Постанова

від 11.12.2012 по справі 0870/9822/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року 15 год. 58 хв. Справа № 0870/9822/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників

позивача: Андрусенко О.В.;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Виробничого об'єднання "Азовагроснаб"

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 жовтня 2012 року Приватне підприємство Виробниче об'єднання «Азовагроснаб» (далі - позивач або ПП ВО «Азовагроснаб») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або БОДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2012 року №0000692211 та від 28 вересня 2012 року №0000702211, винесені відповідачем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що запити щодо взаємовідношень з контрагентами (ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків) на адресу ПП ВО «Азовагроснаб» не надходили, перевірка БОДПІ щодо взаємовідношень ПП ВО «Азовагроснаб» з ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків проведена без додержання вимог п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, таким чином підприємство немало можливості надати пояснення та підтверджуючі документи по взаємовідношенням з зазначеними контрагентами. Не зважаючи на те, що підприємством були надані в повному обсязі всі витребувані документи, а по ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків пояснення та документи щодо підтвердження господарських відносин до початку перевірки взагалі не запитувались, БОДПІ були прийняті накази № 706 від 20.08.2012 р. та № 714 від 21.08.2012 р., відповідно до яких була призначена перевірка ПП ВО «Азовагроснаб», при чому перевірка була проведена не по розбіжностям, які були встановлені по взаємовідношенням з контрагентами, як це передбачено п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (відповідно до якої проводилась перевірки), а фактично була проведена планова перевірка всієї діяльності підприємства за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2012р. Також вважає, що на перевірку надані всі передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартіть» первинні бухгалтерські документи по взаємовідношеннях з ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків, отже висновок БОДПІ щодо відсутності підтверджень здійснення господарських операцій з зазначеними вище підприємства є повністю безпідставним та не обґрунтованим. Що стосується відсутності частини товарно-транспортних накладних то їх наявність чи відсутність є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 06 листопада 2012 року.

Розгляд справи зупинявся до 15 листопада 2012 року та до 05 грудня 2012 року, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11 грудня 2012 року.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві. Також, позивачем надані завірені копії документів по взаємовідносинам з контрагентами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення (вх.№48722 від 14.11.2012) відповідно до яких з заявленими позовними вимогами не згоден з наступних підстав:

1. Стосовно твердження позивача про незаконність проведення перевірки зазначив, що при автоматичному співставленні сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість) на рівні ДПС України були встановлені розбіжності між сумами сформованого позивачем податкового кредиту та задекларованих податкових зобов'язань по взаємовідносинам з низкою підприємств, в тому числі з товариством з обмеженою відповідальністю «ДонбасІнвестГарант»». БОДПІ позивачу було направлено запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинам з низкою підприємств, який було виконано не в повному обсязі. На підставі чого, керуючись пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було видано наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 21.08.2012 №114 та виписані направлення на перевірку. Таким чином твердження ПП ВО «Азовагроснаб» про безпідставність проведення перевірки є таким, що не відповідає обставинам справи.

2. Документів, які б свідчили про рух та отримання товарів від сумнівних контрагентів (товарно-транспортних накладних, журналу реєстрації довіреностей, сертифікатів якості, документів, які б свідчили про наявність складських приміщень для зберігання придбаного товару) позивачем не було надано ні до перевірки, ні після отримання акту перевірки, ні до суду, що свідчить про їх відсутність.

Вважає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказує, що позивачем складені документи з порушенням п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, документи містять розбіжності щодо змісту та обсягу господарських операцій, відсутні документи, які б свідчили про транспортування товару від сумнівних контрагентів до позивача, журналу реєстрації довіреностей, сертифікатів якості, зазначене свідчить про те, що фактично товар не придбавався у наведених підприємств, а наявні документи складені лише з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат ПП ВО «Азовагроснаб».

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 11.12.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 21.08.2012 № 714 та направлень від 22.08.2012 виданих Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області проведена позапланова перевірка Приватного підприємства Виробниче об'єднання «Азовагроснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2010 по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за той же період. За результатом перевірки складено Акт № 065/22-11/36451570 від 10.09.2012 про результати позапланової перевірки ПП ВО «Азовагроснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 (далі - Акт перевірки).

Як встановлено з матеріалів справи, в тому числі з вищезазначеного Акту перевірки, суть порушень позивача полягає в наступному:

В ході проведення перевірки було встановлено укладення між ПП ВО «Азовагроснаб» та постачальником ТОВ «ДонбасІнвестГарант» договору поставки від 04.01.2010 року за №0016, в якому зазначено, що ПП ВО «Азовагроснаб» (Покупець) придбає у ТОВ «ДонбасІнвестГарант» (Продавець) продукцію виробничо - технічного призначення, яка вказана в відвантажувальних документах (ковші, труби, ленти, ремні, тощо). Ідентичні договори на таку ж продукцію було укладено позивачем з ТОВ «Мега Траст Холдинг» та Цент торгівельних зв'язків.

На підставі наявної в інспекції інформації перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості постачальників в результаті чого встановлені слідуючи обставини:

ТОВ «ДонбасІнвестГарант» (код 35610830), зареєстроване в органах ДПС 07.12.2007 року, перебуває на обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, вид діяльності підприємства - інші види оптової торгівлі, ліцензій або спеціальних дозволів підприємство не має, керівник та головний бухгалтер в одній особі - Кущ І.О., штат працівників складає - 1 особа. Основні засоби, у тому числі транспортні засоби, приміщення схову, зберігання ТМЦ відсутні.

ТОВ «Мега Траст Холдинг» (код 37379595), зареєстроване в органах ДПС 04.11.2010 року, перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька, вид діяльності підприємства - інші види оптової торгівлі, ліцензій або спеціальних дозволів підприємство не має, керівник та головний бухгалтер в одній особі - Кущ І.О., штат працівників складає - 1 особа. Основні засоби, у тому числі транспортні засоби, приміщення схову, зберігання ТМЦ відсутні.

Центр торгівельних зв'язків (код 38145495), зареєстроване в органах ДПС 06.04.2012 року, перебуває на обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, вид діяльності підприємства - інші види оптової торгівлі, ліцензій або спеціальних дозволів підприємство не має, керівник та головний бухгалтер в одній особі - Кущ І.О., штат працівників складає - 1 особа. Основні засоби, у тому числі транспортні засоби, приміщення схову, зберігання ТМЦ відсутні.

В ході проведення перевірки перевіряючим підприємством до перевірки частково надані товарно - транспортні накладні під деякі видаткові накладні, в яких зазначені наступні перевізники:

СГД ОСОБА_2, транспортний засіб з державним номером НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2). Згідно отриманих відомостей з Державної автоінспекції встановлено, що за зазначеним державним номером значиться легковий автомобіль марки ВАЗ 21099, який належить гр.ОСОБА_4

ТОВ «Фідем», транспортний засіб з державним номером НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5). Згідно отриманих відомостей з Державної автоінспекції встановлено, що автомобіль з зазначеним державним номером не перебуває на реєстрації.

ПП ОСОБА_6 транспортний засіб з державним номером НОМЕР_3. Згідно отриманих відомостей з Державної автоінспекції встановлено, що за зазначеним державним номером значиться легковий автомобіль марки СНEVROLET AVEO, який належить гр.ОСОБА_7.

Вказані автомобілі є пасажирським та здійснення перевезення ними є неможливим, у зв'язку з перевищенням ваги вантажу над вагою автомобілю. Окрім цього, одного з цих автомобілів взагалі не існує, а товарно-транспортні накладні не містять адрес пунктів навантаження та розвантаження товарів, що не дає змогу встановити за якими саме адресами та приміщеннями здійснювалось зберігання товару.

Жодних інших документів, що підтверджували б транспортування товарів від ТОВ «ДонбасІнвестГарант», Центр торгівельних зв'язків (Донецька область, Куйбишевський район м. Донецька), та ТОВ «Мега Траст Холдинг» (Донецька область, Київський район м.Донецька) до перевірки не надано.

Між ПП ВО «Азовагроснаб» у ЧСП ПКП «Лактон» за договором оренди від 01.01.2010 року № 04 та від 01.04.2011 № 02 за адресою: м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 147а, обсяг можливо придбаної продукції значно перевищує його можливості (площа орендованого приміщення становить 20 кв.м.).

З урахуванням сукупності наведених обставин, відповідач в Акті перевірки зроблено висновки, щодо фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище підприємствами не було.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки БОДПІ було винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0000692211 від 28.09.2012 на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 1 451 189,00 грн.( з яких 1268332,00 грн. за основним платежем та 182857,00 грн. штрафні санкції) та з податку на додану вартість № 0000702211 від 28.09.2012 року на суму грошового зобов'язання 1204871,00 грн. (з яких 1028753,00 грн. за основним платежем, та 176118,00 грн. штрафні санкції).

Не погодившись з висновками Акту перевірки та винесеними спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, а також надані сторонами документи та пояснення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних обставин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стосовно твердження позивача про безпідставність проведення БОДПІ позапланової перевірки ПП ВО «Азовагроснаб» слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Також п.81.1 ст.81 ПК України передбачено право платника податків відмовити у допуску посадових осіб податкового органу до перевірки з підстав зазначених у Податковому кодексі України.

Нормами КАС України передбачено право платника податків оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень, оформлене у вигляді Наказу про призначення перевірки, чи дії посадових осіб щодо проведення перевірки в судовому порядку.

Позивач допустив посадових осіб БОДПІ до проведення перевірки та не оскаржив Наказ про призначення перевірки, тим самим погодившись з її проведенням.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до відомостей зазначених в Акті перевірки, в якості нормативних підстав для проведення перевірки зазначені пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В Акті перевірки не зазначені підстави для проведення позапланової перевірки на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що «…що при автоматичному співставленні сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість) на рівні ДПС України були встановлені розбіжності між сумами сформованого позивачем податкового кредиту та задекларованих податкових зобов'язань по взаємовідносинам з низкою підприємств, в тому числі з товариством з обмеженою відповідальністю «ДонбасІнвестГарант».

Однак, відповідно до пояснень позивача та наданих документальних доказів встановлено, що фактично перевірка проводилась стосовно взаємовідношень з наступними контрагентами: ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків.

Відповідачем не надано документальних доказів стосовно направлення запитів щодо надання пояснень та документів стосовно підтвердження здійснення господарської діяльності з ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків.

Отже, відповідачем не обґрунтовано проведення перевірки ПП ВО «Азовагроснаб» по його взаємовідносинам з ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків.

Суд також не погоджується з висновками посадових осіб БОДПІ зроблених під час проведення перевірки ПП ВО «Азовагроснаб».

Стосовно податку на прибуток, податковим органом зроблені висновки що не підлягають включенню до валових витрат, витрати на придбання ТМЦ у підприємств: ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків. Стосовно податку на додану вартість зроблені висновки щодо завищення податкового кредиту на суму 1028753,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків.

Однак, вказані висновки спростовується наступними обставинами.

Згідно п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці,....).

У п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми передбачені і Податковим кодексом України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Разом з тим, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

На підтвердження правомірності відображення у декларації з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період сум витрат по зазначеним контрагентам, під час перевірки було подано відповідні первинні бухгалтерські документи, а саме видаткові та податкові накладні, рахунки а також угоди, журнали-ордери, банківські виписки.

Також, на підтвердження реальності угод між позивачем та його контрагентами ПП ВО «Азовагроснаб» суду були надані:

- товарно-транспортні накладні №432, №398, №494, №524, №554, №593, №617, №РН-174, №РН-93, №РН-271.

- платіжні документи, які підтверджують факт оплати отриманого товари;

- видаткові накладні;

- податкові накладні;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних;

- журнали-ордери і відомості по рахунку 281 Товари на склад за 2010 - 2012 року;

- реєстри виданих довіреностей з 01.09.2010 по 30.06.2012;

- договори поставки;

- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації контрагентів позивача;

- копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів позивача;

- нотаріально засвідчені договори найму (оренди) транспортних засобів;

- ліцензії перевізників щодо права надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Отже, на думку суду, позивачем надані всі необхідні документальні докази, які підтверджують товарність та реальність господарських операцій.

Основними видами діяльності ПП ВО «Азовагроснаб» є торгівля сільськогосподарською та іншою технікою, виробничим обладнанням, посередництво в торгівлі.

З метою здійснення зазначених видів діяльності підприємство уклало угоди на придбання запчастин (виробів) у вищезазначених контрагентів: ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків, і реалізовувало кінцевому споживачу товар, отриманий від зазначених контрагентів.

БОДПІ під час проведення перевірки не виникло жодних зауважень щодо реалізації товару, докази іншого в акті перевірки не відображені.

Враховуючи, що з аналізу вище зазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також з вимог ведення податкового обліку не вбачається обмеження форми та виду документів, які підтверджують понесені витрати підприємства, таким чином, віднесення ПП ВО «Азовагроснаб» до валових витрат, витрати на придбання ТМЦ у зазначених вище підприємств, на підставі зазначених документів, є обґрунтованим.

Крім того, відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Що стосується податку на додану вартість.

Під час формування податкового кредиту підприємство діяло згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

При цьому в п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналогічні норми передбачені і чинним податковим законодавством України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Не визнана БОДПІ сума ПДВ була віднесена ПП ВО «Азовагроснаб» до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками. На момент складання вказаних податкових накладних, постачальники були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім цього, товар, зазначений у видаткових накладних та податкових накладних, дійсно отриманий ПП ВО «Азовагроснаб», що податковим органом не заперечується. Під час перевірки не було встановлено що цей товар отриманий від інших юридичних чи фізичних осіб.

Отже, як і на перевірку так і суду були надані всі відповідні первинні документи, які свідчать про поставку товару. Вказані вище документи складені належним чином у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказані витрати пов'язані з господарською діяльністю підприємства. При цьому обґрунтованих пояснень які б свідчили про протилежне, в акті не зазначено, а висновки перевірки носять характер припущення, та жодним чином не підтверджені.

На підставі викладеного суд вважає, що ПП ВО «Азовагроснаб» правомірно віднесло витрати на оплату поставлених ТМЦ до валових витрат, та ПДВ від здійснених поставок до податкового кредиту.

Також, в Акті перевірки не зазначено жодного посилання на те, що проводилась перевірка контрагентів ПП ВО «Азовагроснаб». В Акті перевірки лише зазначається «При перевірці, на підставі існуючих баз даних державної податкової служби, перевірені фізичні, технологічні, можливості певних осіб (підприємств - постачальників) до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції ...». Таким чином, встановивши на підставі баз даних, що у контрагентів ПП ВО «Азовагроснаб» відсутні основні фонди, відсутні транспортні засоби, штатна численність - одна людина, БОДПІ робить висновок, що зазначене свідчить про відсутність господарської операції.

Однак, суд не погоджується з даним висновком з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством.

Норми чинного законодавства не зобов'язує суб'єктів господарської діяльності перевіряти своїх контрагентів на предмет того з ким ще вони співпрацюють, де закуповують товар, який мають штат працівників і наявність виробничих потужностей та основних фондів.

Відповідно до п. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Отже, здійснення господарської діяльності одним або двома працівниками, або безпосередньо керівником підприємства без залучення (чи з залученням) трудових, технічних та інших ресурсів не є порушенням вимог чинного законодавства, що регулює питання ведення господарської діяльності. Відповідно відсутні підстави вважати, що укладені угоди не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.199 № 996-ХІV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону№996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентами (їх перелік зазначався вище), на підставі яких позивачем задекларовано суму валових витрат.

Також, в матеріалах справи містяться документи, що свідчать по використання придбаних товарів у власній господарській діяльності та підтверджують зміну у складі активів підприємства внаслідок такого використання.

Щодо посилання відповідача на відсутність належних документів, які б підтверджували факт транспортування товарів, слід зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб водії повинні мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Тож у даному випадку наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою.

Позивачем частково надані суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару, отже висновок відповідача про безтоварність господарських операцій ґрунтується на припущеннях.

Також, товарно-транспортні накладні надавались на перевірку, але не були прийняті до уваги перевіряючи ми БОДПІ, а саме, не прийнято до уваги товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу СГД ОСОБА_2. Як підставу для неприйняття товарно-транспортної накладної БОДПІ зазначає, що згідно довідки Державної автоінспекції, транспортний засіб з державним номером НОМЕР_1 є легковим автомобілем марки ВАЗ 21099. Зазначений висновок БОДПІ є безпідставним.

У товарно-транспортних накладних вказано інший транспортний засіб марки МАN (вантажний фургон) з державним номером НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 Підтверджуючі документи надані суду (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу). Отже, у зв'язку з тим, що БОДПІ в запиті до Державної автоінспекції вказано державний номер транспортного засобу з помилкою, у відповіді автоінспекції була зазначена інформація стосовно іншого транспортного засобу.

БОДПІ не прийнято до уваги товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу від ПП ОСОБА_6 Як підставу БОДПІ зазначає, що згідно довідки Державної автоінспекції, транспортний засіб з державним номером НОМЕР_3 є легковим автомобілем марки СНЕVROLЕТ АVЕО. Зазначений висновок БОДПІ є безпідставним. Згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, автомобілем із державним номером НОМЕР_3 є транспортний засіб марки - ГАЗ, модель - 3302 ЗНГ, тип - вантажний бортовий (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтво платника єдиного податку та ліцензія надані суду).

Крім того, підприємством були укладені інші угоди щодо оренди транспортних засобів які були нотаріально засвідчені, а саме: договір найму (оренди) - транспортного засобу від 02.06.2009 р. укладений з гр. ОСОБА_8, договір найму (оренди) - транспортного засобу від 11.02.2010 р. укладений з гр. ОСОБА_9 Зазначені договори надавались на перевірку та надані суду.

Що стосується інших товарно-транспортних накладних, то як зазначив представник позивача вони не зберіглись (чи пошкоджені) так як не відносяться до обов'язкових документів на підставі яких ведеться бухгалтерський (податковий) облік в Україні.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем документально не доведено обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем надані всі необхідні документи та матеріали, які свідчать про реальність вчиненого правочину.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Виробничого об'єднання «Азовагроснаб» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 28 вересня 2012 року №0000692211 та від 28 вересня 2012 року №0000702211.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Виробничого об'єднання «Азовагроснаб» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко