Постанова

від 18.02.2013 по справі 826/1209/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2013 року 16:20 справа №826/1209/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТК-Текстиль") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі місті Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року №0003082250/13009, від 29 грудня 2012 року №0004202250/13319 та №0004212250/13320.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1209/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 лютого 2013 року.

В судовому засіданні 12 лютого 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 25 жовтня 2012 року №0003082250/13009 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "ТК-Текстиль" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 530 111,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 624 089,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 906 022,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 04 жовтня 2012 року №4773/22-50/37117011 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "ТК-Текстиль" (код ЄДРПОУ 37117011) по взаємовідносинах з ПП "Гормезис" (код ЄДРПОУ 377173422) з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р." (далі по тексту - Акт перевірки 1).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 29 грудня 2012 року №0004202250/13319 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "ТК-Текстиль" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7 443 381,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7 443 381,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 29 грудня 2012 року №0004212250/13320 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "ТК-Текстиль" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 708 756,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6 472 504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 236 252,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 грудня 2012 року №6692//22-50/37117011 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "ТК-Текстиль" (код ЄДРПОУ 37117011) по взаємовідносинах з ПП "Гормезис" (код ЄДРПОУ 377173422) з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., 01.10.2011р. по 31.10.2011 р." (далі по тексту - Акт перевірки 2).

У висновках Акта перевірки 1 встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 3 624 089,00 грн.

У висновках Акта перевірки 2 встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-3-4 квартали 2011 року на суму 7 443 381,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 472 504,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 2 960 520,00 грн., за жовтень 2011 року -3 511 984,00 грн.

Висновки обох Актів перевірки мотивовані наступним: за даним акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Гормезис", складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, встановлено, що ПП "Гормезис" має ознаки фіктивності, оскільки не має основних засобів, кількість працюючих - одна особа, відсутнє за місцезнаходженням; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 14 вересня 2012 року; встановлено взаємовідносини ПП "Гормезис" з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, що свідчить про відсутність факту реального здійснення постачання товарів; проведено експертне дослідження, згідно якого підпис від імені директора ПП "Гормезис" ОСОБА_1 в довіреності від 28 липня 2011 року ймовірно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Наведені в Актах перевірки обставини, на думку відповідача, свідчать про нікчемність правочинів між ТОВ "ТК-Текстиль" та ПП "Гормезис", та позбавляють можливості позивача формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, виходячи з такого: контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій був юридичною особою та платником податку на додану вартість; податковий кредит та витрати підтверджені первинними документами та податковими накладними, оформленими відповідно до закону; придбані послуги та роботи використані у власній господарській діяльності; укладені правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідач у письмовому заперечення проти позову підтримав висновки Актів перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "ТК-Текстиль" є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ТК-Текстиль" та ПП "Гормезис", мету придбання товарів/послуг, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, між ТОВ "ТК-Текстиль" (покупець) та ПП "Гормезис" (продавець) укладено договір купівлі-продажу 08 липня 2011 року №253, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товари (тканини) згідно замовленням на умовах EXW (склад продавця, місто Київ); за погодженням між сторонами в окремих випадках можуть застосовуватись й інші умови поставки.

Згідно з накладними, що датовані серпнем, вереснем та жовтнем 2011 року, ПП "Гормезис" поставило на адресу позивача тканини (підкладкова тканина, тканина рушникова, брезентова, тюль, бязь, пальтові тканини, трикотажне полотно, штори тощо) на загальну суму 60 579 606,44 грн.

ПП "Гормезис" виписало позивачу податкові накладні, датовані серпнем, вереснем та жовтнем 2011 року, на загальну суму 60 579 606,44 грн., у тому числі податок на додану вартість 10 096 601,07 грн.

Оплата за поставлені роботи здійснена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок ПП "Гормезис" грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

У свою чергу Акти перевірки не містять інформації про відсутність у ТОВ "ТК-Текстиль" на момент його перевірки відповідних розрахункових, платіжних та первинних документів по взаємовідносинам з ПП "Гормезис".

Така підстава як "ймовірне підписання якоїсь довіреності від імені директора ПП "Гормезис" ОСОБА_1 іншою особою", на переконання суду, не позбавляє правового значення відповідних первинних документів, виданих ПП "Гормезис".

Вирішуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "ТК-Текстиль" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі текстильними товарами, виробництва іншого верхнього одягу, роздрібної торгівлі текстильними товарами, інформацію про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та міститься в мережі Інтернет - http://www.tk-textile.com.ua, http://www.veskyiv.ua/Enterprise_17699/.

Для здійснення господарської діяльності позивач орендує за договорами оренди та суборенди складські, нежилі приміщення, у тому числі по вул. Сортувальна, 2, вул. Т. Драйвера, 8 у місті Києві, торгові місця на оптово-роздрібному ринку жилого масиву "Позняки" у Дарницькому районі міста Києва (Евробазар), у місті Дніпропетровську; має власні транспортні засоби (вантажні автомобілі RENAULT, FORD, HYUDAI, МАЗ) та укладені договори найму транспортного засобу; отримав дозволи на початок роботи приміщень магазинів від Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України в місті Києві, дозволи на розміщення об'єктів торгівлі, торгові патенти, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи; має зареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій, необхідну техніку на балансі та достатній штат працівників.

Матеріали справи свідчать, що придбані у ПП "Гормезис" тканини доставлялись на склад позивача авто підприємством ТОВ "ЛГЗ-Тетерів" та в подальшому реалізовані позивачем іншим покупцям - юридичним та фізичним особам, зокрема, через роздрібну мережу.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії наступних документів: договір купівлі-продажу, додаткові угоди до нього, накладні на відпуск товару, товарно-транспортні накладні, договір про надання транспортних послуг та акти здачі-прийняття робіт, виписки банку щодо поставки товару ПП "Гормезис"; договори купівлі-продажу, накладні, довіреності на отримання товару, фіскальні чеки щодо реалізації придбаного товару іншим покупцям; договори оренди та суборенди, акти приймання-передачі приміщень, дозволи, торгові патенти, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи; реєстраційні посвідчення на транспортні засоби.

Враховуючи викладене, на думку суду, господарські операції ТОВ "ТК-Текстиль" та ПП "Гормезис" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача висновок експертного дослідження підписів від імені директора ПП "Гормезис" ОСОБА_1 на довіреності від 28 липня 2011 року, оскільки не надав до суду такого висновку, проведене дослідження не встановило належність підпису від імені ОСОБА_1 іншій особі, а лише зазначило про ймовірність такого факту; довіреність від 28 липня 2011 року не стосується предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Крім того, позивач надав в матеріали справи копію нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 28 вересня 2012 року про те, що ОСОБА_1 особисто підписав договір купівлі-продажу, додаткові угоди до нього, видаткові та податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "ТК-Текстиль".

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ПП "Гормезис" у зв'язку з придбанням товару.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "ТК-Текстиль" та ПП "Гормезис", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на час здійснення спірних господарських операцій та станом на 21 серпня 2012 року ПП "Гормезис" було зареєстроване як юридична особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Гормезис", у зв'язку з придбанням товарів (тканин).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП "Гормезис" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Гормезис" не приймаються судом до уваги, оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Гормезис" відбулося 14 вересня 2012 року, а господарські операції з ТОВ "ТК-Текстиль" проведено у період серпень-жовтень 2011 року; таким чином обставини анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Гормезис" не стосуються обставин справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі №2а-13849/12/2670визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14 вересня 2012 року №348/15-238 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Гормезис".

Оскільки вище встановлено, що придбання позивачем товарів у ПП "Гормезис" безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Гормезис", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість є помилковими.

За таких підстав суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 25 жовтня 2012 року №0003082250/13009, від 29 грудня 2012 року №0004202250/13319 та №0004212250/13320 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ТК-Текстиль" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як встановлено в частині першій статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру складає 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1 147,00 грн.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру належить сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не 114,70 грн. та не більше 2 294,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "ТК-Текстиль" двічі сплатило судовий збір у розмірі 2 294,00 грн., а всього 4 588,00 грн.

Разом з тим, виходячи з розміру збільшеної суми грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та беручи до уваги, що позовні вимоги про оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 25 жовтня 2012 року №0003082250/13009, від 29 грудня 2012 року №0004202250/13319 та №0004212250/13320 розглядались в одному провадженні, суд вважає, що в даному випадку позивач мав сплатити максимально можливу суму судового збору - 2 294,00 грн.

Тому, з Державного бюджету України на користь позивача має бути присуджено витрати по сплаті судового збору саме у розмірі 2 294,00 грн.

При цьому суд роз'яснює, що решта суми у розмірі 2 294,00 грн. може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір" як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 25 жовтня 2012 року №0003082250/13009, від 29 грудня 2012 року №0004202250/13319 та №0004212250/13320.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко