Постанова

від 18.02.2013 по справі 802/472/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 лютого 2013 р. Справа № 802/472/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Побережської В.В.

представника позивача: Долиняного С.В.,

представника відповідача: Лесика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке інженерно-будівельне управління"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (далі - ТОВ "Вінницьке ІБУ") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ) за № 0000042330 від 29.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 218 083 грн., з яких 174 466 грн. основного платежу і 43 617 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахувань позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ІСТ Реалтігруп" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, ПП "Прилукихімснаб" за лютий, березень, квітень, травень 2012 року, ТОВ "ТД Трейдстар" за серпень 2011 року та ТОВ "ІСТ Сейл Маркет" за листопад 2011 року було складено акт № 63/22-05/32537973 від 15.01.2013 року про порушення ТОВ "Вінницьке ІБУ" ст.ст. 185, 188, 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 174 466 грн. На підставі вказаного акту перевірки 29.01.2013 року Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку платника податків, є протиправним і такими, що підлягає скасуванню. Зокрема позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки надумані і не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах ТОВ "Вінницьке ІБУ", а також не відповідають обставинам його господарської діяльності, відтак не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Також не погоджується з висновками податкового органу про те, що господарські операції з вказаними в акті перевірки контрагентами фактично не здійснювалися і не носять реального характеру, оскільки такі висновки суперечать документам первинного бухгалтерського обліку товариства і вимогам податкового законодавства. Крім того, за відсутності належних доказів на підтвердження того, що спірними правочинами було порушено публічний порядок, немає жодних правових підстав вважати їх нікчемними. Просить врахувати, що отримані ТОВ "Вінницьке ІБУ" від контрагентів податкові накладні відповідають усім обов'язковим реквізитам, які передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, та виписані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями, додатково зазначивши, що будинки по вул. Смірнова та Нагорній в м. Вінниці, у зв'язку з будівництвом і реконструкцією яких ТОВ "Вінницьке ІБУ" вступало у господарські відносини з контрагентами, здані в експлуатацію, що підтверджується актом № 2859 від 19.11.2012 року та декларацією серії ВН № 14312137256 від 09.08.2012 року. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив і наполягає на тому, що при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Вінницьке ІБУ" і прийнятті оскаржуваного рішення Вінницька ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений. Також пояснив, що йому не відомо про будь-які вироки (постанови) суду у кримінальних справах відносно засновників чи інших посадових осіб контрагентів позивача, а основними підставами для висновків про нікчемність спірних господарських операцій є акти про неможливість проведення зустрічних звірок та відсутність підписів водіїв (експедиторів) у товарно-транспортних накладних.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що ТОВ "Вінницьке ІБУ" як юридична особа зареєстроване 03.06.2003 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 32537973), взяте на податковий облік 11.06.2003 року та у спірний період було платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ за № 100346883 від 04.08.2011 року.

На виконання наказу Вінницької ОДПІ № 5/22-05 від 03.01.2013 року та у відповідності до вимог ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Гончаровою Л.П. в період з 03 по 08 лютого 2013 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Вінницьке ІБУ" з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентами ТОВ "ІСТ Реалтігруп" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, ПП "Прилукихімснаб" за лютий, березень, квітень, травень 2012 року, ТОВ "ТД Трейдстар" за серпень 2011 року і ТОВ "ІСТ Сейл Маркет" за листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 63/22-05/32537973 від 15.01.2013 року (а.с. 11-49), яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 185, 188, 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України, а саме завищення у спірний звітній період податкового кредиту на суму 174 466 грн., внаслідок чого на відповідну суму занижено податок на додану вартість, зокрема у вересні 2011 року на суму 41 982 грн., у жовтні 2011 року на суму 17 133 грн., у листопаді 2011 року на суму 32 304 грн., в грудні 2011 року на суму 24 666 грн., в лютому 2012 року на суму 5 082 грн., в березні 2012 року на суму 10 017 грн., в квітні 2012 року на суму 21 721 грн. і у травні 2012 року на суму 21 561 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 29.01.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042330, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 218 083 грн., з яких 174 466 грн. основного платежу і 43 617 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 50).

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

Як вбачається з акту № 63/22-05/32537973 від 15.01.2013 року, ТОВ "Вінницьке ІБУ" включило до податкового кредиту ПДВ у зв'язку з оплатою загально-будівельних робіт, виконаних ТОВ "ІСТ Реалтігруп", зокрема у серпні 2011 року ПДВ в сумі 14 247,40 грн., у вересні 2011 року в сумі 18 017,60 грн., у жовтні 2011 року в сумі 17 132,80 грн., у листопаді 2011 року в сумі 21 331,6 грн. та в грудні 2011 року в сумі 24 666,00 грн. При цьому завищення податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "ІСТ Реалтігруп" за вказані періоди, на думку податкового органу, становить 95 395,40 грн. (стор. 7-22 акту перевірки).

Крім того, за наслідками проведеної перевірки Вінницька ОДПІ дійшла висновку про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 58 381,10 грн. по взаємовідносинам з ПП "Прилукихімснаб", в тому числі за лютий 2012 року в сумі 5082 грн., за березень 2012 року в сумі 10 017 грн., за квітень 2012 року в сумі 21 721 грн. і за травень 2012 року в сумі 21 561 грн. (стор. 22-26 акту перевірки).

Крім того, перевіркою достовірності визначення товариством податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "ТД Трейдстар" за серпень 2011 року встановлено його завищення на суму 9 716,67 грн. (стор. 26-30 акту перевірки).

