Рішення

від 14.02.2013 по справі 5006/13/118/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.13 р. Справа № 5006/13/118/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілком», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», Донецька обл., м. Волноваха

про: стягнення 81100грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Пефтів О.К. (за довіреністю від 20.12.2012р.);

від відповідача: Маркелова О.П. (за довіреністю № 36 від 04.02.2013р.)

В судовому засіданні 05.02.2013р.

оголошувалась перерва до 14.02.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілком», м. Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», Донецька обл., м. Волноваха (далі - відповідач) про стягнення 81100грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за видатковою накладною здійснив поставку товару відповідачу, однак отримана продукція не була сплачена в повному обсязі.

15.01.2013р. позивач на виконання вимог ухвали суду надав письмові пояснення, за якими між сторонами дійсно був підписаний договір № 10 від 26.01.2012р., однак оскільки предмет договору - його якісні та кількісні характеристики, ціна товару, строк поставки кожної окремої партії товару повинні визначитися в додатках до договору - специфікаціях, які в свою чергу між сторонами не підписувались, на думку позивача, договір № 10 від 26.01.2012р. є неукладеним.

05.02.2013р. відповідач через канцелярію суду надав завірену копію специфікації № 1 від 16.05.2012р. до договору поставки № 10 від 26.01.2012р.

14.02.2013р. позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення, якими зауважив, що на момент звернення позивача до суду із вказаною позовною заявою у нього був відсутній екземпляр специфікації до договору № 10 від 26.01.2012р., який представлений відповідачем, внаслідок чого вважає, що оскільки заборгованість за відповідачем утворилась через не оплату поставки товару, договір поставки є лише доповненням позову новими доказами.

14.02.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким зауважив, що надані позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог видаткова накладна № РН-0000088 від 18.05.2012р. та рахунок-фактура № СФ - 0000076 від 16.05.2012р. не можуть підтверджувати факт поставки товару та отримання його відповідачем, оскільки не містять посилання на договір № 10 від 26.01.2012р. як підставу здійсненої господарської операції, спірна накладна не містить інформації (зазначення П.І.Б., посади) щодо посадових осіб відповідача, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутнє посилання на довіреність на підставі якої здійснювалось приймання товару.

У судовому засіданні 14.02.2013р. сторони підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору. При цьому, під час судового засідання 14.02.2013р. відповідач факт отримання товару за видатковою накладною № РН-0000088 від 18.05.2012р. та несплати його в розмірі 81100грн.00коп. не спростував.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 81100грн.00коп. за поставлений товар, у підтвердження чого посилається на видаткову накладну № РН-0000088 від 18.05.2012р., за якою був поставлений товар загальною вартістю 172600грн. 08коп.

В позовній заяві позивач посилається на те, що отримавши товар, відповідач здійснив його оплату лише частково в сумі 91500грн.00коп. в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 81100грн.00коп.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №16/1 від 15.11.2012р. про перерахування суми заборгованості, яка була надіслана на адресу відповідача 16.11.2012р.

Оскільки вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду, вважаючи своє право порушеним з моменту перебігу семиденного строку в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Позивач звернувся на підставі фактичних правовідносин купівлі-продажу, які виникли з поставки товару за накладною, в свою чергу відповідач стверджує, що між сторонами був укладений договір поставки № 10 від 26.01.2012р., але сам факт поставки не спростував як і сам факт виникнення боргу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, 26.01.2012р. між сторонами був укладений договір поставки № 10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити монокальційфосфат кормовий.

Відповідно до умов п. 2.1 вказаного договору кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до Договору, в якому зазначені кількісні та якісні характеристики товару (далі - специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання сторонами.

Згідно із п. 3.2 договору поставки № 10 від 26.01.2012р. строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у специфікаціях; ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до Договору (п. 4.1 договору).

В матеріалах справи наявна специфікація № 1 від 16.05.2012р. до договору поставки № 10 від 26.01.2012р., якою сторони на виконання п. 2.1, п. 4.1 договору погодили кількість партії товару, її ціну та загальну вартість, а саме поставці підлягав монокальційфосфат кормовий, кількістю 20 тн, ціною за 1тн без ПДВ - 7191грн.67коп., загальною вартістю 172600грн.00коп.

Згідно із п. 4.1 договору поставки № 10 від 26.01.2012р. встановлено строки оплати - не пізніше 14 банківських днів після розвантаження товару.

Дослідивши надані сторонами документи суд вважає, що поставка спірного товару здійснена саме в межах договору № 10 від 26.01.2012р., оскільки вид товару, його кількість та загальна вартість, обумовлені специфікацією, яка є додатком до договору № 10 від 26.01.2012р. співпадають з товаром, поставленим за спірною накладною № РН-0000088 від 18.05.2012р.; відповідачем в призначенні здійсненого 25.09.2012р. платежу на суму 41500грн.00коп. в якості підстави оплати вказаний договір № 10 від 26.01.2012р.

За змістом ст. 22 ГПК України, підставою позовних вимог є фактична обставина на яких ґрунтується вимога позивача.

У якості такої обставини позивачем вказано поставка товару відповідачу за видатковою накладною № РН-0000088 від 18.05.2012р., що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, а той факт, що спірні правовідносини між сторонами регулювалися ще і договором № 10 від 26.01.2012р. стосується правового обґрунтування, не виходить за межи підстави позову та не спростовує його права на отримання спірної суми заборгованості в межах заявлених вимог, оскільки аналіз умов вищевказаного договору свідчить про порушення права позивача на отримання оплати за поставлений товар.

Посилання відповідача стосовно того, що накладна № РН-0000088 від 18.05.2012р. не може вважатися належним доказом проведення господарської операції, оскільки, як і рахунок-фактура № СФ - 0000076 від 16.05.2012р., виставлений для оплати спірної поставки, не містять посилання на договір № 10 від 26.01.2012р. як підставу здійсненої господарської операції, а також на те, що вказана накладна не містить інформації (зазначення П.І.Б., посади) щодо посадових осіб відповідача, відповідальних за здійснення господарської операції, не містить посилання на довіреність на підставі якої здійснювалось приймання товару, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.

Накладні, які підписані з обох сторін - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту - здійснення господарської операції, разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов'язку сплатити його вартість.

Згідно ч.2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначена накладна підтверджує здійснення господарської операції - дії /передачі продукції/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).

Вказана видаткова накладна містять підписи осіб, які передавали товар та приймали його, підписи скріплені печатками підприємств. Вказане відповідачем не оспорюється, доказів відмови відповідача від отримання продукції, що поставлена згідно вказаного вище товаро-супровідного документу, та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання - суду не представлено. Наразі, відповідач вчиняв дії з оплати спірного товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Будь-яких доказів про підроблення підписів та печаток на спірній накладній відповідач до суду не надав (такими доказами згідно чинного законодавства можуть бути висновки експертів, обвинувальний вирок суду по кримінальній справі), доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Сама тільки відсутність у спірній накладній посилань на посаду та прізвище одержувача товару не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей. Як вже зазначалося, сам факт поставки спірного товару відповідачем не спростовується.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із п. 4.1 поставки № 10 від 26.01.2012р. розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 14 банківських днів після розвантаження товару.

Відповідно до наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної серії МІ № 18 від 18.05.2012р. розвантаження вантажу було здійснено відповідачем 19.05.2012р., про що є відповідна відмітка, скріплена печаткою юридичної особи - отримувача товару, у зв'язку з чим, враховуючи умови п. 4.1 договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару до 08.06.2012р., а вже з 09.06.2012р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару, перерахувавши на рахунок позивача 22.06.2012р. суму в розмірі 50000грн.00коп., 25.09.2012р. - 41500грн.00коп., всього відповідачем була сплачена сума в розмірі 91500грн.00коп., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість на суму 81100грн.08коп.

Однак, оскільки суд відповідно до ст. 83 ГПК України не має право виходити за межі позовних вимог, без відповідного клопотання про це заінтересованої сторони, яке в свою чергу до суду не надходило, суд вважає заявлену позивачем суму основного боргу в розмірі 81100грн.00коп. обґрунтованою.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 81100грн.00коп., докази погашення боргу у вказаному розмірі в матеріалах справи відсутні, строк оплати по договору на час звернення позивача із позовною заявою настав раніше, ніж зазначений позивачем в позовній заяві, з урахуванням принципу диспозитивності господарського процесу, з боржника підлягає стягненню суму боргу у розмірі 81100грн.00коп.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілком», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», Донецька обл., м. Волноваха про стягнення 81100грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» (юридична адреса: 85700, Донецька обл., Волноваський район, м. Волноваха, вул. 100 років Червоного Хреста, будинок 2, код ЄДРПОУ 00957376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілком» (юридична адреса: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 30, код ЄДРПОУ 31723226) основний борг у сумі 81100грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1622грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 14.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.