Постанова

від 26.03.2013 по справі 5006/13/118/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2013 р. справа №5006/13/118/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Пефті О.К. за довіреністю б/н від 20.12.2012р. від відповідача:Маркелова О.П. за довіреністю №42 від 25.03.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. по справі№5006/13/118/2012 (Макарова Ю.В.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Мілком», м. Київ до публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області простягнення 81 100,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілком», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області про стягнення 81100грн.00коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. позовні вимоги задоволені, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мілком" основний борг у сумі 81100грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1622грн.00коп.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволені позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин справи. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що документи первинного бухгалтерського обліку, на які господарський суд посилається в оскаржуваному рішенні як на підтвердження поставки товару, складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на видатковій накладній, наявній у матеріалах справи, не зазначено посади, прізвища та відсутня довіреність особи, відповідальної за здійснення господарської операції. На думку скаржника, первинні документи, наявні у матеріалах справи є неналежними доказами.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав правову позицію, викладену в апеляційні скарзі.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області залишити без задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

26.01.2012р. між сторонами був укладений договір поставки № 10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити монокальційфосфат кормовий.

Відповідно до умов пункту 2.1 вказаного договору кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні та якісні характеристики товару (далі - специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання сторонами.

Пунктом 3.2 договору поставки № 10 від 26.01.2012р. визначено, що строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у специфікаціях; ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до Договору (п. 4.1 договору).

В матеріалах справи наявна специфікація № 1 від 16.05.2012р. до договору поставки № 10 від 26.01.2012р., якою сторони на виконання пунктів 2.1, 4.1 договору погодили кількість партії товару, її ціну та загальну вартість, а саме поставці підлягав монокальційфосфат кормовий, кількістю 20 тн, ціною за 1тн без ПДВ - 7191грн.67коп., загальною вартістю 172600грн.08коп.

Пунктом 4.1 договору поставки № 10 від 26.01.2012р. встановлено строки оплати - не пізніше 14 банківських днів після розвантаження товару.

Пунктом 3.6 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місце призначення.

Апеляційний суд погоджується з висновками господарського суду, що поставка спірного товару здійснена в межах договору № 10 від 26.01.2012р., оскільки вид товару, його кількість та загальна вартість, обумовлені специфікацією, яка є додатком до договору № 10 від 26.01.2012р. співпадають з товаром, поставленим за спірною накладною № РН-0000088 від 18.05.2012р.; відповідачем в призначенні здійсненого 25.09.2012р. платежу на суму 41500грн.00коп. в якості підстави оплати вказаний договір № 10 від 26.01.2012р.

Посилання апелянта стосовно того, що накладна № РН-0000088 від 18.05.2012р. не може вважатися належним доказом здійснення господарської операції, оскільки, як і рахунок-фактура № СФ - 0000076 від 16.05.2012р., виставлений для оплати спірної поставки, не містять посилання на договір № 10 від 26.01.2012р. як підставу здійсненої господарської операції, а також на те, що вказана накладна не містить інформації (зазначення П.І.Б., посади) щодо посадових осіб відповідача, відповідальних за здійснення господарської операції, не містить посилання на довіреність на підставі якої здійснювалось приймання товару, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону визначено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно статті 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначена накладна підтверджує здійснення господарської операції - дії /передачі продукції/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).

Вказана видаткова накладна містять підписи осіб, які передавали товар та приймали його, підписи скріплені печатками підприємств. При цьому відповідач не заперечує отримання спірного товару саме на суму 172 600,08грн.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від отримання продукції, що поставлена за видатковою накладною №РН-0000088 від 18.05.2012р. та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач вчиняв дії з оплати спірного товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, в яких є посилання на договір №10 від 26.01.2012р.

Відсутність у спірній накладній посилань на посаду та прізвище одержувача товару не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей, оскільки сам факт поставки спірного товару відповідачем не спростовується.

Отже, в даному випадку, видаткова накладна, на яку посилається апелянт у скарзі, є первинними обліковими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підписання покупцем накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 14 банківських днів після розвантаження товару.

Відповідно до наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної серії МІ № 18 від 18.05.2012р. розвантаження вантажу було здійснено відповідачем 19.05.2012р., про що є відповідна відмітка, скріплена печаткою юридичної особи - отримувача товару, у зв'язку з чим, враховуючи умови пункту 4.1 договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару до 08.06.2012р., а вже з 09.06.2012р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару, перерахувавши на рахунок позивача 22.06.2012р. суму в розмірі 50000,00грн., 25.09.2012р. - 41500,00грн., всього відповідачем була сплачена сума в розмірі 91500,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість на суму 81100,08грн.

Проте, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд дійшов правильного висновку про неможливість виходити за межі позовних вимог, без відповідного клопотання про це заінтересованої сторони, яке в свою чергу до суду не надходило.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, проте відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 81100грн.00коп.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 81100,00грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. у справі 5006/13/118/2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. у справі №5006/13/118/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. у справі №5006/13/118/2012 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО