Постанова

від 12.02.2013 по справі 817/155/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/155/13-а

12 лютого 2013 року 15год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лавренчук Т.В.;

відповідача: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Західтехкомплект-РВ" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Західтехкомплект-РВ» (далі - ПП «Західтехкомплект-РВ») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІу м.Рівному №0000032342 від 08.01.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог, вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки №702/22-200/33871921 від 24.12.2012 року, в якому податковий орган зазначив, що, позивачем було завищено податковий кредит по операції з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтохаус схід» (далі - ТОВ «Спецавтохаус схід») на суму 580,02 грн., внаслідок чого відповідачем було встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 580,02 за лютий 2012 року, оскільки господарська операція із ТОВ «Спецавтохаус схід» була безтоварною. Долучені до матеріалів справи документи, на думку представника позивача, повністю спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення суми ПДВ у розмірі 580,00 грн. до податкового кредиту за лютий 2012 року, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки №702/22-200/33871921 від 24.12.2012 року, складеного за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Західтехкомплект-РВ» щодо взаємовідносин з ТОВ «Спецавтохаус схід» з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року. В основу акта перевірки покладено інформацію з актів перевірок ДПІ у Московському районі м.Харкова, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (Індустріальної МДПІ) та ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова та акту про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецавтохаус схід» від 09.11.2012 року №3875/222/35352152. Вважає, що позивачем в порушенням вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «Спецавтохаус схід» на загальну суму 580,02 грн. З цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на 508,02 грн. та вважає, що підстав для його скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ПП «Західтехкомплект-РВ» зареєстроване як юридична особа 08.11.2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Позивача взято на облік в органах державної податкової служби 08.11.2005 року за №160810200000, перереєстровано 02.01.2002 року за №10/10. Позивач з 31.01.2006 року зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №339485. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України є виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, виробництво інших виробів із пластмас, виробництво інших гумових виробів, механічне оброблення металевих виробів, неспеціалізована оптова торгівля та виробництво іншої продукції, н.в.і.у.

В період з 11.12.2012 року по 17.12.2012 року ДПІ у м.Рівному було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Західтехкомплект-РВ» щодо взаємовідносин з ТОВ «Спецавтохаус схід» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки №702/22-200/33871921 від 24.12.2012 року (далі - акт перевірки від 24.12.2012 року).

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту за лютий 2012 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Західтехкомплект-РВ». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості дослідної установки та витратними матеріалами до неї, відповідач врахував інформацію актів перевірок ДПІ у Московському районі м.Харкова, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (Індустріальної МДПІ) та ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, а також довідки про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецавтохаус схід» від 09.11.2012 року №3875/222/35352152, відповідно до якої ТОВ «Спецавтохаус схід» не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з покупцями за період червень-грудень 2001 року, січень-червень 2012 року на загальну суму податкових зобов'язань 915 009,53 грн та неправомірно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ «Інтехліс», ПП «Лайнстар» та ТОВ «Електродизель».

У висновках акта перевірки від 24.12.2012 року відповідач зазначив про порушення вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ПП «Західтехкомплект-РВ», внаслідок чого у лютому 2012 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 580,02 грн.

На основі таких висновків податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032342 від 08 січня 2013 року.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача докази на підтвердження обліку електротехнічного обладнання. Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента.

13.02.2012 року ПП «Західтехкомплект-РВ» направило ТОВ «Спецавтохаус схід» оферту №13, в якій просить здійснити поставку дослідної установки ВУ-861 (в кількості 1 шт.) з витратними матеріалами для виробництва резиново-технічних виробів та забезпечити її відправку на адресу замовника. Згідно з акцептою №14 від 15.02.2012 року ТОВ «Спецавтохаус схід» прийняло замовлення на поставку вказаного товару, за умовою поставки автоперевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері» (далі - ТОВ «Делівері») та сплатою витрат на транспортування.

На виконання умов даного договору Постачальник передав у власність Покупцю товар відповідно до видаткової накладної №СА-0061 від 16.02.2012 року на суму 3 480,11 грн., в тому числі ПДВ на суму 580,02 грн.: дослідна установка ВУ-861, поліуретан ПУ-47, смазка СФ-333, смазка Пента-126П.

ТОВ «Спецавтохаус схід» у свою чергу, виписало позивачу податкову накладну №36 від 15.02.2012 року, що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Транспортування обладнання здійснювало ТОВ «Делівері» на підставі договору на транспортно-експедиторські послуги №Д2422 від 30.03.2011 року. Позивач прийняв доставлений товар, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №Д-00006539 від 29.02.2012 року, актом отримання вантажу вантажоодержувачем №А-РВ53700 від 18.02.2012 року та калькуляцією до акту виконаних робіт ТОВ «Делівері».

За отриманий товар позивач розрахувався, що підтверджується платіжним дорученням №63 від 15.02.2012 року на суму 3 480,11 грн.

Суми ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Спецавтохаус схід» відображено у податковій звітності ПП «Західтехкомплект-РВ», про що свідчить копія додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

ПП «Західтехкомплект-РВ» є суб'єктом господарювання у сфері є виробництва інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, виробництва інших виробів із пластмас, виробництва інших гумових виробів, механічного оброблення металевих виробів, неспеціалізованої оптової торгівлі та виробництва іншої продукції, н.в.і.у. Для здійснення організації обраного ним виду господарської діяльності було придбано і оплачено наступне обладнання: дослідна установка та витратні матеріали до неї (поліуретан), що свідчить про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Підставою для формування податкового кредиту ПП «Західтехкомплект-РВ» за лютий 2012 року в сумі 580,00 грн. була податкова накладна встановленої форми та змісту, виписаною ТОВ «Спецавтохаус схід» за наслідками операції з придбання вищезазначеного обладнання. Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій по придбанню та використанню обладнання підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Дане устаткування перебуває на балансі позивача та використовується у господарській діяльності платника податку, що підтверджується актом введення в експлуатацію МНМА від 27.02.2012 року. Також позивачем долучено копії фото даного обладнання, технічний опис та інструкцію дослідної установки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 580,11 грн. ґрунтуються на інформації з актів перевірок ДПІ у Московському районі м.Харкова, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (Індустріальної МДПІ) та ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова та акту про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецавтохаус схід» від 09.11.2012 року №3875/222/35352152. З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, про порушення віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 580,11 грн. у взаємовідносинах з ТОВ «Спецавтохаус схід».

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000032342 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 17-19, 35, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000032342 від 08 січня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Клименко О.М.