Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а/1270/9873/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/9873/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Якимчук В.В.

за участю сторін:

представника позивача Ковальової Г.А.

представника відповідача Адамович І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Стахановмаш" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0009402201 ,-

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стахановмаш» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10 серпня 2012 року №0009402201.

Ухвалою від 13 грудня 2012 року по справі було відкрито провадження.

Ухвалою від 20 грудня 2012 року за клопотанням сторін провадження у справі зупинено до 12 лютого 2013 року.

12 лютого 2013 року провадження у справі поновлено.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 16.07.2012 по 20.07.2012 Стаханівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стахановмаш» з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.05.2012 по взаємовідносинам з ПП «У.Б.Г.Е.» (код за ЄДРПОУ 31688608).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Завод Стахановмаш»:

- п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1-й квартал 2012 року на суму 72 100,00 грн.;

- пунктів п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у травні 2012 року на суму 42 639,00 грн., та завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 69 495,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на 22 217,00 грн., травень 2012 року на 47 278,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.07.2012 №99/22-35664048 Стаханівською ОДПІ 10.08.2012 винесено податкове повідомлення-рішення №0009402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 108 150,00 грн., з яких за основним платежем на 72100,00 грн. та за штрафними санкціями на 36050,00 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням ТОВ «Завод Стахановмаш» оскаржило її у адміністративному порядку до ДПС у Луганській області.

Рішенням ДПС у Луганській області від 10.10.2012 №16564/10-408 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.11.2012 №5108/0/61-12/10-2115 оскаржуване податкове повідомлення-рішення також залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач не згодний із прийняттям податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 з наступних підстав.

Документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена на підставі наказу від 11.07.2012 №368 відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Для проведення документальної позапланової перевірки за п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України податкова інспекція повинна мати факт ненадання платником податку пояснення та їх документального підтвердження.

Але ані у наказі на проведення перевірки, ані у самому акті перевірки податкова інспекція не зазначає, коли саме було надіслано запит на адресу підприємства та не вказують, що позивачем не було надано на цей запит відповіді чи пояснення.

Тому позивач вважає, що відповідачем не було зазначено обставини для проведення документальної виїзної позапланово перевірки, а тому вона була проведена безпідставно.

Щодо взаємовідносин із ПП «У.Б.Г.Е.» позивач зазначив, що між ТОВ «Завод Стахановмаш» та ПП «У.Б.Г.Е.» було укладено договір №36612 від 03.01.2012, згідно якого ПП «У.Б.Г.Е.» на протязі періоду з 03.01.2012 по 31.05.2012 поставило ТОВ «Завод Стахановмаш» продукцію.

На момент укладання зазначеного договору ПП «У.Б.Г.Е.» мало усі реєстраційні документи, передбачені чинним законодавством. При укладенні договору позивачем від контрагента були отримані копії уставних та реєстраційних документів, які були завірені підписом та скріплені печаткою ПП «У.Б.Г.Е.». На час здійснення господарських операцій ПП «У.Б.Г.Е.» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин ТОВ «Завод Стахановмаш» не може нести відповідальність ані за несплату податків контрагентом, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, ані за факт відсутності за місцезнаходженням за умови необізнаності щодо неї.

Позивач вважає, що при укладанні договорів з ПП «У.Б.Г.Е.» дії сторін були направлені на реальне настання правових наслідків, які витікають з придбання-продажу продукції, про що свідчать дані бухгалтерського та податкового обліку позивача, виписки банку про перерахування грошових коштів за придбану продукцію, відомості щодо подальшого руху зазначеної продукції.

Тому позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 10 серпня 2012 року №0009402201 не відповідає дійсним обставинам та прийнято незаконно, отже підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 10 серпня 2012 року №0009402201 прийнято у відповідності із чинним законодавством. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Стахановмаш» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Стахановської міської ради 04.03.2008, номер запису 1392 102 0000 001018, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.45).

ТОВ «Завод Стахановмаш» є платником податків і зборів та перебуває на обліку у Стаханівській ОДПІ (т.1 а.с.47).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100158246, виданим 01.01.2009 Стаханівською ОДПІ (т.1 а.с.48).

У період з 16.07.2012 по 20.07.2012 Стаханівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стахановмаш» з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.05.2012 по взаємовідносинам з ПП «У.Б.Г.Е.» (код за ЄДРПОУ 31688608) (т.1 а.с.18-44).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Завод Стахановмаш»:

- п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1-й квартал 2012 року на суму 72 100,00 грн.;

- пунктів п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у травні 2012 року на суму 42 639,00 грн., та завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 69 495,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на 22 217,00 грн., травень 2012 року на 47 278,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.07.2012 №99/22-35664048 Стаханівською ОДПІ 10.08.2012 винесено податкове повідомлення-рішення №0009402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 108 150,00 грн., з яких за основним платежем на 72100,00 грн. та за штрафними санкціями на 36050,00 грн. (т.1 а.с.59).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням ТОВ «Завод Стахановмаш» оскаржило її у адміністративному порядку до ДПС у Луганській області (т.1 а.с.60-65).

Рішенням ДПС у Луганській області від 10.10.2012 №16564/10-408 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.67-72).

Рішенням Державної податкової служби України від 12.11.2012 №5108/0/61-12/10-2115 оскаржуване податкове повідомлення-рішення також залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.83-86).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Завод Стахановмаш» та його контрагентом ПП «У.Б.Г.Е.», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань за вказаний період.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі специфікації №1 до договору №36612 від 03.01.2012 позивач придбав у контрагента ПП «У.Б.Г.Е.» комплект отправочних елементів на загальну суму 412 000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість 20%, поставка якої підтверджується податковими накладеними №15 від 19.03.2012, №17 від 22.03.2012, рахунком-фактурою на суму 412 000,00 грн., видатковою накладною №17 від 22.03.2012 на суму 412 000,00 грн.

Отриману від ПП «У.Б.Г.Е.» продукція за специфікацією № 1 Позивач реалізував у складі дросельної групи на адресу споживача товариства з обмеженою відповідальністю «Трансексім» (м. Кривий Ріг).

Транспортування продукції від позивача на адресу TOB «Трансексім» здійснювалось перевізником - товариством з обмеженою відповідальністю «Рігель - Вік». По факту перевезення TOB «Рігель-Вік» було надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ТУ-0000176 від 23 березня 2012 року. Позивачем було сплачено вартість наданих послуг на умовах попередньої оплати 21 березня 2012 року в сумі 4 300,00 гривень з урахуванням ПДВ. TOB «Рігель - Вік» було надано податкову накладну № 72 від 21 березня 2012 року на суму 4300,00 гривень.

На підставі специфікації № 2 до договору № 36612 від 03 січня 2012 року позивач придбав у ПП «У.Б.Г.Е.» електродвигун MTKF - 211-6 у кількості 2 штук на загальну суму 23 000,00 гривень з урахуванням ПДВ 20%.

Поставка цієї продукції підтверджується податковою накладною № 24 від 28 березня 2012 року на суму 23 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, рахунок-фактурою № 24 від 28 березня 2012 року на суму 23 000,00 грн., видатковою накладною № 24 від 28 березня 2012 року на суму 23 000,00 грн.

Згідно виписки банку Позивач 26 березня 2012 року здійснив оплату на рахунок ПП «У.Б.Г.Е.».

Отриману від ПП «У.Б.Г.Е.» продукція за специфікацією № 2 позивач реалізував у складі колони в зборі з колоною телескопічною і вантажопідйомником на адресу споживача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» (м. Стаханов).

На підтвердження факту реалізації продукції товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» позивач надав суду договір № 28211 від 14 жовтня 2011 року.

Продукція була передана товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» на підставі видаткової накладної № 75 від 12 червня 2012 року. Вказана продукція була відвантажена товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» на підставі довіреності № 41 від 12 червня 2012 року.

На підставі специфікації № 5 до договору № 36612 від 03 січня 2012 року позивач придбав у ПП «У.Б.Г.Е.» металоконструкцію візка крану КО 2.0, вантажопідйомник крану ОК 2.0, Н=6,465, колону крану ОК2.0, Н=6,465, вили на загальну суму 165 100,00 гривень з урахуванням ПДВ 20%.

Поставка цієї продукції підтверджується податковою накладною № 8 від 05 квітня 2012 року на суму 50 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, податковою накладною № 11 від 09 квітня 2012 року на суму 50 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, податковою накладною № 15 від 10 квітня 2012 року на суму 25 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, податковою накладною № 18 від 11 квітня 2012 року на суму 25 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, податковою накладною № 21 від 12 квітня 2012 року на суму 15 100,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, рахунок-фактурою № 7 від 05 квітня 2012 року на суму 165 100,00 грн., видатковою накладною № 14 від 12 квітня 2012 року на суму 165 100,00 грн.

Згідно виписки банку Позивач 05 квітня 2012 року здійснив оплату в розмірі 50 000,00 гривень, 09 квітня 2012 року в розмірі 50 000,00 грн., 10 квітня 2012 року в розмірі 10 000,00 грн., 10 квітня 2012 року в розмірі 15 000,00 грн., 11 квітня 2012 року в розмірі 25 000,00 грн., 12 квітня 2012 року в розмірі 15 100,00 грн., на рахунок ПП «У.Б.Г.Е.».

Отриману від ПП «У.Б.Г.Е.» продукція за специфікацією № 5 позивач реалізував у на адресу споживача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» (м. Стаханов).

На підтвердження факту реалізації продукції товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» позивач надав суду договір № 28211 від 14 жовтня 2011 року.

