Постанова

від 18.02.2013 по справі 25/136-10-4229

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 25/136-10-4229

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. (головуючий суддя: Андрєєва Е.І, судді: Лисенко В.А., Мацюра П.Ф.) на рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2012 р. (суддя Демешин О.А.) у справі№ 25/136-10-4229 Господарського суду Одеської області за позовомКомунального підприємства "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 простягнення 100.815,24 грн., за участю представників позивачане з'явились, відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди (з врахуванням уточнень) у розмірі 100.815,24 грн., з яких: 88.623,06 грн. основного боргу по орендній платі, 9.986,28 грн. пені, 2.205,90 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2010 р. у справі № 25/136-10-4229, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 р., позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 88.623,06 грн. заборгованості з орендної плати, 2.185,90 грн. 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 р. залишена без змін постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 р. у справі № 25/136-10-4229.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення суду від 26.11.2010 р. у справі № 25/136-10-4229 за нововиявленими обставинами, вказуючи, що рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2011 р. у справі № 10/17-3114-2011 було визнано недійсними пункти 1, 2, 3 додаткової угоди від 01.04.2007 р. до угоди від 01.11.2006 р. про викладення договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 01.07.2006р. в новій редакції, на підставі якої була нарахована орендна плата та стягнуто заборгованість з орендної плати з ФОП ОСОБА_4 Таку обставину скаржник вважає нововиявленою для перегляду рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2010 р. відповідно до ст. ст. 112, 114 ГПК України, за результатами чого просив скасувати рішення суду від 26.11.2010р. та прийняти рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2012 р. у справі № 25/136-10-4229, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 р., в задоволенні зави ФОП ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2010 р. у справі відмовлено, вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.05.2012 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 р. у справі №25/136-10-4229 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2012 р. позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь КП "Теплопостачання міста Одеси" 98.456,14 грн. боргу з орендної плати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2012 р. у справі № 25/136-10-4229 змінено - частково скасовано: резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Позов Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" частково задовольнити. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" 44.900,32 грн. боргу по оренді, 449,00 грн. державного мита та 107,63 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовити."

Не погоджуючись з судовими рішеннями, прийнятими за результатами розгляду заяви про перегляд рішення суду від 26.11.2010 р. у справі №25/136-10-4229 за нововиявленими обставинами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 14.08.2012 р. та постанову апеляційного суду від 08.11.2012 р. у справі повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник наполягає на тому, що судами безпідставно не враховано факт недійсності пунктів 1, 2, 3 додаткової угоди 01.04.2007 р. до угоди від 01.11.2006 р. про викладення договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 01.07.2006 р. в новій редакції, адже при задоволенні позову суд виходив із дійсності вищевказаних положень додаткової угоди, в т. ч. і щодо збільшення розміру орендної плати.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 114 Господарського процесуального кодексу України рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення.

Заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.

Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

За результатами перегляду судового рішення приймаються:

1) рішення - у разі зміни або скасування рішення;

2) постанова - у разі зміни або скасування постанови;

3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, надсилаються сторонам, прокурору у п'ятиденний строк з дня їх прийняття.

Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 р. № 17 (далі - Постанова пленуму № 17) статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 ГПК України заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.

При новому розгляді справи місцевий суд прийняв рішення від 14.06.2012 р., яким скасував рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2010 р. у справі

№ 25/136-10-4229, зазначивши про наявність нововиявлених обставин.

В подальшому місцевий суд оскаржуваним рішенням від 14.08.2012 р., прийнятим через два місяці після рішення від 14.06.2012 р., позовні вимоги задовольнив, дійшовши висновку, що нововиявлені обставини, на які посилається відповідач, не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

В свою чергу у пункті 8.6 постанови пленуму № 17 зазначено, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Місцевий суд взагалі не дотримався вищезазначених правил перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, в т. ч. щодо дотримання відповідних процесуальних строків. Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції фактично заново розглянув справу і повторно ухвалив рішення про задоволення позову, при цьому взявши до уваги заяву про уточнення позовних вимог від 31.07.2012 р., чого ГПК України для цієї форми процесу не передбачає.

Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, також фактично заново розглянув справу, взявши до уваги нові докази, подані після 14.06.2012 р. Крім того апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні частини позову, взагалі вдався до переоцінки обставин і доказів, які вже досліджувались і оцінювались при первісному розгляді справи, зовсім не встановивши, що така переоцінка випливає саме з нововиявлених обставин.

При цьому суди не взяли до уваги, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення (п. 8.7 Постанови пленуму № 17).

У даній справі розглядається спір про стягнення заборгованості за договором № 10 оренди нежитлового приміщення від 01.07.2006 р. (з урахуванням додаткової угоди від 01.04.2007 р.).

З рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2011 р. у справі № 10/17-3114-2011 вбачається, що суд не встановив неправомірності користування орендованим майном (адже в позові про визнання договору оренди недійсним у відповідній частині відмовлено), а визначив неправомірність нарахування орендної плати за правилами, встановленими пунктами 1-3 додаткової угоди від 01.04.2007 р. При цьому вказане рішення є фактичною та правовою підставою для звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а отже підлягає детальному аналізу.

Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.05.2012 р., якою справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, надано судам попередніх інстанцій вказівку дослідити питання, з яких підстав зазначені пункти додаткової угоди були визнані недійсними (в т. ч. в контексті обґрунтування позовних вимог в даній справі) та взяти до уваги, що додаткова угода від 01.04.2007 р. є однією з правових підстав позову в даній справі, а також вказано на помилковість ототожнення таких складових інституту оренди як саме користування майном (котре може бути припинене на майбутнє, оскільки не може бути повернуто орендодавцеві) та плата за таке користування (котра вже сплачена чи стягнута за судовим рішенням), що призвело до неправильних висновків.

Суди попередніх інстанції вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, не виконали, в оскаржуваних рішенні та постанові не надали жодної оцінки недійсності пунктів 1, 2, 3 додаткової угоди 01.04.2007 р. до угоди від 01.11.2006 р. про викладення договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 01.07.2006 р. в новій редакції, як і самому рішенню Господарського суду Одеської області від 19.10.2011 р. у справі № 10/17-3114-2011.

Відповідно ж до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з імперативними вимогами ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування, зокрема, норм процесуального права.

Порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, якими регламентовано перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, невиконання вказівок суду касаційної інстанції, невстановлення відповідних фактичних обставин, які входять до предмету доказування, мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, і ненадання їм належної правової оцінки, з урахуванням нововиявлених обставин у правовідносинах сторін, є порушенням вимог ст. 43, 112 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. у справі №25/136-10-4229 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області на стадії розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков