Постанова

від 04.12.2006 по справі 20-9/132

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-9/132

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

30 листопада 2006 року  

Справа № 20-9/132

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Сербул Людмили Юріївни, довіреність №  396 від 22.02.06, Шишкіна Людмила Миколаївна, довіреність №  4539 від 28.07.05, відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком";

відповідача: Хрячкова Михайла Михайловича (повноваження перевірені),  Голова, Верхнєсадівська сільська Рада Нахімовського району міста Севастополя;

третьої особи: не з'явився,  державне підприємство "Садовод";

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Рибіна С.А.) від 01.11.2006 у справі №20-9/132

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18,Київ 30,01030)

в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Ген. Петрова, 15,Севастополь,99011)

до           Верхнєсадівської сільської Ради Нахімовського району міста Севастополя (вул. Севастопольська, 66,Верхньосадове, м. Севастополь,99802)

третя особа: Державне підприємство "Садовод" (вул. Севастопольська, 76,Верхньосадове, м. Сеастополь,99802)

про стягнення 9272,60 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача, Верхнєсадівської сільської Ради Нахімовського району міста Севастополя, третя особа - державне підприємство "Садовод" про стягнення 9272,60 грн.

                    Обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що у зв'язку з залиттям в результаті проникнення великої кількості води з приміщень, які належать відповідачу, майну позивача заподіяна шкода у розмірі 9272,60 грн.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.11.2006 у справі № 20-9/132 (суддя Рибіна С.А.) у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Верхнєсадівської сільської Ради Нахімовського району міста Севастополя, третя особа - державне підприємство "Садовод", про стягнення 9272,60 грн.  відмовлено.

                    Не погодившись з таким рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати прийняте у справі рішення, постановити нове про задоволення позовних вимог.

                    Підставою для скасування зазначеного судового рішення  заявник скарги вважає неповне  з'ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального і процесуального  права.

                    Так, апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції, встановивши факт спричинення шкоди, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позивач не надав доказів, підтверджуючих, що залиття відбулось з вини відповідача, а також у зв'язку з відсутністю доказів фактичної оплати ремонтних робіт вартістю 7569,00 грн., оплати послуг приватного підприємства „Увитал” в розмірі 303,60 грн., а також збитків в розмірі 1400,00 грн.

                    На думку заявника, зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються актами прийому виконаних підрядних робіт, звітом про оцінку вартості матеріальних збитків від 20.03.2005, складеним ПП „Увитал”. До того ж, відповідач не заперечував проти самого факту затоплення.          

З причин зайнятості судді Гонтаря В.І. в іншому судовому процесі, на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006, здійснено його заміну на суддю Горошко Н.П.

На підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

01.02.2001 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (орендар) та державним підприємством “Садовод” (орендодавець) укладений договір оренди № 26/1691 нерухомого майна –вбудоване приміщення загальною площею 109,1 м2 на першому поверсі двоповерхової будівлі, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Севастопольська, будинок 66.

Додатковими угодами № 1, 2, 3 від 01.02.2002, 01.02.2004 та 25.12.2003 строк дії договору продовжувався за згодою сторін і діяв фактично до липня 2005 року, що підтверджується рахунками, які щомісяця виставлялись позивачу та своєчасно ним сплачувались (т. 1, арк. с. 112-114).

Таким чином, судова колегія вважає доводи відповідача стосовно відсутності орендних відносин між підприємством „Садовод” і позивачем у лютому 2005 року такими, що спростовуються вказаними вище доказами, і погоджується з поясненнями представника позивача відносно фактичного продовження орендних відносин до липня 2005 року та вважає позивача належним користувачем майна, що потерпало шкоду в результаті затоплення.

Судом встановлено, що в ніч з 15 на 16 лютого 2005 року в результаті проникнення великої кількості холодної води з другого поверху будівлі, яка також була орендована у підприємства „Садовод” фельдшерсько-акушерським пунктом Верхнєсадівської сільської Ради Нахімовського району міста Севастополя, були залиті службові приміщення АТС-729 та радіовузла, що підтверджується  актом обстеження від 16.02.2005 (а. с. 13).

02.03.2005 комісією з представників позивача був складений дефектний акт, який свідчить про необхідність проведення ремонтних робіт службових приміщень АТС-729 та радіовузла, які й були ним виконані вартістю 7569,00 грн., що  підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт (т. 1, а. с. 17-20).

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріальних збитків від 20.03.2005, складений приватним підприємством “Увитал”, в результаті затоплення протягом 2-х діб був порушений телефонний зв'язок у 120 абонентів, у зв'язку з чим розмір збитків склав 1400,00 грн. В свою чергу вартість послуг оцінки склала 303,60 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 30.04.2005 державним підприємством „Садовод” на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 60 від 05.04.2005 двоповерхова будівля загальною площею 480 кв. м. в місті Севастополі по вул. Севастопольській, 66 була передана Верхнєсадівській сільській Раді Нахімовського району міста Севастополя у комунальну власність, тобто до відповідача у справі перейшли всі права та обов'язки орендодавця.

29.07.2005 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (орендар) та Верхнєсадівською сільською Радою Нахімовського району міста Севастополя (орендодавець) укладений договір оренди нежитлового приміщення № 388-18, відповідно до якого орендодавець передав орендарю нерухоме майно - вбудоване приміщення загальною площею 109,1 м2 на першому поверсі двоповерхової будівлі, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Севастопольська, будинок 66.

Відмовляючи позивачу в задоволенні заявлених ним вимог, суд першої інстанції виходив з того, що останній, всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів тих обставин, на які посилався як на підставу заявленого позову, а саме не довів ні факту понесених ним збитків, ні наявності в тому вини з боку відповідача.

Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.          

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлені загальні             підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема майнова          шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Для застосування деліктної відповідальності, передбаченої зазначеною  статтею, необхідна наявність обов'язкових умов, утворюючих склад              правопорушення, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність;             наявність прямої дійсної шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою  та шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Стверджуючи про відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували вину відповідача як умову відповідальності за спричинену шкоду, місцевий господарський суд не прийняв до уваги, що, відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, відсутність такої вини має доводити особа, яка порушила зобов`язання. В свою чергу позивач повинен довести розмір відшкодування.

Згідно пояснень представника відповідача, який не заперечував факту затоплення приміщень першого поверху в лютому 2005 року, затоплення відбулося при непередбачених обставинах в результаті розриву шлангу на бачку в санвузлі внаслідок гідродинамічного удару. Вказуючи на відсутність наміру нанесення шкоди позивачу, відсутність вини в діях відповідача, і посилаючись на обставини, які виникли непередбачувано, відповідач, водночас, ніяких доказів у підтвердження зазначених обставин суду не надав.

Погоджуючись з доводами відповідача щодо відсутності в його діях прямого наміру на спричинення шкоди майну позивача, судова колегія апеляційної інстанції приймає до уваги, що формою вини є й необережність, і вважає, що прямим обов'язком відповідача було спостерігати за станом свого майна, підтримувати його у належному стані, який би виключав можливість спричинення матеріальної шкоди стороннім особам.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Нормами статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Крім того, відповідно до положень статті 1192 Цивільного  кодексу України, враховуючи обставини справи, суд за  вибором  потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі    (передати річ того ж роду  і  такої  ж  якості,  полагодити пошкоджену  річ  тощо)  або  відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків,  що  підлягають  відшкодуванню   потерпілому,         визначається  відповідно  до реальної вартості втраченого майна на момент               розгляду  справи  або  виконання  робіт,  необхідних   для відновлення пошкодженої речі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 7569,00 грн. у відшкодування шкоди, а саме за понесені позивачем фактичні реальні витрати з усунення наслідків затоплення, підлягають задоволенню як обґрунтовані та такі, що підтверджуються матеріалами справи, зокрема, актами прийому виконаних підрядних (ремонтних) робіт (т. 1, а. с. 17-20).

Разом з тим, висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення збитків в розмірі 1400,00 грн. та 303,60 грн. вартості послуг оцінки матеріальних збитків апеляційна інстанція визнає правомірними та обґрунтованими.

Так, позивач посилається на те, що в результаті затоплення протягом 2-х діб був відсутній телефонний зв'язок у 120-ти абонентів, однак, не надав суду першої та апеляційної інстанцій фактичних доказів в обґрунтування заявлених в цій частині позовних вимог.

До того ж, понесені збитки в розмірі 1400,00 грн., які просить стягнути позивач, не передбачають стягнення при спричиненні майнової шкоди, оскільки їх стягнення можливе тільки при невиконанні договірних зобов'язань.

Позивач ототожнює поняття збитків та шкоди, які регулюються різними правовими нормами, а тому заявлені вимоги обґрунтовано відхилені судом як безпідставні.

Також, на думку судової колегії, викликає сумнів достовірність  розрахунку збитків, понесених в результаті порушення телефонного зв'язку у 120-ти абонентів, оскільки такий розрахунок носить характер припущення. При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що абонплата за телефонний зв'язок утримується з абонентів предоплатно, на наступний період (місяць). Доказів перерахунку абонплати за березень 2005 року за відсутній телефонний зв'язок у лютому 2005 року позивач не надав. Розрахунок збитків відносно втрат оплати за міжмісцеві розмови зроблений приблизно, тільки припускає наявність збитків на зазначену у розрахунку суму.

Оскільки не підлягає задоволенню позов в частині стягнення збитків у розмірі 1400 грн., судова колегія не знаходить підстав і для задоволення вимог про відшкодування затрат позивача на проведення розрахунку підприємством „Увитал”  в розмірі 303,60 грн.

                    Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та скасування постановленого у справі рішення.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити частково.

                    2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 01.11.2006 у справі № 20-9/132 скасувати.

                    3. Прийняти нове рішення.

                     Позов задовольнити частково.

                    Стягнути з Верхнєсадівської сільської Ради Нахімовського району міста Севастополя (вул. Севастопольська, 66,Верхньосадове, м. Севастополь,99802, р/р 35428002000384 в УГК м. Севастополя, ідентифікаційний код 04367335) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Ген. Петрова, 15,Севастополь,99011, р/р 2600418 в СФАППБ "Аваль", МФО 324504, ідентифікаційний код 01190103) 7569,00 грн. у  відшкодування шкоди, а також у повернення державного мита суму у розмірі 83,25 грн. та 96,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В іншій частині позовних вимог відмовити.

  Господарському суду міста Севастополя видати наказ.                                        

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                Н.П. Горошко

                                                                                О.А. Щепанська