Постанова

від 13.02.2013 по справі 5011-26/15597-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа№ 5011-26/15597-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.02.2013 року

розглядаючи апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року

у справі № 5011-26/15597-2012 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12»

про стягнення 169443,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року по справі № 5011-26/15597-2012 позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12» про стягнення 169443,02 грн. - задоволено частково. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 99061,59 грн. основного боргу, 8073,58 грн. пені, 8549,26 грн. - 3% річних, 12801,33 грн. збитків від інфляції та 2100,23 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.12.2012 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року по справі № 5011-26/15597-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 13.02.2013 року представник житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12» просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник публічного акціонерного товариства «Київенерго» у судовому засіданні 13.02.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.12.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.12.2000 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом «Суднобудівник-12» (споживачем) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630310 (далі - договір). За умовами даного договору позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

При виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії. ( п. 2.1 договору ).

Відповідно до п. 2.2.1 договору №1630310 від 01.12.2000 року, енергопостачальна організація (позивач) зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону, а також на потреби гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Пунктом 2.3.2 зазначеного договору передбачений обов'язок житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 12» виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Згідно п.1 додатку 2 до договору № 1630310 від 01.12.2000 року, відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію за тарифами, встановленими Київською міською державною адміністрацією.

Пунктом 2 додатку № 4 до вказаного договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Згідно п. 3 зазначеного додатку, відповідач зобов'язаний оплачувати вартість, використаної енергії не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 року по 01.10.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 140 018,85 грн. Позивач вказав, що зазначена заборгованість відповідача підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Так, у листопаді 2012 року ПАТ «Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 12» 140 018,85 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 8 073,58 грн. пені, 8 549,26 грн. - 3% річних та 12 801,33 грн. збитків від інфляції, а всього 169 443,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії в гарячій воді відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630310 від 01.12.2000 року.

В свою чергу відповідач заперечуючи проти вказаного позову вказує на те, що відповідно до договору він повинен забезпечити надходження коштів від мешканців за спожиту ними теплову енергію через транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, що відповідачем виконано повністю.

Рішенням суду першої інстанції від 20.12.2012 року по справі № 5011-26/15597-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 99061,59 грн. основного боргу, 8073,58 грн. пені, 8549,26 грн. - 3% річних, 12801,33 грн. збитків від інфляції та 2100,23 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції у даному випадку, за умовами договору № 1630310 від 01.12.2000 року боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця - сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку 2), а отже, він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуги.

Судова колегія звертає увагу на те, що на відповідача покладається обов'язок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів до КП «ГІОЦ» КМДА (претензії, позови, роз'яснювальна робота, угоди про реструктуризацію боргу та інше), однак відповідачем на підтвердження вчинення дій, покликаних забезпечити надходження коштів, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції доказів вчинення таких дій суду не надано.

Судова колегія вважає, що передоручивши виконання обов'язку оплати за договором на КП «ГІОЦ» КМДА, відповідач не змінив сторону у зобов'язанні та не позбувся зобов'язань, визначених договором на постачання теплової енергії, а отже має нести відповідальність, передбачену законодавством та умовами договору у разі неналежного виконання його умов.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12» за період з 01.11.2009 року по 01.10.2012 року у розмірі 140 018,85 грн. виникла по договору № 1630310 від 01.12.2000 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію. При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського про часткове стягнення суми основного боргу саме в розмірі 99 061,59 грн., оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергії ЖБК «Суднобудівник-12», яка надана позивачем під час розгляду справи суду першої інстанції, борг відповідача станом на 01.10.2012 року, тобто до подачі позивачем позовної заяви до суду (05.11.2012 року) становив 109 061,59 грн., а згідно платіжного доручення № 272, відповідачем 18.12.2012 року частково погашений борг в розмірі 10 000 грн.

Отже, основний борг, який підлягає стягненню з відповідача становить 99 061,59 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 8 073,58 грн. пені, яка передбачена п. 3.5 додатку № 4 до договору № 1630310 від 01.12.2000 року, а також на підставі ст. 625 ЦК України 8 549,26 грн. - 3% річних та 12 801,33 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня. Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, як вбачається з п. 3.5 додатка № 4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього договору), «Енергопостачальна організація» нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день просрочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, судова колегія апеляційного господарського погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 8073,58 грн. Розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним.

Що стосується стягнення з відповідача 12 801,33 грн. збитків від інфляції та 8 549,26 грн. - 3% річниху зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 801,33 грн. збитків від інфляції та 8 549,26 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції житлово-будівельним кооперативом «Суднобудівник-12» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-12» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі № 5011-26/15597-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі № 5011-26/15597-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-26/15597-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 18.02.2013 року