Постанова

від 18.02.2013 по справі 5011-41/14694-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа№ 5011-41/14694-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Дикунської С.Я.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Гелла С.В.

від відповідача - Лабатюк Я.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренесанс Кепітал Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Інгрідієнтс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Ренесанс Кепітал Інвест"

про стягнення 31 420, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілк Інгрідієнтс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (далі - відповідач) про стягнення 31 420, 01 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року по справі № 5011-41/14694-2012 задоволено позов в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Інгрідієнтс" 31 420, 00 грн. - основного боргу, 2 000 грн. - витрат на послуги адвоката та 1609, 50 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ренесанс Кепітал Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 10.12.2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року, в складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Дикунська С.Я., Калатай Н.Ф. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 21.01.2013 року.

21 січня 2013 року, через канцелярію суду, від представника відповідача надійшла телеграма, про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю надіслати до суду представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року розгляд справи відкладено до 18.02.2013 року, на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання 18.02.2013 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, а також об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілк Інгредієнтс" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (далі - відповідач) укладено договір поставки № 1004/09/10 (далі - Договір) сировини для харчової промисловості.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) визначаються сторонами згідно з видатковими накладними в межах строку дії даного договору.

Пунктами 10.1 та 10.2 Договору передбачено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується 30 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не подовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично подовжено на 1 (один) календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору сторони узгодили, що загальна вартість продукції за цим договором складається з вартості всіх партій продукції, поставлених за цим договором. Ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, що фіксується сторонами на певний період чи на окрему партію та відображається у рахунках-фактурах і вказується з ПДВ

Згідно з пунктом 3.2 Договору продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом із необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 31 420, 00 грн., відповідно до видаткових накладних № 369 від 01.12.2011 року на суму 7 700,00 грн., № 34 від 09.02.2012 року на суму 7 700,00 грн., № 75 від 13.03.2012 року на суму 8 320,00 грн. та № 86 від 22.03.2012 року на суму 7 700,00 грн., копії яких наявні у матеріалах справи.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 14-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п. 3.2 договору). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

З акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що між сторонами, станом на 25.04.2012 року, існує заборгованість в розмірі 31 420,01 грн.

Доводи апелянта щодо іншого розміру заборгованості, взв»язку з частковою оплатою останньої, не підтверджено доказами, в силу вимог ст.33 ГПК України, а тому є безпідставними.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 31 420,00 грн.

Доводи апелянта щодо необґрунтованого стягнення на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн. колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір про надання юридичних послуг № 02-07/12 від 02.07.2012 року та, відповідно до видаткових касових ордерів від 11.07.2012 року та 09.08.2012 року, сплачено за надані послуги суму в розмірі 4 500,00 грн.

Частиною 5 статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" та скасування рішення Господарського суду м.Києва від 10.12.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2012 року по справі № 5011-41/14694-2012 - без змін.

Матеріали справи № 5011-41/14694-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Дикунська С.Я.

Калатай Н.Ф.

Повний текст постанови складено 19.02.2013 р.