Ухвала

від 15.03.2013 по справі 2523/1261/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2523/1261/2012 Провадження № 22-ц/795/804/2013 Головуючий у I інстанції - Кухта В. О. Доповідач - Лакіза Г. П. Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛАКІЗИ Г.П., суддів:БОБРОВОЇ І.О., ОСТРЯНСЬКОГО В.І., при секретарі:Руденко О.М., за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та відмови в задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовити.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 38493 грн. 31 коп. у відшкодування вартості робіт та майна; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду в розмірі 1220 грн. 40 коп.; у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Проведено розподіл судових витрат між сторонами.

За доводами апеляційної скарги ОСОБА_5, при ухваленні зазначеного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: безпідставно застосовано ч.4 ст. 653 ЦК, тоді як застосованню до даних правовідносин підлягалала ч.5 цієї статті. Апелянт зазначає, що судом безпідставно не стягнуто на її користь: вартість переклеювання шпалер, яка складає 6944 грн. 40 коп.; кошти, необхідні для встановлення ванни та її оздоблення в сумі 3544 грн. 80 коп.; витрати по циклюванню та покриттю лаком паркету - 2095 грн. 20 коп.; вартість пошкодженого столу - 556 грн. 60 коп., незважаючи на те, що про це було зазначено у висновку будівельно-технічної експертизи. Також, на думку ОСОБА_5, суд безпідставно стягнув з неї на користь ОСОБА_6 38494 грн. у відшкодування вартості робіт та матеріалів за договором з ОСОБА_8, оскільки вона як власник будинку не давала згоду на проведення ремонтних робіт, а вартість робіт і матеріалів явно завищена. Крім того, ремонт був виконаний неякісно, із значним порушенням будівельних норм, що викликає необхідність проведення робіт по відновленню будинку. Апелянт зазначає, що ОСОБА_6 повинен відшкодувати їй витрати, понесені при посвідченні договору купівлі-продажу, які складають 15852 грн. 60 коп., вартість забраного майна - 6260 грн., а також 6000 грн. - 3% від отриманих в борг 200000 грн, які вона змушена була взяти в борг через те, що ОСОБА_6 з нею вчасно не розрахувався. Неправомірними діями ОСОБА_6 їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 15000 грн., і яка безпідставно не була стягнута судом на її користь.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7, перевіривши та дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 20.07.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6, а той, в свою чергу, прийняв його та сплатив за нього оговорену грошову суму. Продаж вчинено за 184011 грн., з яких на день укладення договору покупцем було сплачено 53420 грн., а остаточну суму - 130591 грн. покупець зобов'язувався сплатити до 20.08.2011 року. До цієї ж дати ОСОБА_5 зобов'язувалась знятися з реєстраційного обліку та звільнити від проживання відчужуване нерухоме майно. Також на неї покладалися витрати пов'язані з укладенням цього договору. Право власності на будинок у покупця виникало після повного розрахунку за цим договором та з моменту його державної реєстрації в уповноваженому органі (а.с.20-22).

Відповідно до договору підряду від 29.07.2011 року /а.с.81/ між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, останній зобов'язувався провести будівельні роботи в будинку АДРЕСА_1. Роботи за договором були виконані 14.10.2011 року, що підтверджується актом виконаних робіт (а.с.84).

Рішенням Чернігівського районного суду від 30.03.2012 року зазначений договір купівлі-продажу за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах ОСОБА_5 було розірвано у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 у визначений у договорі строк не сплатив їй належні кошти (а.с.5-8). Дане рішення суду в частині розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку залишене без змін рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 14.05.2012 року (а.с.9-13). Додатковим рішенням Чернігівського районного суду від 14.06.2012 року доповнено рішення Чернігівського районного суду від 30.03.2012 року, а саме: повернуто сторони до первинного стану по розірваному договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, за яким ОСОБА_6 повертає у власність ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 повертає у власність ОСОБА_6 53420 грн., та по розірваному договору купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_6 повертає у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,3375 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 повертає у власність ОСОБА_6 69677 грн. (а.с.14-17). Дані кошти і просив стягнути ОСОБА_6 у первісній позовній заяві (а.с.2-4).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосувати положення глави 83 ЦК України, оскільки ОСОБА_6 проживав та користувався будинком на виконання умов договору, який згодом був розірваний. Про проведення ним ремонтних робіт власник будинку ОСОБА_5 знала та не заперечувала проти них, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 та рішенням Чернігівського районного суду від 30.03.2012 року (а.с.7), яким встановлено, що ОСОБА_5 зі спірного будинку виїхала вже після настання строку для повного розрахунку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 відносно того, що ОСОБА_6 завищена вартість проведених робіт та будівельних матеріалів, не можна визнати обгрунтованими, оскільки вартість проведених робіт та будівельних матеріалів підтверджена висновком судової будівельно-технічної експертизи від 06.12.2012 року №2610-2613/12-24, і складає 38493,41 грн. (а.с.130-137).

Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що витрати ОСОБА_6 на проведення ремонтних робіт є необхідними, а витрачені матеріали такими, що не можуть бути повернуті без втрати їх вартості, а тому обгрунтовано стягнув з ОСОБА_5 вартість робіт та матеріалів в розмірі, встановленому судовою будівельно-технічною експертизою.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ОСОБА_6 була розібрана груба та димохід в гаражі, що є шкодою, завданою майну ОСОБА_5, а тому відповідно до норм ч.1 ст.1214 та ст.1166 ЦК України обгрунтовано стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 завдану шкоду в розмірі 1220 грн. 40 коп. відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 06.12.2012 року. Оскільки ОСОБА_5 не довела пошкодження іншого її майна з вини ОСОБА_6, судом такі вимоги вірно залишені без задоволення. Так, по справі встановлено, що первісні шпалери були наклеєні безпосередньо на глиняні стіни, без проведення необхідних підготовчих робіт, і ОСОБА_5 не спростовані пояснення ОСОБА_6 про те, що наклеювання нових шпалер на попередні було викликано саме тим, що зняти перший шар шпалер без пошкодження стін було неможливо. Компетентний висновок з цього питання у справі відсутній, а питання щодо проведення експертизи із залученням відповідних спеціалістів ОСОБА_5 не заявляла. ОСОБА_5 також об'єктивно не доведено, що встановлена у ванній кімнаті душова кабіна потребує заміни на ванну, що встановлений під унітазом подіум потребує демонтажу, а підлога - обов'язковому циклюванню та покриттю лаком. Тому суд першої інстанції правильно визначився з обсягом доведених ОСОБА_5 позовних вимог.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_6 були привласнені речі і будівельні матеріали, належні ОСОБА_5, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в цій частині судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 в частині стягнення витрат по оплаті послуг БТІ, сплаченого податку при посвідченні договорів купівлі-продажу, оплати послуг нотаріуса, сплачених процентів за позикою, суд першої інстанції вірно зазначив, що для відшкодування збитків після розірвання договору необхідною умовою є причинний зв'язок між цими збитками та юридичним фактом розірвання договору, тоді як витрати, які просила стягнути ОСОБА_5, не є збитками, завданими розірванням договору, оскільки вони стосувалися укладення договору, а не були наслідком його розірвання.

Зобов"язання за договором позики від 20.07.2011 року (а.с.53) виникли у ОСОБА_5 не у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу, і не могли бути спричинені саме цим.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що обом сторонам нанесена моральна шкода, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в її стягненні.

Зважаючи на наведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони належними доказами не підтверджуються і спростовуються дослідженими судом матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: