПД-02945, а також скріплена печаткою підприємства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 цього Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України).

В силу частини 1 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично склалися правовідносини поставки товару, що підтверджуються, зокрема, пропозицією позивача укласти договір поставки викладеною у формі видаткової накладної, адресованої відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір поставки на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткової накладної.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення містяться в ст. 712 Цивільного кодексу України.

Так, за словами позивача, відповідач, в порушення вищезазначених норм законодавства, в повному обсязі за поставлений товар в сумі 21452,10 грн. не розрахувався, здійснивши лише його часткову оплату в сумі 10000,00 грн., у зв'язку з чим станом на день подання позову сума боргу становить 11452,10 грн.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим, покупець (відповідач) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як встановлено судом, здійснено не було. Тобто, накладна, за якими відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України, що викладено в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10 та № 5002-8/481-2011 від 28.02.2011р.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача була направлена претензія № 041212/01 від 04.12.2012р., яка залишена останнім без відповіді та належного реагування.

Зважаючи на те, що відповідач товар на підставі видаткової накладної не оплатив, доказів оплати суду не надав, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 11452,10 грн. є підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1145,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір №140212 про надання юридичної допомоги від 14 лютого 2012 року, акт виконаних робіт № 8 від 18.12.2012р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 410 від 10.04.2008р., платіжне доручення на суму 1145,00 грн. від 19.12.2012р. №10186.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищенаведене, а також предмет даного спору, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1145,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на те, що станом на день розгляду справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за отриманий товар не розрахувався, в судове засідання не з'явився та, на вимогу суду, доказів, які б свідчили про оплату наданих послуг не надав, доводів позивача не спростував, позовні вимоги щодо стягнення 11452,10 грн. заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісзахід» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Андрєєва, 59, код ЄДРПОУ 35875624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» (65125, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Осипова,10, код 35116943) - 11 452 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 10 коп. заборгованості, 1145 (одну тисячу сто сорок п'ять) грн. 00 коп. адвокатських витрат, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 15.02.2013р.

Суддя О.В. Щоткін