Продукція за номенклатурною групою № 85001 була передана товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» на підставі видаткової накладної № 75 від 12 червня 2012 року. Вказана продукція була відвантажена товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» на підставі довіреності № 41 від 12 червня 2012 року.

На підставі специфікації № 6 до договору № 36612 від 03 січня 2012 року позивач придбав у ПП «У.Б.Г.Е.» дошку необрізану на загальну суму 4 000,00 гривень з урахуванням ПДВ 20%.

Поставка цієї продукції підтверджується податковою накладною № 13 від 09 квітня 2012 року на суму 4 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, рахунок-фактурою № 10 від 09 квітня 2012 року на суму 4 000,00 грн., видатковою накладною № 8 від 09 квітня 2012 року на суму 4 000,00 грн.

Згідно виписки банку ТОВ «Завод Стахановмаш» 09 квітня 2012 року здійснив оплату в розмірі 4 000,00 гривень на рахунок ПП «У.Б.Г.Е.».

Згідно акту списання товарів № 17 від 30 квітня 2012 року, дошка необрізана, отримана від ПП «У.Б.Г.Е.» була списана на статтю витрат виробництва - витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції.

На підставі специфікації № 7 до договору № 36612 від 03 січня 2012 року позивач придбав у ПП «У.Б.Г.Е.» рельс PI8 ГОСТ 6368-82 та машинку шліфувальну на загальну суму 7 700,00 гривень з урахуванням ПДВ 20%.

Поставка цієї продукції підтверджується податковою накладною № 2 від 16 квітня 2012 року на суму 7 700,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, рахунок-фактурою № 16 від 16 квітня 2012 року на суму 7 700,00 грн., видатковою накладною № 15 від 16 квітня 2012 року на суму 7 700,00 грн.

Згідно виписки банку позивач 18 квітня 2012 року здійснив оплату в розмірі 7 700,00 гривень на рахунок ПП «У.Б.Г.Е.».

Отриманий від ПП «У.Б.Г.Е.» рельс за специфікацією № 7 Позивач реалізував у складі металоконструкції до тролейної та робочої площадки з головними балками моста і трубами на адресу споживача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» (м. Стаханов).

На підтвердження факту реалізації продукції ТОВ «Торговий дім «Стахановмаш», позивач надав суду договір № 28211 від 14 жовтня 2011 року.

Продукція була передана товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» на підставі видаткової накладної № 37 від 28 квітня 2012 року. Вказана продукція була відвантажена товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стахановмаш» на підставі довіреності № 27 від 28 квітня 2012 року.

Факт отримання грошових коштів від TOB «Торговий дім «Стахановмаш» за договором комісії № 28211 від 14 жовтня 2012 року підтверджується виписками банку від грудня 2011року, 03 березня 2012 року, 07 березня 2012 року, 21 березня 2012 року, 05 квітня 2012 року, 13 квітня 2012 року, 15 квітня 2012 року, 02 липня 2012 року, 03 липня 12 року.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було здійснено придбання реального товару та його подальшу реалізацію контрагентам, що підтверджується первинними документами щодо придбання та подальшої реалізації, що, у свою чергу, свідчить про товарність та реальність здійснення господарських операцій позивачем.

Щодо взаємовідносин позивача із його контрагентом ПП «У.Б.Г.Е.» судом встановлено, що між ТОВ «Завод Стахановмаш» та ПП «У.Б.Г.Е.» було укладено договір №36612 від 03.01.2012, згідно якого ПП «У.Б.Г.Е.» на протязі періоду з 03.01.2012 по 31.05.2012 поставило ТОВ «Завод Стахановмаш» продукцію.

На час здійснення господарських операцій ПП «У.Б.Г.Е.» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин, ТОВ «Завод Стахановмаш» не може нести відповідальність ані за несплату податків контрагентом, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, ані за факт відсутності за місцезнаходженням за умови необізнаності щодо неї.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач в судовому засіданні не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання податкової інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів вантажним автомобілем, як на підставу відсутності факту відвантаження та отримання товару суд оцінює критично, оскільки сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів вантажним автомобілем не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за наявності інших належно оформлених первинних документів що відображають реальність здійснення господарської операції

Аналогічна позиція викладена судовою колегією Вищого адміністративного суду в ухвалі від 02.02.2012 року по справі №2а/0270/1684/11, у якій зазначено, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемним правочину укладеногож позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1081,50 грн., які сплачено згідно платіжного доручення від 05.12.2012 №2117.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Стахановмаш" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0009402201 задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби від 10.08.2012 №0009402201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Стахановмаш" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 108 150,00 грн., з яких за основним платежем - 72 100,00 грн., за штрафними санкціями - 36 050,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Стахановмаш" судові витрати у розмірі 1081,50 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2013 року.

Суддя С.В. Прудник