Ухвала

від 03.04.2013 по справі 802/472/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/472/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке інженерно-будівельне управління" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (ТОВ "Вінницьке інженерно-будівельне управління") звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Вінницька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року №0000042330.

18 лютого 2013 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Вінницькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Вінницьке інженерно-будівельне управління" з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ІСТ Реалтігруп» за серпень-грудень 2011 року, з ПП "Прилукихімснаб" за лютий-травень 2012 року, ТОВ «ТД Трейдстар» за серпень 2011 року та ТОВ "Іст Сейл Маркет" за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт від 05.01.2013 року № 63/22-05/32537973.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем ст.185, ст.188, ст.198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 174466 грн., а саме в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 32304 грн., за жовтень 2011 року на суму 17 133 грн., за листопад 2011 року на суму 32304 грн., за грудень 2011 року на суму 24666 грн., за лютий 2012 року на суму 5082 грн., за березень 2012 року на суму 10017 грн., за квітень 2012 року на суму 211721 грн., за травень 2012 року на суму 21561 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 174466 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 41982 грн., за жовтень 2011 року на суму 17133 грн., за листопад 2011 року на суму 32304 грн., за грудень 2011 року на суму 24666 грн., за лютий 2012 року на суму 5082 грн., за березень 2012 року на суму 10017 грн., за квітень 2012 року на суму 21721 грн., за травень 2012 року на суму 21561 грн.

На підставі акта перевірки, 29 січня 2013 року Вінницькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042330, яким ТОВ "Вінницьке інженерно-будівельне управління" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 218083 грн., з яких за основним платежем - 174466 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 43617 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від ТОВ «ІСТ Реалтігруп», ПП "Прилукихімснаб", ТОВ «ТД Трейдстар» та ТОВ "Іст Сейл Маркет".

Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції про те, що факт здійснення господарських операцій між ТОВ "Вінницьке інженерно-будівельне управління" та ТОВ «ІСТ Реалтігруп», ПП "Прилукихімснаб", ТОВ «ТД Трейдстар» і ТОВ "Іст Сейл Маркет" підтверджуться наявними у матеріалах справи доказами: зокрема актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про їх вартість, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт, а також додатково ліцензією Держархбудінспекції України від 22.06.2011 року про надання ТОВ "ІСТ Реалтігруп" дозволу на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, та документами про прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію: актом № 2859 від 19.11.2012 року і декларацією серії ВН № 14312137256 від 09.08.2012 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору № 57 від 17.02.2012 року ПП "Прилукихімснаб" відповідно до поданих заявок постачало ТОВ "Вінницьке ІБУ" товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали), необхідні для виконання робіт з будівництва житлового будинку по вул. Смірнова в м. Вінниці. Реальність цієї операції повністю підтверджується документально, а саме видатковими, товарно-транспортними, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

Крім того, на виконання умов договору № 8/25 від 05.08.2011 року ТОВ "ТД "Трейдстар" здійнило позивачу поставку цементу на загальну суму 58 300 грн., в тому числі ПДВ - 9716,67 грн., що підтверджується документами про якість товару, товарно-транспортними накладними, рахунком-фактурою, податковою накладною і платіжними дорученнями.

Також, згідно з договором поставки № 9/09 від 09.08.2011 року ТОВ "ІСТ Сейл Маркет" в листопаді 2011 року поставило ТОВ "Вінницьке ІБУ" газобетон на загальну суму 65 836,80 грн., в тому числі ПДВ - 10 972,80 грн. Реальність даної операції підтверджена усіма обов'язковими первинними документами.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між ТОВ "Вінницьке інженерно-будівельне управління" та ТОВ «ІСТ Реалтігруп», ПП "Прилукихімснаб", ТОВ «ТД Трейдстар» і ТОВ "Іст Сейл Маркет".

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, Вінницькою ОДПІ не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Таким чином, правочини укладені між позивачем та ТОВ «ІСТ Реалтігруп» не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Стосовно посилань податкового органу на неналежність оформлення товарно-транспортних накладних, а саме: відсутність підпису водія, не зазазначення часу прибуття автомобіля для завантаження і розвантаження, а також відомостей про наявність подорожгього листа то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.