Крім того, ТОВ "Вінницьке ІБУ" неправомірно включило до податкового кредиту за листопад 2011 року ПДВ в сумі 10 972,80 грн. по взаємовідносинам ТОВ "ІСТ Сейл Маркет" (стор. 30-34 акту перевірки).

Таким чином, на думку контролюючого органу, позивачем допущено порушення приписів п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 174 466 грн. Як стверджує відповідач, ТОВ "Вінницьке ІБУ" безпідставно віднесло до податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений з вартості товарів (робіт, послуг), які були придбані (отримані) у постачальників (виконавців) на підставі нікчемних правочинів, укладених без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Проте, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Свої висновки про порушення позивачем вимог законодавства та завищення ним податкового кредиту Вінницька ОДПІ обґрунтовує тим, що операції з вказаними в акті перевірки контрагентами фактично не могли здійснюватися, і, на думку ревізора, не мали реального характеру.

Однак, зазначені висновки суперечать документам первинного бухгалтерського обліку платника податків та у ході судового розгляду справи не підтвердилися.

Встановлено, що на підставі договору № 01/08-2011 від 01.08.2011 року ТОВ "Вінницьке ІБУ" доручило ТОВ "ІСТ Реалтігруп" виконання загально-будівельних робіт з будівництва 144-квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та лазнею по вул. Смірнова - 1-ий пров. Український в м. Вінниці. Крім того, за договором № 02/11-2011 року від 02.11.2011 року позивач доручив вказаному контрагенту виконання загально-будівельних робіт з реконструкції житлового будинку по вул. Нагорній в м. Вінниці.

Реальність господарських операцій на виконання цих правочинів підтверджується усіма необхідними первинними документами, зокрема актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про їх вартість, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт ( а.с. 51, 54-84), а також додатково ліцензією Держархбудінспекції України від 22.06.2011 року про надання ТОВ "ІСТ Реалтігруп" дозволу на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с. 52-53), та документами про прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію: актом № 2859 від 19.11.2012 року і декларацією серії ВН № 14312137256 від 09.08.2012 року (а.с. 170-176).

Крім того, судом встановлено, що на підставі договору № 57 від 17.02.2012 року ПП "Прилукихімснаб" відповідно до поданих заявок постачало ТОВ "Вінницьке ІБУ" товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали), необхідні для виконання робіт з будівництва житлового будинку по вул. Смірнова в м. Вінниці. Реальність цієї операції повністю підтверджується документально, а саме видатковими, товарно-транспортними, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями (а.с. 86-132).

Крім того, на виконання умов договору № 8/25 від 05.08.2011 року ТОВ "ТД "Трейдстар" здійнило позивачу поставку цементу на загальну суму 58 300 грн., в тому числі ПДВ - 9716,67 грн., що підтверджується документами про якість товару, товарно-транспортними накладними, рахунком-фактурою, податковою накладною і платіжними дорученнями (а.с. 133-143).

Крім того, згідно з договором поставки № 9/09 від 09.08.2011 року ТОВ "ІСТ Сейл Маркет" в листопаді 2011 року поставило ТОВ "Вінницьке ІБУ" газобетон на загальну суму 65 836,80 грн., в тому числі ПДВ - 10 972,80 грн. Реальність даної операції підтверджена усіма обов'язковими первинними документами (а.с. 144-151).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення, вчинені контрагентами позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що правочини між ТОВ "Вінницьке ІБУ" та його контрагентами не можуть визнаватися нікчемними в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ "Вінницьке ІБУ" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки воно ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Що стосується посилання Вінницької ОДПІ на те, що поставка позивачу товару не була супроводжена необхідними документами, які б підтверджували її реальність, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто документи повинні мати ті обов'язкові реквізити, про які йшлося раніше.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договори, акти, видаткові і податкові накладні, банківські документи тощо) є первинними у розумінні ст. 9 цього Закону та повністю підтверджують факт здійснення операцій. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Відповідач в окремих випадках ставить під сумнів правильність оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні операції з відвантаження товарів позивачу.

Разом із тим, наявність помилки в оформленні певних документів сама собою не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається податковий кредит.

Також необхідно зазначити, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, аналізуючи господарські відносини позивача з ТОВ "ТД "Трейдстар", податковий орган помилково посилається в акті перевірки (стор. 28 акту) на експертне дослідження спеціалістів сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 1270 від 27.07.2011 року, оскільки предметом цього дослідження був договір № 3706/28-417/1 від 04.05.2011 року, тобто правочин, який взагалі не стосується позивача і його взаємовідносин з ТОВ "ТД "Трейдстар", які мали місце у серпні 2011 року.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки Вінницької ОДПІ про неправомірність включення ТОВ "Вінницьке ІБУ" до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 174 466 грн., сплаченого у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей (послуг, робіт) у ТОВ "ІСТ Реалтігруп" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, у ПП "Прилукихімснаб" за лютий, березень, квітень, травень 2012 року, ТОВ "ТД Трейдстар" за серпень 2011 року і ТОВ "ІСТ Сейл Маркет" за листопад 2011 року.

Тому податкове повідомлення-рішення № 0000042330 від 29.01.2013 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 2 ст. 86 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників процесу, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ за № 0000042330 від 29.01.2013 року, а тому адміністративний позов ТОВ "Вінницьке ІБУ" належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000042330 від 29.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (ідентифікаційний код 32537973) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович