Постанова

від 12.02.2013 по справі 1570/3249/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р.Справа № 1570/3249/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Белогуб О.О.,

розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м.Одеса апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року, у справі за позовом Приватного підприємства «Едісон» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року позов Приватного підприємства «Едісон» задоволено, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000262230 та № 0000272230 від 18.05.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Едісон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, що підтверджується актом № 1197/22-3/30873748 від 23.04.2012 року, встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.123.1 ст.123 ПК України, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Поршення полягає у тому, що вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.201 року, що набрав законної сили, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, яка є директором ТОВ «Миракод», а юридина особа контрагентом позивача, тому наслідком є порушення ведення господаорської діяльності.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.03.2000 року Приватне підприємство «Едісон» зареєстровано, як юридична особа, а 14.04.2000 року узятий на облік в органах державної податкової служби за № 28-02/893 та перебуває на обліку державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

В період з 05.04.2012 року по 13.04.2012 року, на підставі затвердженого плану перевірки, наказу на проведення перевірки та направлень від 02.04.2012 року № 000625/467, від 04.04.2012 року № 000122/505, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідно до вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.201 року, що набрав законної сили, службовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Едісон», код ЄДРПОУ 30873748, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, що підтверджується актом № 1197/22-3/30873748 від 23.04.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.123.1 ст.123 ПК України, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено значення податку на прибуток, на загальну суму 265024 грн. та занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 212020 грн.

Порушення виникає з договору купівлі-продажу електротехнічної продукції № 1 від 01.07.2009 року, укладеного між ТОВ «Миракод» та ПП «Едісон», у відповідності до якого здійснено поставку електроприладів.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства позивачем надано, зокрема: податкові накладні, видаткові накладні, накладні, платіжні доручення, банківські виписки, договори, довіреності, рахунки.

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 7 грудня 2011 року, який набрав законної сили 23.12.2011 року, ОСОБА_1, яка є директором ТОВ «Миракод», визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, та призначено покарання -3 роки позбавлення волі, у відповідності до ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено засуджену від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо правильності формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і на додану вартість, так як податковим органом порушено порядок проведення перевірки, а висновки перевірки не узгоджуються з фактичними обставинами у справі, так як визначення єдиної безумовної підстави, а саме вирок суду, не може слугувати висновком належності ведення господарської діяльності, так як достовірність такої підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитись з наступних підстав.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пп. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судовою колегією встановлено, що приводом та підставою для проведення перевірки є вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 7 грудня 2011 року, план перевірки, наказ на проведення перевірки та направлення від 02.04.2012 року № 000625/467, від 04.04.2012 року № 000122/505, видані ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

В ході розгляду справи судом першої інстанції вчинено дії щодо витребування доказів, а саме: - обов'язкового письмового запиту відповідача, який передує проведенню перевірки; направлення від 04.04.2012 року № 000122/505; затвердженого плану перевірки, на які йде посилання в акті перевірки від 23.04.2012 року № 1197/22-3/30873748, як на підстави проведення спірної перевірки позивача, однак суду такі докази не надано і такі докази не подано до апеляційного суду.

Тому, податковим органом порушено вищезазначені вимоги щодо проведення позапланової виїзної перевірки, так як остання проводиться за умови направлення письмового запиту щодо певних обставин та не подання суб'єктом господарювання запитуємої інформації, що не підтверджується добутими доказами.

Однак, порушення порядку проведення перевірки не є безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, так як фактично перевіряючих допущено до проведення такої перевірки і останніми така перевірка проведена, а позивачем не заявлено вимогу щодо визнання протиправними дій податкового органу відносно перевірки.

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.123.1 ст.123 ПК України, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Так, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного податкового періоду складається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права на формування податкового кредиту, вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, п.п.7.4.5. п. 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що підставою для формування податкового кредиту є договір купівлі-продажу електротехнічної продукції № 1 від 01.07.2009 року, укладеного між ТОВ «Миракод» та ПП «Едісон», у відповідності до якого здійснено поставку електроприладів.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства позивачем надано, зокрема: податкові накладні, видаткові накладні, накладні, платіжні доручення, банківські виписки, договори, довіреності, рахунки.

Аналізом первиних документів встановлено, що договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, накладні, від імені ТОВ «Миракод» підписані директором підприємства ОСОБА_1, яка вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 7 грудня 2011 року, який набрав законної сили 23.12.2011 року, визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України.

З обставин, які встановлено в ході розгляду кримінальної справ, та не потребують доведенню у адміністративній справі, у відповідності до вимог ч.4 ст.72 КАСУ, вбачається, що ОСОБА_1 стала засновком і директором ТОВ «Миракод» за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, здійсненням якої і не займалась, а тому доведено факт фіктивного підприємництва, яке створено з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило значну матеріальну шкоду державі.

Крім того, в ході розгляду справи не добуто належних доказів щодо фактичного виконання умов вищезазначеного договору, так як не встановлено рух товарно-матеріальних цінностей, їх кількість, комплектація, умови зберігання, транспортування, реалізацію, і таких обставин відповідачем не зазначено.

Таким чином, колегія вважає, що первинні документи складені позивачем на підтвердження здійснення господарської діяльності за договором купівлі-продажу електротехнічної продукції № 1 від 01.07.2009 рок, не відповідають вищезазначеним нормам і не підтверджують товарність проведеної операції, як не підтверджено і сам факт такої операції.

Висновок податкового органу щодо формування валових витрат, у відповідності до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», є правомірним з обставин описаних вище.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Едісон» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М.Танасогло