Постанова

від 18.02.2013 по справі 826/326/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2013 року 10:45 справа №826/326/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юркорт" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юркорт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Юркорт") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкову повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0002862250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/326/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 січня 2013 року.

В судовому засіданні 22 січня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 22 січня 2013 року року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №0002862250 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Юркорт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 552 863,98 грн., у тому числі за основним платежем на - 478 507,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 74 356,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 01 серпня 2012 року №244/22-50/30488139 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юркорт" (код ЄДРПОУ 30488139) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" (код ЄДРПОУ 35060241) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 478 507,98 грн., у тому числі за березень 2011 року - 37 022,90 грн., квітень 2011 року - 65 212,00 грн., травень 2011 року - 43 909,90 грн., червень 2011 року - 34 942,82 грн., липень 2011 року - 23 214,40 грн., серпень 2011 року - 39 428,30 грн., вересень 2011 року - 135 399,86 грн., жовтень 2011 року - 99 377,80 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: за даними акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" встановлено, що останнє мало взаємовідносини з підприємством, яке має ознаки фіктивності; виходячи з наведеного ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, у нього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

В Акті перевірки також зазначено, що ТОВ "Юркорт" не надало відповідні посвідчення, сертифікати відповідності, інші документи, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічним умовам, а також санітарним, ветеринарним, гігієнічним та іншим нормам; та документів, які підтверджують факт транспортування товару постачальником.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між ТОВ "Юркорт" та ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними; оскаржуване податкове повідомлення-рішення є скасованим у зв'язку несвоєчасним розглядом Державною податковою службою у місті Києві первинної скарги ТОВ "Юркорт"; перевірка проведена за відсутності правових підстав.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Юркорт", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Юркорт" та ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, 01 березня 2011 року між ТОВ "Юркорт" (покупець) та ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" (продавець) укладено договір поставки №01/03-2011, відповідно до якого продавець передає згідно замовлення покупця та у його власність шиноремонтні матеріали, автомобільні шини, хімію для авто мийок, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до пункту 3 договору місцем поставки товару є склад покупця у місті Києві; одночасно з передачею товару продавець надає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, гарантійний талон.

Згідно з видатковими накладними ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" протягом березня-жовтня 2011 року поставило на адресу позивача обумовлений договором товар на загальну суму 542 206,80 грн.

01 березня 2011 року між ТОВ "Юркорт" (замовник) та ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" (виконавець) укладено договір надання послуг №02/03-2011, відповідно до якого виконавець погоджується прийняти на себе виконання робіт по відновленню протектора шин.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт за березень-жовтень 2011 року виконавець виконав роботи по відновленню протектора шин на загальну суму 54 060,00 грн.

01 вересня 2011 року між ТОВ "Юркорт" (покупець) та ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" (продавець) укладено договір поставки №01/09-2011, відповідно до якого продавець передає згідно замовлення покупця та у його власність пересувні металеві кіоски, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до видаткової накладної від 01 вересня 2011 року продавець поставив позивачу металевий кіоск вартістю 100 000,00 грн.

ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" виписало ТОВ "Юркорт" податкові накладні на загальну суму 2 871 047,92 грн., у тому числі податок на додану вартість - 478 507,98 грн.

Оплата за поставлені товар та роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за березень-жовтень 2011 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", у зв'язку з придбанням товарів та робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Юркорт" здійснює діяльність у сфері відновлення протектора гумових шин та покришок, виробництва інших гумових виробів, технічного обслуговування та ремонту автомобілів, торгівлі автомобільними деталями та приладдям.

Для здійснення своєї діяльності позивач орендує приміщення у ПАТ "Веркон", ТОВ "Гратон" та ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" та має достатній штат працівників (88 штатних одиниць у 2011 році).

Матеріали справи підтверджують, що придбаний у ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" товар використано при наданні послуг шиномонтажу третім особам та реалізовано покупцям, зокрема ПАТ "Будмеханізація", ІП "1+1 Продакшн", ТОВ "Харско Інфрастракче Україна"; послуги по відновленню протектора шин замовлялись з метою виконання зобов'язань перед замовниками (ТОВ "Гарант-ЛКВ", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Ардіс" тощо).

Придбаний у ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" металевий кіоск передано згідно договору оренди в строкове платне користування ТОВ "Епіцентр К".

На підтвердження використання придбаних робіт та послуг у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії господарських договорів поставки та надання послуг, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, виписок банку, договорів оренди приміщень, актів виконаних робіт, договорів оренди пересувних металевих кіосків, актів здачі-прийняття робіт з оренди кіоску, довідка банку про рух коштів на рахунку, фотознімки металевих кіосків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо обов'язкової наявності документів, які б підтверджували відповідність товару вимогам діючих стандартів, технічним умовам, санітарним та ветеринарним нормам, оскільки за умовами договорів поставки, укладених з ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", такі документи не вимагаються; у будь-якому випадку відсутність таких документів не може свідчити про безтоварність господарських операцій, а може бути визнано як порушення умов договору.

Так само необґрунтованими виявились доводи про обов'язкову наявність у позивача документів, які підтверджують факт транспортування товару, оскільки за умовами договорів поставки товар поставляється продавцем на склад покупця, а тому позивач і не повинен мати вказаних документів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Юркорт" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №0002862250 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Юркорт" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юркорт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 серпня 2012 року №0002862250.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юркорт" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко