Рішення

від 12.02.2013 по справі 5011-57/18077-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-57/18077-2012 12.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопромат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий термінал"

про стягнення 163000,00 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Пугач О.В. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 12.02.13 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сопромат" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий термінал" 163000.00 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-57/18077-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.01.2013р.

31.01.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопромат" надійшли документи по справі.

Представник позивача 31.01.2013р. в судовому засіданні надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.2013р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 5011-57/18077-2012 від 18.12.2012р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 18.12.2012р., поштовим відділенням з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013р. розгляд справи № 5011-57/18077-2012 відкладено на 12.02.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2013р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних документів ухвалою про порушення провадження суду не надав. Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013р.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю між сторонами, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар, а позивач зобов'язаний був прийняти та оплатити зазначений товар на умовах передоплати.

Відповідач виставив позивачу рахунки-фактури №МТ-0002335 від 18.03.2010р.; №МТ-0002350 від 19.03.2010р. на загальну суму 398475,00 грн.

Позивач на виконання своїх зобов'язань, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 398475,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 202 від 19.03.2010 року на суму 100395,00грн. - оплата за рахунком-фактурою №МТ- 0002335 та № 205 від 19.03.2010р. на суму 298080,00грн. - оплата за рахунком-фактурою №МТ-0002350.

Відповідач, в порушення своїх зобов'язань здійснив поставку оплаченого позивачем товару частково на суму 210699,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № МТ-0001004 від 07.04.2010р., №МТ- 0000850 від 23.03.2010р. № МТ- 0001000 від 07.04.2010р. та № 1225/1 від 23.03.2010р.

У зв'язку з тим, товар на суму 187776,00грн., відповідач не поставив, позивач звернувся до відповідача з претензією № 30 від 15.06.2010р. про поставку оплаченого товару або повернення вартості непоставленого товару в сумі 187776,00грн.

Відповідач, у відповідь на вищевказану претензію листом № 28 від 21.06.2010р. зобов'язався в строк до 01.08.2010р. повернути позивачу грошові кошти за непоставлений товар у сумі 187776.00грн.

В період з 25.08.2010р. по 10.03.2010р. відповідач здійснив повернення позивачу грошових коштів за непоставлений товар у розмірі 24776,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив залишку заборгованої грошової суми за недопоставлений товар у розмірі 163000,00грн., позивачем на адресу відповідача надіслано лист - вимогу № 111 від 08.11.12р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.11.2012р. та фіскальним чеком №5063 від 13.11.2012р., в якому вимагав протягом 10 днів сплатити грошові кошти у розмірі у 163000,00грн.

Враховуючи те, що відповідач оплати за непоставлений товар у розмірі 163000,00 грн. не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 163000,00 грн. - заборгованості.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується рахунками-фактури №МТ-0002335 від 18.03.2010р.; №МТ-0002350 від 19.03.2010р., видатковими накладними № МТ-0001004 від 07.04.2010р., №МТ- 0000850 від 23.03.2010р. № МТ- 0001000 від 07.04.2010р. та № 1225/1 від 23.03.2010р., та платіжними дорученнями № 202 від 19.03.2010 року, № 205 від 19.03.2010р.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до цього договору позивач зобов'язався оплатити товар згідно виставлених рахунків, а відповідач, в свою чергу передати у власність позивача товар.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 30 від 15.06.2010р. про поставку оплаченого товару або повернення вартості непоставленого товару в сумі 187776,00грн. та вимогу № 111 від 08.11.12р. про сплату грошових коштів у розмірі 163000,00грн., докази направлення яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплачений товар вартістю 398475,00 грн., поставив частково на суму 210699,00, оплату товару повернув частково на суму 24776,00 грн., у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 163000,00 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи відсутність доказів повернення грошових коштів у розмірі 163000,00 грн. сплачених в рахунок попередньої оплати за товар, станом на час вирішення спору, вимога про стягнення з відповідача 163000,00 грн., визнаються судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий термінал" (юридична адреса: 04128, м. Київ, вул. Синьоозерна, 1/50; код ЄДРПОУ 35016941, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" (юридична адреса: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В; поштова адреса: м. Київ, вул. Міцкевича Адама, 5, кв. 33, код ЄДРПОУ 31897749) 163000 (сто шістдесят три тисячі) грн. 00 коп. заборгованості, а також 3260 (три тисячі двісті шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.02.2013р.

Суддя О.В. Гулевець