Рішення

від 15.02.2013 по справі 2523/1261/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/9/13

Єдиний унікальний № 2523/1261/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2013 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Кухти В.О.,

при секретарі Борисенко К.В.,

за участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому після зміни предмету та підстави позову до початку розгляду справи по суті зазначив, що між ним та ОСОБА_2 15.07.2011 року було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Остаточний розрахунок він повинен був провести до 20.08.2011 року. Після укладення договору він почав проживати у спірному будинку та розпочав ремонтні роботи. На ремонтні роботи та матеріали він витратив 38493,41 грн.. Зазначений договір було розірвано за рішенням суду. Відокремити виконані ним роботи від будинку не можливо, а тому просить стягнути цю суму з відповідача. Також у вересні 2011 року ОСОБА_2 шляхом погроз з її сторони та сторони її родичів змусила його та дружину виселитися з будинку, чим порушила умови договору про передачу йому будинку та спричинила первісному позивачу моральну шкоду (оскільки він переїхав з м.Вінниці та не мав іншого житла в м.Чернігові), яку він оцінює в 20000 грн. та просить також стягнути.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов в якому зазначила, що ОСОБА_1 порушуючи умови договору не збирався остаточно розраховуватися за будинок. Договір розірвано через порушення ним істотних умов договору. Зустрічний позивач понесла витрати під час оформлення договору. Також ОСОБА_1 розібрав у гаражі грубу та димохід, переклеїв шпалери в кімнаті, порушуючи будівельні норми, допустив розлив фарби на паркетну підлогу, яка тепер підлягає шліфуванню та покритті лаком, викинув ванну, просвердлив дірки в стінах, та зламав стіл. Виселяючись 30.11.2011 року з будинку він забрав належні їй будівельні матеріали. Оскільки відповідач не розрахувався за будинок вона була змушена брати позику у розмірі 200000 грн. для купівлі житла. Ці кошти вона повернула з відсотками, які склали 28378 грн.. Також діями відповідача, який їй спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що вона нервувала, у неї загострився діабет і вона перебувала в лікарні. В ході судового розгляду ОСОБА_2 уточнила та збільшила позовні вимоги та остаточно просила зобов'язати ОСОБА_1 та повернути їй 10 секцій меблевої стінки або сплатити 2000 грн., стягнути 44019 грн. завданих збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання та 15000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні представник первісний позивач та його представник підтримали змінений первісний позов посилаючись на обставини викладені в зміненій позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечили та зазначили, що за договором ОСОБА_2 зобов'язана була нести витрати на оформлення договору, а згідно ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати того, що було виконане ними до моменту розірвання договору. Сплачений ОСОБА_2 податок відповідно до ст.172 Податкового кодексу України може бути повернутий їй, а ОСОБА_1 як покупець не повинен сплачувати зазначений податок. Відшкодовувати вартість відновлювального ремонту він також не зобов'язаний, оскільки будинок був ним залишений в технічно справному стані. Будівельні матеріали у неї він не забирав. Отримання ОСОБА_2 позики не пов'язане з розірванням договору, а тому він не повинен відшкодовувати відсотки за ним. З цих же підстав вимоги про стягнення моральної шкоди вважає необґрунтованим. Також ОСОБА_1 зазначив, що хоча договір був розірваний через порушенням ним його умов, але ініціатива розірвання договору виходила від ОСОБА_2, яка звернулася до суду з відповідним позовом. Вона сама передала йому ключі від будинку, знала про проведення ним ремонтних робіт та не заперечувала проти цього. Ремонтні роботи він проводив для себе, оскільки не передбачав подальшого розірвання договору. Гроші за договором ним не були сплачені, бо після ознайомлення з інвентаризаційними документами йому стало відомо, що другий поверх будинку не введено в експлуатацію. В договорі ціна будинку була зазначена менша ніж за домовленістю між ними. Коли він запропонував зменшити ціну після того як ОСОБА_2 не змогла ввести в експлуатацію другий поверх, вона відмовилася, суму означену в договорі також не приймала.

Первісний відповідач та її представник в судовому засіданні зустрічний позов підтримали посилаючись на обставини викладені в зустрічній позовній заяві. Позовні вимоги за первісним позовом не визнали та зазначили, що ремонтні роботи позивач проводив без її дозволу в будинку на який у нього не виникло право власності. Ці роботи проведені неякісно і спричинили шкоду, а тому відшкодовувати їх вартість вона не зобов'язана. Крім того, їх вартість значно завищена, також завищена кількість будівельних матеріалів, використаних для їх проведення. Додаткову чи повторну експертизу первісний позивач після роз'яснення її такого права не заявляла.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши докази по справі суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу будинку від 20.07.2011 року /а.с.20-22/ ОСОБА_2 передавала житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1, а той в свою чергу приймав його та сплачував за нього обговорену грошову суму. Продаж вчинявся за 184011 грн. з яких на день укладення договору було сплачено 53420 грн., а остаточну суму 130591 грн. ОСОБА_1 зобов'язувався сплатити до 20.08.2011 року. До цієї ж дати ОСОБА_2 зобов'язувалась знятися з реєстраційного обліку та звільнити від проживання відчужуване нерухоме майно. Також на неї покладалися витрати пов'язані з укладенням цього договору. Право власності на будинок у покупця виникало після повного розрахунку за цим договором та з моменту його державної реєстрації в уповноваженому органі.

Рішенням Чернігівського районного суду від 30.03.2012 року /а.с.5-8/ зазначений договір було розірвано у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у визначений у договорі строк не сплатив кошти ОСОБА_2. В цій частині рішення залишене без змін рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 14.05.2012 року і з цього часу набрало законної сили.

Згідно з ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, для відшкодування збитків після розірвання договору необхідною умовою є причинний зв'язок між цими збитками та юридичним фактом розірвання договору. У даному випадку зобов'язання за договором припинилися 14.05.2012 року, коли рішення Чернігівського районного суду про розірвання цього договору набрало законної сили.

Витрати понесені ОСОБА_2 на оформлення договору не є збитками завданими розірванням договору, оскільки стосувалися укладення договору, а не були наслідком його розірвання. З цих же підстав не є збитками сплачений податок так як він може бути повернутий ОСОБА_2 за приписами ст.172 Податкового кодексу України.

Також не є збитками спричиненими розірванням договору сплачені ОСОБА_2 відсотки за договором позики від 20.07.2011 року /а.с.53/, оскільки ці зобов'зання у неї виникли до розірвання договору і не могли бути спричинені саме цим.

Стосовно проведеного ОСОБА_1 ремонту будинку, суд зважає на наступне.

Відповідно до договору підряду від 29.07.2011 року /а.с.81/ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, останній зобов'язувався провести будівельні роботи в будинку АДРЕСА_1. Роботи за договором були виконані 14.10.2011 року, що підтверджується актом виконаних робіт /а.с.84/.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу право власності на будинок у ОСОБА_1 на момент проведення ремонтних робіт і в подальшому не виникло.

При цьому ОСОБА_2 на виконання умов договору надала будинок первісному позивачу для проживання до переходу до нього права власності. Про проведення ним ремонтних робіт вона знала та не заперечувала проти них, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 та рішенням Чернігівського районного суду від 30.03.2012 року /а.с.7/, яким встановлено, що ОСОБА_2 зі спірного будинку виїхала вже після настання строку для повного розрахунку.

Суд погоджується з тезою представника позивача про те, що до даних правовідносин слід застосувати положення глави 83 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 проживав та користувався будинком на виконання умов договору, який згодом був розірваний.

Так, згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, за нормами ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Вартість проведених робіт та будівельних матеріалів за цим договором відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 06.12.2012 року складає 38493,41 грн.. Цим висновком спростовуються посилання первісного відповідача на завищення вартості будівельних робіт та матеріалів.

За ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Таким чином суд приходить до висновку, що зазначені ремонтні роботи не були погіршенням майна ОСОБА_2, оскільки вона знала про їх проведення, первісний позивач проводив їх для свого подальшого проживання в цьому будинку та умислу завдати майнової шкоди ОСОБА_2 не мав. Доказів того, що ОСОБА_1 було пошкоджено паркетну підлогу і вона підлягає циклюванню не надано. Плями фарби на ній, про які зазначала ОСОБА_2, з її ж слів вона прибрати не намагалася. Проаналізувавши фотографії надані первісним позивачем про стан будинку до ремонту та зазначений висновок експертизи, суд, вважає витрати на проведення ремонтних робіт необхідними, а витрачені матеріали такими, що не можуть бути повернуті без втрати їх вартості, а тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути вартість робіт та матеріалів за вищезазначеним договором підряду в розмірі встановленому експертизою.

Проте, як підтвердив свідок ОСОБА_3 первісним позивачем була розібрана груба та димохід в гаражі, що є шкодою нанесеною майну ОСОБА_2, яка підлягає відшкодуванню за нормами ч.1 ст.1214 та ст.1166 ЦК України.

Вартість робіт та матеріалів по відновленню груби відповідно до висновку зазначеної експертизи становить 1220,40 грн. і ця сума підлягає стягненню з первісного позивача.

Доказів того, що ОСОБА_1 привласнив будівельні матеріали та секцій меблевої стінки не надано. Також відсутні докази того, що обом сторонам нанесена моральна шкода. Причинний зв'язок між порушенням ОСОБА_1 умов договору та госпіталізацією ОСОБА_2 також не був підтверджений.

Судові витрати підлягають стягненню з сторін пропорційно задоволених позовних вимог. Також, ОСОБА_1 необхідно повернути надміру сплачений судовий збір, а з ОСОБА_2 підлягає стягненню недоплачена сума судового збору після збільшення позовних вимог.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 22, 653, 1212-1214, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 38493 (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто три) гривні 31 копійку відшкодування вартості робіт та майна.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 1220 (тисячу двісті двадцять) гривень 40 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 372 (триста сімдесят дві) грн. 73 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 142 (сто сорок дві) грн. 29 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 74 коп. надміру сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Кухта